Справа № 420/33962/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.02.2023 відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням пункту "а", статті 13 Закону №2262-ХІІ, розмір призначеної Позивачу пенсії повинен становити 83% відповідних сум грошового забезпечення. Після звільнення з військової служби саме такій розмір грошового забезпечення сплачувався Позивачу до 31 грудня 2017 року, що підтверджується копією листом відповіді на адвокатський запит щодо призначення пенсії позивачу від 06 серпня 2024 року, №1500-0310- 8/121346. Однак, Відповідач з 01 січня 2018 року здійснив перерахунок пенсії Позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та внаслідок проведеного перерахунку пенсії зменшено відсоткове значення розміру призначеної пенсії за вислугу років з 83% до 70% від сум грошового забезпечення, що підтверджується копією розрахунку його пенсії станом на 01.01.2018. Крім того, позивач зазначає, що у серпні 2025 року, на виконання рішення суду, Відповідач здійснив перерахунок пенсії Позивача з 01.02.2023, проте після проведеного перерахунку, пенсія Позивача обмежується максимальним розміром, що підтверджується копіями перерахунків пенсії з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025. Позивач зазначає, що законодавство не містить чинної норми, яка б визначала обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ визнані рішеннями Конституційного Суду України №7- рп/2016, 7-р(II)/2022 такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність, а тому підстави для обмеження пенсії максимальним розміром відсутні.
28.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами та зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Також відповідач зазначив, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Відтак, законних підстав для виплати пенсії Позивачу в розмірах більших, ніж передбачено статтею 2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. При цьому, з матеріалів пенсійної справи вбачається, що станом на дату, яка є спірної по даній справі (01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025), позивач отримує пенсію без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ № 1.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 06.02.2001 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ у розмірі 83% грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі №420/17663/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО99359 від 18.04.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО99359 від 18.04.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Згідно рішень про перерахунок пенсії, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії на підставі рішення суду, що не заперечується відповідачем, зокрема з 01.02.2023 розмір пенсії становив 26337,95 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн; з 01.03.2024 - 27904,95 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн; з 01.03.2025 - 39404,95 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.
Крім того, при здійсненні вищевказаного перерахунку пенсії, з 01.02.2023 відповідачем зменшено основний розмір пенсії позивача з 83% на 70%.
Листом №27821-27071/Д-02/8-1500/25 від 29.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу, що у зв'язку з тим, що 31.07.2025 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі №420/17663/25, яким установлено нові види грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено з 01.02.2023 у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Положеннями частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною 4 статті 45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
За правилами частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (чинної на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії Позивачу), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, частина 2 статті 13 із змінами, внесеними Законом України від 04.07.2002 № 51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» передбачала, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, за яким максимальний розмір пенсії, яка призначається за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення.
Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, зміна максимального розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у частині 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії Позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної Позивачу пенсії під час проведення Відповідачем її перерахунку на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО99359 від 18.04.2025 року, виданої станом на 01.01.2023.
Так, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд зауважує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Відтак, суд вважає, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО99359 від 18.04.2025, виданої станом на 01.01.2023 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення станом на 01.01.2023, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 та підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №200/7786/19-а.
Відтак, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 відсутні законні підстави зменшення відсоткового розміру пенсії.
Щодо обмеження пенсії з 01.02.2023, 01.03.2024 та з 01.03.2025 максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною (частина сьома), згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміну визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
08.07.2011 було прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За приписами абзацу першого пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI частину сьому статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було викладено в новій редакції, якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 21.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Отже, починаючи із 2017 року, стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 01.02.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії (підстава перерахунку: рішення суду) та застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Разом з тим, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача та враховуються судом.
З системного аналізу фактичних обставин справи та наведених вище норм права, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату пенсії з 01.02.2023, 01.03.2024 та з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році ц період воєнного стану", то суд дійшов висновку, що такі не підлягають задоволенню, оскільки згідно наявного в матеріалах справи рішення про перерахунок пенсії такий перерахунок було проведено на підставі рішення суду, а не на підставі застосування Постанови №1.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.
Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.
Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.02.2023 ОСОБА_1 розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2023 у розмірі 83% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.