Справа № 420/37263/25
05 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі №420/37263/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
витребувати від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області належним чином засвідчену копію висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 та інформації й документів, на підставі яких було прийняте дане рішення;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та до Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення - висновку від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вилучити з бази даних ДМС України відомості про визнання недійсними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 13.12.2019 року Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серія НОМЕР_3 , виданий 11.06.2016 року ГУ ДМС в Одеській області на ім'я громадянина України ОСОБА_1 .
Разом із позовом надійшла заява про забезпечення позову в якій просить суд: зупинити дію рішення - висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), до набрання чинності рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може призвести до загрози життю і здоров'ю позивача, істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до частин 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії .
Таким чином, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило б спір по суті, що суперечить меті застосування ст. 150 КАС України.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд вважає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Позивач фактично просить вирішити справу по суті без з'ясування обставин щодо правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення - висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 , однак забезпечення позову в такій спосіб суперечить засадам вжиття заходів забезпечення позову, визначених у ст.150 КАС України.
Сам факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 30.07.2020 у справі № 640/15124/19, від 16.01.2023 у справі № 640/19975/21, від 07.01.2025 у справі № 620/9187/24.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Однак, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.09.2021 у справі № 640/21076/20, від 27.05.2022 у справі № 640/30039/21 та у справі № 640/30039/21.
Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду суд не вбачає.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень, суд зробив висновок, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення даного позову відсутні, а тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі №420/37263/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії-відмовити.
Згідно ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К.Василяка