Справа № 420/29824/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
Стислий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000016/2 від 23.07.2025 року;
- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000107.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезених товарів до Одеської митниці було надано митну декларацію № 25UA500130011512U4. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500130/2025/000016/2. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
23.09.2025 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
29.09.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
03.10.2025 року надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Заяви чи клопотання від сторін.
23.09.2025 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що складність даної справи полягає у характері спірних правовідносин та предметі спору, які потребують надання усних пояснень з метою з'ясування всіх обставин.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи №420/15209/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Обставини справи.
18.10.2024 року між Компанією METINVEST INTERNATIONAL SA (Женева. Швейцарія) (Продавець) та ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець) був укладений Контракт купівлі-продажу бентоніту № 2024/BENT-MI/C, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти поставку та сплатити Товар, з описом, якістю, кількістю та за ціною, зазначеною у відповідних Додатках, та відповідно до умов цього Контракту.
23.07.2025 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом купівлі-продажу бентоніту № 2024/BENT-MI/C від 18.10.2024 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 25UA500130011512U4.
Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 95553092 від 24.06.2025, коносамент № CHRISTINA B-001 від 24.06.2025, сертифікат походження товару (Certificate of origin) GCCI/2025/016/0590653А/0002044 від 26.06.2025, рахунок № ЕХ/19/25-26 від 14.06.2025, калькуляція ціни від 20.06.2025, висновок про вартісні характеристики товару № 3-1/810 від 09.07.2025, страховий поліс Т0100031849-0 від 24.06.2025, Контракт № 2024/BENT-MI/С, додаток № 3 (специфікація), Договір про надання послуг митного брокера, сертифікат аналізу, технологічний процес від 22.10.2024, копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів.
Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) відповідно до наданого комерційного рахунку від 14.06.2025 № EX/19/25-26 зазначені ціни на умовах FOB KANDLA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 24.06.2025 № 95553092 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ, Україна(CIF PIVDENNYI, UKRAINE/INCOTERMS 2010). При цьому відсутні відомості які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на транспортування, страхування, пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару;
2) в наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 20.06.2025, зазначено, що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ перевищує дату зовнішньоекономічного договору від 18.10.2024 № 2024/BENT-MI/С, який являє собою основу для розрахунку ціни;
3) В наданому страховому полісі 24.06.2025 № T0100031849-0 відсутні відомості щодо страхової винагороди, яка має бути включена до складових митної вартості задекларованих товарів;
4) В наданому рахунку-фактурі від 24.06.2025 № 95553092 зазначені реквізити банку Raiffeisen Bank International AG, що не відповідає відомостям графи 28 митної декларації;
5) відповідно до наданого комерційного рахунку від 14.06.2025 № EX/19/25-26 та СЕРТИФІКАТА АНАЛІЗА № GIPL/QAL/QR/14 від 01.08.2018 вказується контракт №12032025 від 12.03.2025, який до митного органу не надавався;
6) в висновку про вартісні характеристики товару, підготовленому спеціалізованою експертною організацією № 3-1/810 від 09.07.2025р., відсутній аналіз ринку, відсутні будь-які посилання на подібні чи аналагочні товари, відсутній аналіз біржових котирувань товару. Також у вище зазначеному висновку експерти посилаються на умови поставки FOB індійський порт, відповідно до контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024, доповнення до контракту ДОДАТОК № 3 від 20.06.2025 ціна на умовах CIF ПІВДЕННИЙ, Україна (CIF PIVDENNYI, UKRAINE/INCOTERMS 2010);
7) відповідно до наданого СЕРТИФІКАТА АНАЛІЗА № GIPL/QAL/QR/14 від 01.08.2018 опис товару відрізняється від 31 гр ВМД ІМ40АА 25UA500130011512U4, в частині «Вміст монтморилоніту - 75.10хв», тоді як вище зазначеному сертифікаті «Вміст монтморилоніту - 73.10хв».Також є підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів.
На підставі зазначеного було зобов'язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) розрахунок ціни (калькуляція); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
23.07.2025 року декларантом надано лист в якому повідомлено, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
23.07.2025 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500130/2025/000016/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Також, 23.07.2025 року Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000107.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Висновки суду.
Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту купівлі-продажу бентоніту № 2024/BENT-MI/C від 18.10.2024 року, укладеного між між Компанією METINVEST INTERNATIONAL SA (Женева. Швейцарія) (Продавець) та ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець).
Щодо тверджень відповідача про те, що відповідно до наданого комерційного рахунку від 14.06.2025 № EX/19/25-26 зазначені ціни на умовах FOB KANDLA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 24.06.2025 № 95553092 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ, Україна (CIF PIVDENNYI, UKRAINE/INCOTERMS 2010). При цьому відсутні відомості які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на транспортування, страхування, пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару.
По-перше, суд звертає увагу, що комерційний рахунок № ЕХ/19/25-26 від 14.06.2025 року є рахунком, виставленим за Контрактом № 12032025 від 12.03.2025 року укладеним між GIMPEX IMERY5 INDIA PRIVATE LIMITED (вантажовідправник) та METINVEST INTERNATIONAL SA. (вантажоодержувач) на умовах FOB KANDLA PORT, INDIA, та не є рахунком для позивача за Контрактом купівлі-продажу бентоніту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року (між METINVEST INTERNATIONAL SA. та ПРАТ «ЦГЗК»).
Суд погоджується з доводами позивача, що рахунок № ЕХ/19/25-26 від 14.06.2025 року не створює жодних протирічь в питанні визначення ціни товару та умов поставки за Додатком № 3 до Контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року.
По-друге, сторонами Контракту визначено, що опис, якість, кількість та за ціна, зазначено у відповідних Додатках.
Так, відповідно Додатку № 3 від 20.06.2025 року визначено вартість товару яка становить 859 500 доларів США, умови оплати - 100% протягом 45 днів ід дати коносаменту, кількість товару - 10 000 тон, строк поставки - червень-липень 2025 року, умови поставки - CIF, порт Південний, опис товару - Перероблений бентоніт (сипкі грудки) для виробництва окатків.
При цьому, відповідачем не обґрунтовано в чому вбачається невідповідність заявлених числових значень митної вартості товарів.
Надані до митного оформлення за ЕМД № 25UA500130011512U4 документи дають можливість чітко встановити вартість заявлених товарів, відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.
Суд вважає, що в цьому разі у відповідача не було підстави сумніватися у правильності розрахунку позивачем митної вартості товарів за ЕМД № 25UA500130011512U4.
Митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Стосовно доводів відповідача про те, що в наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 20.06.2025, зазначено, що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ перевищує дату зовнішньоекономічного договору від 18.10.2024 № 2024/BENT-MI/С, який являє собою основу для розрахунку ціни.
Суд звертає увагу, що Калькуляція від 20.06.2025 року надає інформацію про складові ціноутворення, зокрема, що ціна на товар за умовами договору включає в себе як базу для розрахунку умови поставки FOB (FOB purchase price 40,20 USD/MT, про що також свідчить наданий інвойс № ЕХ/19/25-26 від 14.06.2025), а також додатково витрати з фрахту судна (Maritime Freight 39,30 USD/MT), інші витрати (All charges 2,15 USD/MT), маржа MISA (MISA margin 4,30 USD/MT), з урахуванням чого ціна продажу складає 85,95 USD/MT, що і є контрактною вартістю (за ціною договору) задекларованого товару.
Таким чином, Калькуляція від 20.06.2025 року підтверджує структуру ціни та показників, з яких вона сформована: базова ціна купівлі на умовах FOB є основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, до якої додаються інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу, в даному випадку, для підписання Додатка № 3 від 20.06.2025 року до Контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року. Тобто ціна на умовах продажу CIF включає в себе ціну на умовах продажу FOB плюс інші/додаткові витрати, що формують ціну.
Суд погоджується із доводами позивача, що дата Калькуляції ціни від 20.06.2025 року перевищує дату укладення Контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року, адже Калькуляція ціни містить посилання на Додаток № 3 від 20.06.2025 року до Контракту, та складена в день підписання цього Додатку № 3 тобто 20.06.2025 року, яким визначена кількість, вартість та умови поставки бентоніту, тобто в цьому не вбачається жодного протиріччя.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що в наданому страховому полісі 24.06.2025 року № T0100031849-0 відсутні відомості щодо страхової винагороди, яка має бути включена до складових митної вартості задекларованих товарів.
Так, відповідно до умов поставки CIF, Incoterms 2020 «Cost, Insurance and Freight» ( «Вартість, страхування і фрахт») продавець відповідає за доставку товару до порту призначення, сплачує витрати на фрахт та страхування, і передає ризики та витрати покупцеві після того, як товар перетнув борт судна в порту відправлення. Це означає, що продавець несе відповідальність за вартість, страхування і фрахт, але ризик втрати або пошкодження товару переходить до покупця після завантаження на судно.
Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов'язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість страхування для морських перевезень.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.6.2 Контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року, право власності на Продукт переходить до Покупця після прибуття до місця призначення та отримання або оплати Продукту Продавцем, залежно від того, що відбудеться пізніше.
Щодо тверджень митного органу про те, що в наданому рахунку-фактурі від 24.06.2025 № 95553092 зазначені реквізити банку Raiffeisen Bank International AG, що не відповідає відомостям графи 28 митної декларації.
Суд звертає увагу, що у рахунку-фактурі від 24.06.2025 року № 95553092 зазначено реквізити банку продавця METINVEST INTERNATIONAL SA відповідно до Контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року.
Крім того, відповідно до правил заповнення графи 28 МД при ввезенні та вивезенні товарів, наведених у главах 1 та 2 розділу II Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) окремими рядками відомості про банк, що здійснює валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів особи, зазначеної у графі 9 МД, які передбачають розрахунки у грошовій формі, що здійснюються через цей банк: код згідно з ЄДРПОУ банку; код (МФО) банку; найменування банку.
Згідно з графою 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» Порядку № 651, у графі зазначаються відомості про резидента, який уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).
Таким чином, особою відповідальною за фінансове врегулювання, є ПРАТ «ЦГЗК», тому в гр. 28 митної декларації вказані фінансові та банківські дані саме банку позивача АТ «ПУМБ», що повністю відповідає інформації, вказаній в Контракті, розділ 20 «Банківські реквізити Покупця», з урахуванням змін, внесених до цього розділу додатковою угодою № 1 до Контракту.
Стосовно зауважень відповідача про те, що відповідно до наданого комерційного рахунку від 14.06.2025 № EX/19/25-26 та СЕРТИФІКАТА АНАЛІЗА № GIPL/QAL/QR/14 від 01.08.2018 вказується контракт №12032025 від 12.03.2025, який до митного органу не надавався.
Суд зазначає, що вказаний Контракт не надавався до митного органу з тих підстав, що він укладений між GIMPEX IMERY5 INDIA PRIVATE LIMITED та METINVEST INTERNATIONAL SA., а отже не має жодного відношення до умов поставки та ціни товару визначених Контрактом № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024 року, який укладений саме між позивачем та METINVEST INTERNATIONAL SA.
Стосовно доводів відповідача про те, що в висновку про вартісні характеристики товару, підготовленому спеціалізованою експертною організацією № 3-1/810 від 09.07.2025р., відсутній аналіз ринку, відсутні будь-які посилання на подібні чи аналагочні товари, відсутній аналіз біржових котирувань товару. Також у вище зазначеному висновку експерти посилаються на умови поставки FOB індійський порт, відповідно до контракту № 2024/BENT-MI/С від 18.10.2024, доповнення до контракту ДОДАТОК № 3 від 20.06.2025 ціна на умовах CIF ПІВДЕННИЙ, Україна (CIF PIVDENNYI, UKRAINE/INCOTERMS 2010), суд зазначає, що ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів, а тому посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.
До того ж, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Також суд не приймає посилання митного органу на сертифікат аналізу № GIPL/QAL/QR/14 від 01.08.2018 року, оскільки він не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
Відтак, зауваження відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні суд вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000016/2 від 23.07.2025 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000107 від 23.07.2025 року є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17733,49 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Жовтневий район, Дніпропетровська обл., 50066, код ЄДРПОУ 00190977) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000016/2 від 23.07.2025 року.
3. Визнати противоправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000107 від 23.07.2025 року.
4. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17733,49 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко