Справа № 420/29778/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження “з урахуванням максимального розміру пенсі» в період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року пенсії ОСОБА_1 , яка розрахована цім Головним Управлінням на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № Ю0 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення Позивача станом на 01.01.2023 року для обчислення його пенсії з 01.02.2023 року.
2. Зобов?язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області:
- перерахувати з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року для обчислення його пенсії з 01.02.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром;
- надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії перерахунків його пенсії з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року для обчислення його пенсії з 01.02.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром;
- надати ОСОБА_1 відповідній розрахунок на доплату пенсії в термін з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром.
- нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії (борг цього пенсійного органу) між сумою пенсії, яку повинно було нарахувати та виплатити в період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № Ю0 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром, та реально отриманою Позивачем сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що показані в перерахунках ГУ ПФУ в Одеській області суми пенсії ОСОБА_2 в реальності не виплачені Позивачу, і різниця між цими сумами та реально отриманими Позивачем, - є боргом цього пенсійного органу перед Позивачем. При цьому природним видається і те, що і у інших всіх перерахунках протягом 2023 - 2024 років з премією в 140 % від посадового окладу (а саме в термін після 01.02.2023 року), які тут не показані (з 01.03.2023 по 28.02.2024 років, з 01.04.2024 по 31.05.2024 року, з 01.07.2024 по 31.12. 24 року), буде така ж картина: нараховано одне, а реально отримувалось Позивачем зовсім інше. Таким чином, з 01.02.2023 року та подалі, - ГУ ПФУ в Одеській області, посилаясь на обмеження «з урахуванням максимального розміру пенсії», - реально не виплачувало ОСОБА_2 пенсію з урахуванням в неї премії в розмірі 140% від посадового окладу згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2024 року про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року та без будь якого обмеження цієї пенсії. Перерахунки пенсії Позивача в терміни з 01.02 2023 року по 31.05.2023 року згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 року (з премією 140%), - розроблені Відповідачем з обмеженням розміру пенсії Позивача. Відповідач при цьому скористався тім, що в рішенні суду по справі № 420/26292/24 (Головуюча - суддя Самойлюк Г.П.), - не було визначення «без обмеження пенсії максимальним розміром». Тому ГУ ПФУ в Одеській області і нараховувало ОСОБА_2 пенсію з «з урахуванням максимального розміру пенсії», що значно скоротило суми пенсії для видачи на руки Позивачу. У зв'язку з цім, ГУ ПФУ в Одеській області також не нарахувало Позивачу власний борг перед ним, якій на його думку, виник як різниця сум пенсії з 140% премії, та сум пенсії з 35% премії протягом з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року. Відповідного розрахунку на доплату пенсії за цій термін, - пенсійний орган Позивачу не надав, мотивуючи це тім, що «з урахуванням максимального розміру пенсії» вона продовжує складати як і раніше 59246,75 грн.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить. До Головного управління від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла довідка №ЮО108734 від 27.06.2024 про розмір грошового забезпечення Позивача. Звертаємо увагу, що рішенням Окружного адміністративно суду міста Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103, проте Кабінетом Міністрів України після скасування зазначених пунктів, рішення про зміну розміру грошового забезпечення та проведення перерахунку не приймалося, таким чином положення Порядку не були дотримані. Довідка №ЮО108734 від 27.06.2024 надана Головному управлінню з порушенням вимог Порядку, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку та виплату пенсії за повторно наданою довідкою про розмір грошового забезпечення з 01.02.2023 по 31.05.2023. Як результат, перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач просить відхили заперечення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/29778/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.02.2023 р., перерахована пенсія обчислена з 01.02.2023 р. та в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищень пенсія нарахована в загальному розмірі 51051,40 гривень, з урахуванням максимального розміру пенсії - 37276,67 грн.
Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області послугували підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
В рішенні від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011р. № 10-рп/2011).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі за текстом Закон № 2262-ХІІ).
Згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №848-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 43 Закону №2262-XII доповнено ч. 7, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно із п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, зокрема, ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Виходячи з наведеного, обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання підпадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
На підставі викладеного, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо застосування при перерахунку пенсії позивача Закону №3668-VI. Застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців призведе до нехтування висновками Конституційного Суду України, висловленими у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Вказана вище правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, яку суд відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спору та застосуванні норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
При цьому, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії позивача був обмежений 80% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідачем є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Вказане підтверджується Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 залишене без змін.
Щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2023 року у справі №380/1907/23.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії перерахунків його пенсії з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року для обчислення його пенсії з 01.02.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром; надати ОСОБА_1 відповідній розрахунок на доплату пенсії в термін з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром; нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії (борг цього пенсійного органу) між сумою пенсії, яку повинно було нарахувати та виплатити в період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № Ю0 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром, та реально отриманою Позивачем сумою пенсії, суд зазначає.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсій з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО 108734 від 27.06.2024 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення, без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром.
Відповідно питання щодо надання належним чином завірені копії перерахунків, розрахунку та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії (борг цього пенсійного органу) між сумою пенсії, яку повинно було нарахувати та виплатити в період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року та реально отриманою на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, оскільки перерахунок не проведено, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 17 вересня 2021 року по справі №580/1285/20.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження “з урахуванням максимального розміру пенсі» в період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року пенсії ОСОБА_1 , яка розрахована цім Головним Управлінням на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № Ю0 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення Позивача станом на 01.01.2023 року для обчислення його пенсії з 01.02.2023 року.
3. Зобов?язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО 108734 від 27.06.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року для обчислення його пенсії з 01.02.2023 року, з основним розміром цієї пенсії в 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 , без будь якого обмеження цієї пенсії будь яким розміром.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 05.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко