Справа № 420/12215/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,
за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.С.,
представників позивача Причиненко Д.О., Лоскутова В.С., Штомпеля К.С.,
представника відповідача Кравченка І.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Головного управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач є платником податків.
Станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість для стягнення в судовому порядку та інтегрованих карток платника податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 перед бюджетом становить 2 091 159 грн. 50 коп.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0067808-1308-1532 від 28.10.2024 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
Відповідач подав зустрічний позов, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 52939/1532240520 від 02.12.2024 за формою «Р» в частині визначення грошового зобов'язання фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 в сумі 1 556 226 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять шість) грн. 87 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 52941/1532240520 від 02.12.2024 за формою «Р» в частині визначення грошового зобов'язання фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 в сумі 129 685 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 57 коп.
В обгрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що позивачем здійснено перерахування грошових коштів на рахунок товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум ЕССЕТС», що підтверджується наступними платіжними документами: платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1781016261.1 від 24.07.2020 на суму 270 000,00 грн.; платіжним дорученням ПАТ «БАНК ВОСТОК» № 1 від 04.08.2020 на суму 399 000,00 грн.; платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1790487210.1 від 04.08.2020 на суму 250 000,00 грн.; платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1791300686.1 від 05.08.2020 на суму 250 000,00 грн.; платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1792265398.1 від 06.08.2020 на суму 250 000,00 грн.; платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1793333420.1 від 07.08.2020 на суму 201 000,00 грн., у зв'язку з чим зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Спектрум ЕССЕТС» виконано в повному обсязі.
При підписанні Договору про врегулювання заборгованості відбулась зміна валюти зобов'язання за кредитом - з іноземної валюти на гривню, у зв'язку з чим при визначенні сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, контролюючим органом повинна враховуватись курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), яка не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню, що обґрунтовуємо наступним.
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
На виконання умов договору про врегулювання заборгованості ОСОБА_1 сплатила частину заборгованості у розмірі 1 620 000,00 грн. Виходячи з наведених розрахунків, додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню за правилами абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України (в редакції, чинній станом на дату укладення Договору про врегулювання заборгованості) є сума: 12 343 894,90 - 8 645 704,85 = 3 698 190,05 - 1 620 000,00 = 2 078 190,05 грн.
У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що з 19.06.2024 ДПС України та її територіальним органам, які є відокремленими підрозділами ДПС України, було відомо про зміну адреси місця проживання фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , а тому вважає дії Головного управління ДПС в одеській області щодо повідомлення непослідовними.
Таким чином, податкові зобов'язання ОСОБА_1 розраховані з необґрунтовано завищеної бази оподаткування.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Керуючись наказом № 8139-п від 16.08.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 з метою здійснення контролю своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку, як додаткове благо за 2020 рік (а.с. 126).
Листом № 892/15-32-24-05 від 16.08.2024 відповідач повідомив позивача про необхідність надати документи згідно з переліком.
За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 48093/15-32-24-05-09/2408602188 від 28.10.2024, в якому зазначено про порушення:
- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами самостійно за результатами річного декларування по строку 01 серпня 2021 року у сумі 1 930 301,08 грн.;
- п. 162.1 ст. 162, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету самостійно податкового зобов'язання з військового збору по строку 01 серпня 2021 року у сумі 160 858,42 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 52939/1532240520 від 02.12.2024, № 52941/1532240520 від 02.12.2024.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Статтею 78 Податкового кодексу України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 78.8. Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).
Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
Згідно з актом перевірки № 48093/15-32-24-05-09/2408602188 від 28.10.2024, в якому зазначено про порушення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 проінформована письмовим повідомленням від 16.08.2024 № 892/15-32-24-05-04, яке направлено поштою ОСОБА_1 листом з повідомленням про вручення.
Водночас, із копії конверту в якому надсилалась копія наказу № 8139-п від 16.08.2024 (трекінг Укрпошти 0600953751760), не вбачається наявність довідки про причини повернення складеної за результатами надіслання листа платнику податків з наказом та повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки. На копії конверту видно лише частину довідки що унеможливлює ідентифікувати результати повернення або досилання адресату.
Вищезазначені обставини також були підтверджені під час огляду судом у судовому засіданні оригіналу конверту (трекінг Укрпошти 0600953751760) який повернувся за наслідками надсилання наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, витребуваного у позивача, та встановлено відсутність на конверті довідки про вручення адресату.
З наведеного вбачається, що контролюючим органом здійснено надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою, яка є податковою, водночас докази такого вручення у матеріалах справи відсутні.
Проте відповідно до вимог підпункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Інших доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки контролюючим органом не надано.
Таким чином контролюючим органом не виконано вимоги щодо надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що відповідно до абзацу другого пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України є передумовою для права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
З огляду на те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу на його за адресу (місцезнаходженням, податковою адресою) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки контролюючим органом не надано, суд вважає процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки такою що здійснення із порушеннями, оскільки вказане підтверджується встановленими фактичними обставинами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинули на об'єктивність та правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, які в повній мірі базувались виключно на ненаданні позивачем документів до перевірки, та, відповідно, на обґрунтованість та законність прийнятих за результатами перевірки рішень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 400/1664/21.
З огляду на встановлені судами обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавили можливості позивача надати до перевірки документи на підтвердження відповідних показників податкової звітності, що свідчить про необґрунтованість висновків про відсутність у позивача первинних документів, та вплинули на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень, що правильно було враховано судами попередніх інстанцій.
Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь Головного управління ДПС в Одеській області № 52939/1532240520 від 02.12.2024, № 52941/1532240520 від 02.12.2024, як її прямого наслідку, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та, відповідно, нівелюють її результати.
В контексті наведеного суд також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Наведений підхід був продемонстрований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 № 826/17123/18, в якій було сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання».
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 у справі № 520/23362/23.
За вказаних обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 52939/1532240520 від 02.12.2024, № 52941/1532240520 від 02.12.2024 є такими, що прийнято без урахування всіх обставин справи, передчасно, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно вимог Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 2 091 159,50 грн. суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В матеріалах справи наявна податкова вимога форми «Ф» №0067808-1308-1532 від 28.10.2024 винесена податковим органом (а.с. 9 звор. сторінка) та надіслана на податкову адресу відповідача.
Водночас, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 податкового боргу, оскільки зазначений позивачем податковий борг підтверджується податковим повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 52939/1532240520, № 52941/1532240520 від 02.12.2024, прийнятих на підставі акту перевірки № 48093/15-32-24-05-09/2408602188 від 28.10.2024, про протиправність яких суд дійшов висновку.
Отже, викладені доводи та встановлені обставини свідчать, що податкові зобов'язання визначені позивачем помилково, та про відсутність підстав для задоволення позову Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 2 091 159,50 грн..
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу відмовити повністю.
Зустрічний позов фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ 44069166), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 52939/1532240520 від 02.12.2024, № 52941/1532240520 від 02.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Одеській області на користь фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12112 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.11.2025.
Суддя Олександр ХУРСА