Справа № 420/6356/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії..
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 28.02.2025 через Електронний суд звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований канцелярією суду 03.03.2025, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати пункт 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати службового розслідування» щодо стягнення з головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_2 24729,8 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп.
- визнати протиправними та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати службового розслідування» щодо щомісячно здійснення стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення: - головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_2 , до повного стягнення суми у розмірі 56 475,59 (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 59 коп. та у розмірі 31 745,79 (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України за мобілізацією під час дії воєнного стану з 15.04.2024 до теперішнього часу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати службового розслідування» командира взводу обслуговування та ремонту батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 головного сержанта взводу ОСОБА_1 за допущення протиправної недбалості притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, у пункті 19 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року зазначено, що за порушення абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 ст.127, абз.14 ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.3 статті 3, ч.2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.2 Розділу X Наказу Міністерства оборони України від 29.06.2005 року №359 (в редакції від 04.03.2022 із змінами), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 26.08.2005 року за №933/11213 “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», що виразилось не забезпеченні збереження державного майна, не здійснення утримання своєї зброї у справному стані та її збереження, не стеження постійно за наявністю зброї, не тримання отриманої стрілецької зброї та боєприпасів постійно при собі, внаслідок знищення стрілецької зброї та вчинення протиправних дій, в яких вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 413 Кримінального кодексу України із застосуванням кратності у десятикратному розмірі, сума, яка підлягає стягненню для відшкодування завданої шкоди - з головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_2 , складає - 24729,8 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп.
Крім того, у пункті 22 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року зазначено, що начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до частини 1 статті 13 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», щомісячно здійснювати стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення:
- головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_2 , до повного стягнення суми у розмірі 56 475,59 (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 59 коп.
- головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_2 до повного стягнення суми у розмірі 31 745,79 (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
Зазначає, що рішення про проведення службового розслідування має прийматися стосовно конкретної особи чи декількох осіб. Водночас наказ №1588 від 16.12.2024 року про призначення службового розслідування прийнятий стосовно невизначених осіб військової частини НОМЕР_1 , а тому вважаю, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 не призначалось, відтак висновки, викладені у акті такого розслідування, та наказі №565 від 30.01.2025 року не можуть тягнути за собою юридичних наслідків.
Вказує, що було порушено строки проведення службового розслідування, які передбачені пунктом 13 розділу ІІІ «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» №608 від 22.11.2017 року.
Вважає, що підстави для притягнення позивача до матеріальної відповідальності повністю відсутні, проведеним службовим розслідуванням та виданим після нього оскаржуваним наказом повністю не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою, а також вину позивача в заподіянні шкоди.
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Військова частина НОМЕР_1 з поданим позовом не погодилась та вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення. У поданому до суду відзиві вказує, що згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Зауважує, що враховуючи те, що службове розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, прийнято з метою з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення та встановлення ступеня вини осіб, чиї дії чи бездіяльність стали причиною знищення стрілецької зброї та військового майна, відтак відсутність у наказі про призначення службового розслідування посилань на осіб, щодо яких воно має бути проведеним не є порушенням порядку проведення службового розслідування.
У спірних правовідносинах початок службового розслідування визначено наказом командира військової частини від 16.12.2024 р. Враховуючи що максимальний термін який дозволяється законодавцем визначено як два місяці, то кінцевою датою його проведення є 16.02.2025 р. Висновок службового розслідування було затверджено 30.01.2025 р, тобто в межах можливого терміну проведення службового розслідування (до 16.02.2025 р).
Зауважує, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку та вини у завданні збитків державі, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення. Отже, в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, службовим розслідуванням встановлено заподіяння прямої дійсної шкоди внаслідок протиправних дій (бездіяльності) позивача, вид дисциплінарного стягнення відповідачем обрано обґрунтовано, з урахуванням встановлених обставин, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вказане стосується і покладення на позивача обов'язку відшкодувати завдані державі збитки.
Вважає, що ним було обґрунтовано прийнято рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними та скасування таких, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 01.05.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 розгляд справи №420/6356/25 здійснювати у закритому судовому засіданні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою суду від 01.05.2025. у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про об'єднання справ в одне провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою суду від 01.05.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи №420/6356/25 в порядку загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін - відмовлено.
Ухвалою суду від 02.05.2025 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію витягу з матеріалів службового розслідування проведеного на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №1588 від 16.12.2024 щодо встановлених обставин та причин пожежі 08.12.2024, а також ступеня вини ОСОБА_1 у цій пожежі, вартості знищеного майна та стрілецької зброї, яка підлягає стягненню з позивача, а також документально підтверджені відомості про ознайомлення позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року. Зупинено провадження по справі №420/6356/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до надходження до суду вищевказаних доказів.
Ухвалою суду від 04.08.2025 поновлено провадження по справі №420/6356/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04.08.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи №420/6356/25 в порядку загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін - відмовлено.
Ухвалою суду від 04.08.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про об'єднання справ в одне провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України за мобілізацією під час дії воєнного стану з 15.04.2024 до часу звернення до суду.
На посаду головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 318 від 06.11.2024.
08 грудня 2024 року в місці тимчасового розміщення взводу матеріального забезпечення, взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 виникла пожежа, у зв'язку з чим, було знищено військове майно та стрілецька зброя.
З метою уточнення причин та умов виникнення пожежі було проведено службове розслідування, за результатами якого був винесений наказ командира військової частини № НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» №565 від 30.01.2025 року, за яким за порушення абз. 6 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 101, абз. 6,10,14,15 ст. 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, п. 3.3.1, абз. 6,14,21,22 пп 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 року, абз. 1- 5 п. 14 Розділу І Наказу Міністерства оборони України від 29.09.2014 №685 «Про затвердження Положення про пожежну безпеку в системі Міністерства оборони України», допущення протиправної бездіяльності у вигляді недбалого ставлення до служби, яке виразилося в не здійсненні контролю та дотримання встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки, не організації виконання пожежної безпеки, дотримання правил та умов безпечного зберігання та застосування вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин та матеріалів підлеглими військовослужбовцями у взводі обслуговування та ремонту безпілотних систем, а також вчинення протиправного діяння в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 №1588 «Про призначення службового розслідування», прийнятим на підставі рапорту т.в.о. начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 від 08.12.2024 вх.№46102, призначено службове розслідування за фактом, що спричинили пожежу у місці тимчасового базування ремонтної майстерні та взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.
Комісією в складі: голови комісії - заступника командира бригади військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , членів комісії - старшого офіцера групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 , начальника групи безпеки військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_6 , офіцера відділення психологічної підтримки персоналу старшого лейтенанта ОСОБА_7 проведено відповідне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли о 07.05 годині 08.12.2024 року виникненню пожежі в місці тимчасового розміщення взводу матеріального забезпечення, взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , знищенню військового майна та стрілецької зброї пожежею, а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, стали можливою причиною вчинення правопорушення, за результатами якого складено Акт службового розслідування (надалі також - Акт), який 30.01.2025 затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 .
Під час проведення службового розслідування 20.12.2024 проведено огляд місця пожежі та, крім того, використано складені Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області акт про пожежу від 30.12.2024 та висновок про причину виникнення пожежі від 02.01.2025.
Також комісією були опитані наступні військовослужбовці:
- командир взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_8 ;
- майстер-електрик рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_9 ;
- майстер рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_10 ;
- майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_11 ;
- командир взводу ремонту та обслуговування безпілотних авіаційних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 молодший сержант ОСОБА_12 ;
- головний сержант взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 ;
- начальник 1-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_13 ;
- командир господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_14 ;
- водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_14 ;
- майстер 3-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_15 ;
- старший майстер 2-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_16 ;
- майстер 1-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_17 ;
- заступник командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_18 ;
- сержант із матеріального забезпечення 1-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_19 ;
- командир 2-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_20 ;
- начальник штабу-заступник командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_21 ;
- командир батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_22 .
Відповідно до Висновку ГУ ДСНС у Сумській області про причини виникнення пожежі від 02.01.2025 ймовірною причиною виникнення пожежі, що сталася 08.12.2024 року є детонація вибухонебезпечних предметів. Для визначення остаточної причини виникнення пожежі необхідне проведення пожежно-технічної експертизи спеціалізованою установою або атестованим експертом, які мають ліцензію на право проведення даних видів робіт.
В розділі 17 вказаного висновку зазначено, що очевидці виникнення пожеж, повідомили, що почули вибух, а зрештою побачили задимлення з складської будівлі. За наявною інформацією, складську будівлю використовували особи яких задіяно до оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії проти України. При прибутті до місця виклику пожежно-рятувальних підрозділів, відбувались потужні вибухи в складській будівлі, що ймовірно були внаслідок детонації вибухонебезпечних предметів.
Після завершення робіт по ліквідації пожежі, в будівлі та на прилеглій до неї території наявні рештки вибухонебезпечних предметів різного типу. Зовнішні стіни та внутрішні перегородки складської будівлі зруйновані ударною хвилею, на вцілілих частинах стін наявні відщерблення цегли ззовні схожих на потрапляння на них металевих уламків на високій швидкості.
У зв'язку з цим, та відсутністю явних ознак виникнення пожежі від інших джерел запалювання, а також відсутності інформації про обставини виникнення пожежі це є ймовірною причиною виникнення пожежі.
В матеріалах службового розслідування також зазначено, що враховуючи слідову картину виявлену і зафіксовану при проведенні 20.12.2024 огляду місця пожежі, Комісія встановила, що осередок виникнення пожежі 08.12.2024 був розташований безпосередньо в приміщенні рухомих майстерень взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем ббс на відстані 15 метрів від східної стіни будівлі в західному напрямку і на відстані 5 метрів від північної стіни будівлі в південному напрямку.
В Акті службового розслідування зазначено, що при проведенні 20.12.2024 огляду місця пожежі виявлено безпосередньо в приміщенні рухомих майстерень обгорілий газовий балон, і поблизу від нього точильний станок з абразивним диском, що підтверджує факт використання в приміщенні рухомих майстерень, де проводилась робота з вибуховими речовинами, використання джерела відкритого вогню, а також точильного станку, при роботі якого утворюється значна кількість іскор.
Під час службового розслідування Комісією встановлено, що факт виникнення осередку та джерела пожежі, мав місце саме в середині приміщення, де розміщувались рухомі майстерні взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем, які до листопада 2024 року до внесення змін до штатного розкладу батальйону безпілотних систем (ббс) військової частини НОМЕР_1 мали найменування ремонтних майстерень №1, №2 і входили до складу взводу матеріального забезпечення ббс. Після внесення змін до штатного розкладу ббс військової частини НОМЕР_1 змінилась штатна структура ббс з утворенням і формуванням 05.11.2024 взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем ббс військової частини НОМЕР_1 до складу якого увійшли три створені і сформовані рухомі ремонтні майстерні.
За висновком Комісії, причиною виникнення пожежі є не нанесене вогневе ураження, вплив противника, а допущене 08.12.2024 порушення Правил пожежної безпеки при роботі з вибухонебезпечними речовинами і боєприпасами, яке виразилось в користуванні відкритим джерелом вогню - газобалонним обладнанням, а також іскроутворювальним предметом - точильним станком, з використанням абразивного диску, а також значне накопичення в одному місці боєприпасів, що підтверджується об'єктивно встановленими обставинами та документами: акту огляду місця пожежі від 20.12.2024, фото оглядових, детальних, вузлових, масштабних знімків фіксації слідової картини на місці пожежі під час проведення огляду, рапортами: вхід. №46386 від 10.12.2024, вхід.№1811 від 12.01.2025, в яких зазначено знищення під час пожежі запалювальних авіаційних бомб, осколково-фугасних боєприпасів, осколкових боєприпасів, в загальній кількості 82-ві одиниці.
Оглядом місця пожежі Комісія також виявила наявність на місті зруйнованого приміщення, де розміщувались рухомі майстерні, в значній кількості детонаційних шнурів, підривників до артилерійських снарядів, і ці вибухові речовини та складові боєприпасів не обліковані по військовому господарству взводу матеріального забезпечення і взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем, також не відображено в обліку військової частини НОМЕР_1 передачу вказаного майна зі складів служб озброєння, логістики зазначеним підрозділам батальйону безпілотних систем.
При проведенні службового розслідування встановлено факт внесення 27.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) по матеріалам правоохоронних органів Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.414 Кримінального кодексу України, - 08.12.2024 близько 10 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 , у місці розташування взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 сталася пожежа, яка сталася у будівлі, яка використовувалася для зберігання БПЛА та як приміщення майстерні для виготовлення саморобних вибухових пристроїв. Військовослужбовці ОСОБА_9 та ОСОБА_11 проводили роботи з обробки металу інструментом, що викликало іскріння, при цьому через потрапляння іскор на вибухові матеріали сталася їх детонація та подальший вибух. В результаті пожежі знищено військове майно.
На підставі узагальнення сукупності обставини Комісією встановлено факт того, що єдиною можливою причиною виникнення пожежі є порушення Наказу Міністерства внутрішніх справ від 30.12.2014 № 1417 (із змінами) “Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні" (далі - Правила пожежної безпеки) військовослужбовцями: солдатом ОСОБА_11 , солдатом ОСОБА_9 , що призвело до детонації і вибуху вибухових речовин та виникнення через це пожежі, що в свою чергу стало можливим через причини і умови, які цьому порушенню сприяли і через які це порушення стало можливим, неналежне виконання військовими службовими особами своїх службових обов'язків, через недбале ставлення до них, не здійснення своїх службових обов'язків:
командиром батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_22 ;
заступником командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_18 ;
командиром взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_8 ;
командиром взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_4 молодшим сержантом ОСОБА_12 .
Таким чином, за змістом Акту причиною виникнення 08.12.2024 пожежі, внаслідок якої було знищено військове майно служб: авіації і ППО, засобів ураження, через що завдано шкоду державі у розмірі 33 086 956,70 грн, є протиправні дії (бездіяльність) наступних військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 :
- майстра-електрика рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_9 ; майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону солдата ОСОБА_11 , які своїми протиправними діями вчинили порушення Правил пожежної безпеки, Правил безпечної експлуатації електроустановок, що в свою чергу призвело до порушення Правил при роботі з вибухонебезпечними речовинами і предметами (боєприпасами), що призвело до детонації, вибуху вибухових речовин і боєприпасів, внаслідок чого вказані військовослужбовці отримали тілесні ушкодження та спричинили тілесні ушкодження ще двом військовослужбовцям; також в наслідок детонації і вибухів 08.12.2024 виникла пожежа, якою було знищено військове майно в умовах воєнного стану;
- командира батальйону безпілотних систем підполковника ОСОБА_22 , заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу підполковника ОСОБА_18 , командира взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем молодшого сержанта ОСОБА_12 , якими допущена систематична протиправна бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до військової служби, чим вчинено діяння, в якому вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.
Комісія зазначила, що завдана шкода державі спричинена протиправними діями (бездіяльністю), що стали причиною, внаслідок якої знищено військове майно служби авіації і ППО, служби засобів ураження військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 33 086 956,70 грн, а причиною, через яку 08.12.2024 виникла пожежа, є саме протиправної систематичної бездіяльності у вигляді недбалого ставлення до військової служби наступних військових службових осіб: командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_22 ; заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу підполковника ОСОБА_18 ; командира взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем молодшого сержанта ОСОБА_12 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати службового розслідування» командира взводу обслуговування та ремонту батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 головного сержанта взводу ОСОБА_1 за допущення протиправної недбалості притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, у пункті 19 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року зазначено, що за порушення абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 ст.127, абз.14 ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.3 статті 3, ч.2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.2 Розділу X Наказу Міністерства оборони України від 29.06.2005 року №359 (в редакції від 04.03.2022 із змінами), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 26.08.2005 року за №933/11213 “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», що виразилось не забезпеченні збереження державного майна, не здійснення утримання своєї зброї у справному стані та її збереження, не стеження постійно за наявністю зброї, не тримання отриманої стрілецької зброї та боєприпасів постійно при собі, внаслідок знищення стрілецької зброї та вчинення протиправних дій, в яких вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 413 Кримінального кодексу України із застосуванням кратності у десятикратному розмірі, сума, яка підлягає стягненню для відшкодування завданої шкоди: - з головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_1 , складає - 24729,8 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп.
Крім того, у пункті 22 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року зазначено, що начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до частини 1 статті 13 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», щомісячно здійснювати стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення: - головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_1 , до повного стягнення суми у розмірі 56 475,59 (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 59 коп. - головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_1 до повного стягнення суми у розмірі 31 745,79 (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.01.2025 останній знаходився на Новій пошті, коли у розташуванні почалась пожежа. Йому подзвоним побратим та сказав про те, що почалась пожежа. У той самий момент він поїхав у розташування, по дорозі подзвонив комбату, щоб докласти про це.
Зазначає, що його зброя, засоби захисту та особисті речі знаходились у нього в кубрику, під його ліжком.
Пожежної знищені особисті речі, зброя, засоби захисту, бронежилет, каска, РПС-КА, наколінники, налокотники, тактичний рюкзак, баул з зимовою формою, золотий хрест, ноутбук.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положення Статуту поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України; у редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтями 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту установлено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
Згідно із приписами статті 8 Дисциплінарного статуту командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою:
а) молодший сержант (старшина 2 статті), сержант (старшина 1 статті) - владою командира відділення;
б) старший сержант (головний старшина) - владою головного сержанта взводу;
в) перший сержант (головний корабельний старшина), штаб-сержант (штаб-старшина), майстер-сержант (майстер-старшина), старший майстер-сержант (старший майстер-старшина), головний майстер-сержант (головний майстер-старшина) - владою головного сержанта роти;
г) молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант - владою командира взводу (групи);
ґ) капітан (капітан-лейтенант) - владою командира роти (корабля 4 рангу);
д) майор, підполковник (капітан 3 рангу, капітан 2 рангу) - владою командира батальйону (корабля 3 рангу);
е) полковник, бригадний генерал, генерал-майор (капітан 1 рангу, коммодор, контр-адмірал) - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу);
є) генерал-лейтенант (віце-адмірал) - владою командира корпусу;
ж) генерал (адмірал) - владою командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.
Згідно із статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83, 84 та 85 Дисциплінарного статуту установлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (частина 8 статті 85 Дисциплінарного статуту).
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Приписами пунктів 1,2 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 13 Розділу ІІІ встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно п. 6 Розділу V Порядку після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку).
Наказом Міністерства оборони України від 29.09.2014 № 685 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2014 за № 1537/26314) затверджено Положення про пожежну безпеку в системі Міністерства оборони України (далі - Положення №685), розділом V якого визначені особливості проведення службового розслідування (перевірки) обставин і причин пожеж.
Відповідно до статті 1 розділу V Положення №685 за фактами пожеж, які сталися на об'єктах Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, з метою встановлення обставин і причин їх виникнення проводяться службові розслідування.
З метою перевірки інформації про пожежу, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, у разі відсутності загиблих або травмованих на пожежі або в її наслідок, матеріальних втрат (збитків) від пожежі, а також якщо особу, винну у виникненні пожежі не встановлено, але виявлено факт пожежі, проводиться службова перевірка.
Службове розслідування (службова перевірка) обставин і причин пожеж у Міністерстві оборони України, у Збройних Силах України проводиться відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, цього Положення, а у разі заподіяння державі матеріальної шкоди - також з дотриманням вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Для визначення причин пожежі особи, які проводять службове розслідування (службову перевірку) обставин і причин пожежі зобов'язані:
зробити фотографії місця пожежі;
надати технічну документацію та інші потрібні матеріали;
забезпечити комісію з проведення службового розслідування (службової перевірки) приміщенням та засобами зв'язку;
організувати проведення лабораторних випробувань із залученням спеціалістів відповідних територіальних органів ДСНС, дослідно-випробувальних лабораторій ДСНС та експертів Експертної служби МВС України (вибухо-технічних підрозділів територіальних органів Національної поліції), виконання технічних розрахунків;
організувати друкування матеріалів розслідування.
Після проведення службового розслідування (службової перевірки) складається Акт про пожежу, що підписується комісією, до складу якої входять не менше трьох посадових осіб, у тому числі представник служби пожежної безпеки.
Якщо члени комісії не дійшли згоди під час визначення причини пожежі чи інших обставин, в Акті про пожежу фіксуються особливі зауваження з обов'язковим підписом осіб, які їх висловили.
Після проведення службового розслідування (службової перевірки) один примірник Акта про пожежу, витяг із наказу про результати службового розслідування, надсилаються до територіального відділу, а також до управління (відділу) безпеки військової служби командування виду, роду військ (сил) Збройних Сил України, органу військового управління, оперативного командування, повітряного командування, служби (посадової особи) пожежної безпеки Державної спеціальної служби транспорту, якому підпорядкована військова частина.
Статтею 86 Дисциплінарного статуту установлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із статтями 87, 96, 98, 100 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Пониження в посаді військовослужбовців, пониження у військових званнях здійснюються за наказом того командира, якому надано право призначати на ці посади та присвоювати військові звання.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту дає підстави дійти висновку про те, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, а у разі повного доведення вини військовослужбовця - командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що у даному випадку притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення конкретних фактів невиконання/належного виконання службових обов'язків. Це є завданням та метою службового розслідування.
Аналіз наведених правових норм дає також підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення, відповідач має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Як свідчать матеріали справи, 08.12.2024 в місці тимчасового розміщення підрозділів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 сталася пожежа, що призвело до детонації і вибуху вибухових речовин та поширення через це пожежі, унаслідок чого було знищене військове майно.
За фактом пожежі, командиром Військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування.
З Акту службового розслідування вбачається, що внаслідок пожежі знищено військове майно служби авіації і ППО, служби засобів ураження військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 33 086 956,70 грн, а причиною, через яку 08.12.2024 виникла пожежа, є саме протиправна систематична бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до військової служби наступних військових службових осіб: командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_22 ; заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу підполковника ОСОБА_18 ; командира взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем молодшого сержанта ОСОБА_12 . Комісія виснувала, що у даному випадку має місце солідарна матеріальна відповідальність і розмір завданої шкоди 33 086 956,70 грн. підлягає стягненню частково з усіх військовослужбовців разом у рівних частках від розміру завданої шкоди, тобто у сумі 6 617 391,34 грн. з кожного.
У той же час, у вказаному Акті службового розслідування зазначено, що зокрема військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 головний сержант взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдат ОСОБА_1 не забезпечив збереження державного (військового) майна, його правильного зберігання, експлуатації, не відстежував його наявність і утримання в належному стані, не здійснення його евакуації, що призвело до знищення під час пожежі 08.12.2024 військового майна, отриманого в особисте користування та вчинення порушення військової дисципліни.
Відповідно до наказу «Про результати службового розслідування» №565 від 30.01.2025 року позивача притягнуто до відповідальності за порушення абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 ст.127, абз.14 ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.3 статті 3, ч.2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.2 Розділу X Наказу Міністерства оборони України від 29.06.2005 року №359 (в редакції від 04.03.2022 із змінами), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 26.08.2005 року за №933/11213 “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», що виразилось не забезпеченні збереження державного майна, не здійснення утримання своєї зброї у справному стані та її збереження, не стеження постійно за наявністю зброї, не тримання отриманої стрілецької зброї та боєприпасів постійно при собі, внаслідок знищення стрілецької зброї.
Абзац 6 статті 11 та статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначають загальні обов'язки військовослужбовців: знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Частиною 1 статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат підпорядковується командирові відділення.
Абзацом 14 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що солдат зобов'язаний ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки.
За приписами пункту 4 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 року №359 (в редакції від 04.03.2022 із змінами) Забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).
Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.
Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів.
Командири військових частин та відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати стрілецької зброї та боєприпасів, відповідають згідно із законодавством України.
Як слідує з матеріалів службового розслідування, пожежа 08.12.2024 року відбулась у місці тимчасового базування ремонтної майстерні та взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .
Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України (далі за текстом - Інструкція) не передбачена можливість зберігання зброї у місці тимчасового базування відповідних підрозділів військової частини.
У той же час, відповідно до положень пункту 2 розділу Х Інструкції військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі.
У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику).
За приписами пункту 3 розділу Х Інструкції у польових умовах, на привалах, блокпостах та опорних пунктах стрілецька зброя встановлюється в похідні мотузкові ставниці.
Під час розміщення в похідних наметах стрілецьку зброю дозволяється зберігати безпосередньо в наметах на підкладках, при цьому не допускається доторкання зброї до ґрунту та полотна намету.
Під час розміщення в будівлях, інших пристосованих для проживання приміщеннях стрілецьку зброю дозволяється зберігати:
поставленою стійко до стіни;
підвішеною за ремені на цвяхах або складеною на полицях.
Зберігання стрілецької зброї навалом забороняється.
Місця, де зберігаються стрілецька зброя та боєприпаси, повинні постійно перебувати під охороною.
Охорона місць, де зберігаються стрілецька зброя та боєприпаси, здійснюється в загальній системі охорони блокпоста або опорного пункту.
У базових таборах на блокпостах і на опорних пунктах облаштовуються місця заряджання (розряджання) зброї.
Суд також зауважує, що за приписами пункту 14 розділу Х Інструкції під час видачі стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям командир (керівник, начальник) зобов'язаний нагадати їм порядок поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов'язане з несенням служби.
Як свідчать наявні в матеріалах службового розслідування пояснення ОСОБА_1 , останній був відсутній на місці події під час початку пожежі та перебував на Новій пошті без власної стрілецької зброї, що відповідає приписам пункту 14 розділу Х Інструкції, оскільки останнє відноситься до громадських місць.
Суд зауважує, що факт зберігання власної стрілецької зброї в кубрику під ліжком свідчить по порушення позивачем правил Інструкції, у той же час за приписами Інструкції забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин та саме останні повинні були створити належні умови для зберігання зброї у місці тимчасового базування ремонтної майстерні та взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .
За результатами службового розслідування було встановлено допущення позивачем не забезпечення збереження державного майна, не здійснення утримання зброї у справному стані та її збереження, не стеження постійно за наявністю зброї, не тримання отриманої стрілецької зброї та боєприпасів постійно при собі, проте конкретно не зазначено, які саме дії мав би вчинити позивач і який причинний зв'язок між невчиненням конкретних дій та завданою шкодою.
При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено вину позивача і причинний зв'язок між його бездіяльністю та наслідками, що настали. Твердження відповідача про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, його вину у завданні збитків державі та про обґрунтованість висновків службового розслідування, які містять усі необхідні відомості для прийняття вмотивованого рішення, мають загальний та неконкретний характер.
На переконання суду, сам по собі факт наявності у особи обов'язку зберігати видану йому зброю не може бути достатньою підставою для автоматичного визнання її винуватою у невиконанні таких обов'язків чи у настанні наслідків у вигляді пожежі. Вина особи має встановлюватися виключно на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують конкретні дії або бездіяльність, що перебувають у причинному зв'язку з настанням шкоди.
Відповідно, не применшуючи того, що пожежа у військовій частині спричинила значний суспільний резонанс та негативно вплинула на авторитет Збройних Сил України, суд наголошує, що сам по собі цей факт не може розглядатися як підстава для визнання особи винною у її виникненні без належного доказового підтвердження.
З урахуванням усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення на позивача не може бути накладено, оскільки відповідачем не доведено самого факту учинення ним дисциплінарного проступку (порушення військової дисципліни).
Щодо притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Пунктами 4, 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частинами 1-4 статті 3 Закону №160-ІХ встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону №160-ІХ).
Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
З наведеного слідує, що настання повної матеріальної відповідальності за п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ (у тому числі і за здійснення надлишкових виплат грошових коштів) обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
Частиною 3 ст.6 Закону №160-ІХ визначено, що особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 604, якою затверджено Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості у десятикратному розмірі відшкодовується уся вогнепальна зброя калібром до 30 мм; кулемети; приладдя для чищення кулеметів та пістолетів.
Статтею 8 Закону №160-ІХ визначено порядок проведення службового розслідування.
Так, згідно вказаної статті Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч. 3 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч. 4 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (ч. 5 ст. 8 Закону №160-ІХ).
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. (ч. 6 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. (ч. 7 ст. 8 Закону №160-ІХ).
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. (ч. 8 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Частиною 2 статті 11 Закону №160-ІХ визначено, що якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Аналіз викладених норм, дає підстави вважати, що підставою для застосування до військовослужбовця відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди, однак слід зауважити, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.05.2023 року у справі №2540/3014/18 зі змісту Положення № 243/95-ВР, яким регулюються спірні правовідносини, слідує, що притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності є можливим за умови заподіяння ним прямої дійсної шкоди. При цьому поведінка військовослужбовця має бути протиправною та перебувати у причинному зв'язку з настанням шкоди. Також необхідно встановити вину особи у заподіянні шкоди, яка за формою може бути умисною або вчинення діяння з необережності. Зазначені обставини відповідно до приписів пункту 19 Положення № 243/95-ВР мають бути встановлені під час службового розслідування та відображені у акті, складеному за його результатами.
Як було встановлено, відповідачем ані в Акті службового розслідування, ані під час судового розгляду не наведено які конкретні дії мав вчинити позивач та не вчинив, що призвело до виникнення пожежі 08.12.2024 році в місці тимчасового розміщення взводу матеріального забезпечення та взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .
Службовим розслідуванням не встановлено наявність причинного зв'язку між поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди, які згідно з вимогами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.
Відповідачем також не доведено необхідність застосування саме такого виду матеріальної відповідальності, як підвищена матеріальна відповідальність.
Суд зазначає, що кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
У свою чергу настання повної або підвищеної матеріальної відповідальності за статтею 6 Закону № 160-ІХ (у тому числі за здійснення надлишкових виплат грошових коштів) обумовлено законодавцем одночасно, як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості не усвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, тобто відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
В Акті службового розслідування не визначено форму вини ОСОБА_1 та не наведено підстав для застосування саме підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідачем не доведено існування такої підстави для притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності, як вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення. У цій справі відповідачем до суду не надано доказів, що на час притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності стосовно нього ухвалено судом вирок або відносно позивача здійснювалось досудове розслідування за фактом учинення ним кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 413 Кримінального кодексу України, у ході якого встановлені причини завдання шкоди, її розмір та винна особа.
Суд наголошує на тому, що ні оскаржений наказ, ані акт службового розслідування не містять сум, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, у тому числі і з позивача, які б були визначені саме з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання кожним з них шкоди.
При цьому, в Акті службового розслідування зафіксовані різні форми вини вказаних військовослужбовців, різні дії/бездіяльність цих осіб, що призвели до виникнення пожежі і, як наслідок, знищення майна, а також різна ступінь їх відповідальності з огляду на посадові обов'язки кожного.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань та підстав притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності.
Окрім того, відповідачем визначено про необхідність стягнення з позивача матеріальної шкоди за втрату особистої зброї в сумі 24729,8 грн. 80 коп., у той же час наказано здійснювати щомісячно стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% з грошового забезпечення позивача до повного стягнення суми у розмірі 56 475,59 грн. 59 коп. та у розмірі 31 745,79 грн. 79 коп.
Матеріали службового розслідування не містять належного розрахунку, яким саме чином було визначено необхідності стягнення з позивача завданих державі збитків у розмірі 56 475,59 (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 59 коп. та у розмірі 31 745,79 (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та підвищеної матеріальної відповідальності. Як наслідок, в описовій частині акта службового розслідування не міститься обґрунтування причин та умов, що сприяли правопорушенню, належним чином не проаналізовано факт перебування позивача поза межами тимчасового розташування.
З наведених підстав суд дійшов висновку, що пункти Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 року №565 «Про результати службового розслідування» щодо стягнення позивача 24729,8 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп. та щомісячного здійснення стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення до повного стягнення суми у розмірі 56 475,59 (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 59 коп. та у розмірі 31 745,79 (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп. є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, що є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку в повній мірі.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору та матеріали справи не містять доказів понесення ним інших судових витрат, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункт 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати службового розслідування» щодо стягнення з головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_1 24729,8 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп.
Визнати протиправними та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати службового розслідування» щодо щомісячно здійснення стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення головного сержанта взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_1 , до повного стягнення суми у розмірі 56 475,59 (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 59 коп. та у розмірі 31 745,79 (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_5 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Суддя Роман КАРАВАН