Справа № 420/29930/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ГРЕС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
Стислий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО ГРЕС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500000/2025/000004/3 від 06.08.2025 року, прийняте Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (місцезнаходження: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП - 44005631);
- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000294 від 13.06.2025, прийняту Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (місцезнаходження: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП - 44005631).
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезених товарів до Одеської митниці було надано митну декларацію № 25UA500020004327U0. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № 500000/2025/000004/3. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
23.09.2025 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
29.09.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
30.09.2025 року надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Заяви чи клопотання від сторін.
23.09.2025 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що складність даної справи полягає у характері спірних правовідносин та предметі спору, які потребують надання усних пояснень з метою з'ясування всіх обставин.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи №420/15209/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Обставини справи.
05.03.2025 року між Компанією ZARKO GRANITO PRIVATE LIMITED (Індія) (Продавець) та ТОВ «ПРО ГРЕС» (Покупець) був укладений Контракт № UKR 03/25-1, відповідно до умов якого Продавець приймає на себе зобов'язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені цим Контрактом, плитку (іменоване надалі - Товар).
Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість Товару вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
09.06.2025 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 25UA500020004327U0.
Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: 1) контракт №UKR 03/25-1 від 05.03.2025 з додатковою угодою; 2) специфікація №ZPI-87 від 17.03.2025 на суму 41 888,45 доларів США; 3) інвойс №ZARKO/8 від 11.04.2025 на суму 41 888,45 доларів США; 4) платіжна інструкція від 18.03.2025 на суму 12 566,53 доларів США; 5) платіжна інструкція від 07.05.2025 на суму 29 321,92 доларів США; 6) банківські виписки за 18.03.2025 і за 07.05.2025; 7) сертифікат про походження товару №GCCI/2025/016/0105313A/00003546 від 15.04.2025; 8) оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712.
Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) Пунктом 3.2.1 контракту визначені умови оплати за товар: 30% протягом 5 робочих днів з дати інвойса; 70% - протягом 14 календарних днів з дати відправлення товару. Інвойс датовано 11.04.2025. При цьому, платіжне доручення №83 датоване 18.03.2025, що протирічить умовам контракту та свідчить про невиконання покупцем вимог п.3.2.1 контракту;
2) Пунктом 1.2. контракту визначено, що номенклатура, кількість і ціна товару зазначається у Специфікаціях (додатках) до контракту, які є його невід'ємною частиною. У п. 1.4. Контракту вказано що товар виготовляється на замовлення покупця. На кожну партію сторони до поставки узгоджують та підписують Спеціфікацію, яка є основою для перерахування попередньої оплати. Специфікаціі до контракту до митного оформлення надано не було. Також у п.3.1. контракту вказано що ціни та кількість товару вказується у специфікаціях;
3) В гр.70 «details of paymet» платіжних доручень №83 від 18.03.2025 та № 86 від 07.05.2025 - міститься інформація про документ Specification №ZPI-87 від 17.03.2025, якої до митного оформлення надано не було;
4) Оцінювану партію товару ввезено відповідно до умов поставки FOB Mundra. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця належить витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судно. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр не надано;
5) До митного оформлення, у якості документального підтвердження витрат на міжнародне перевезення партії товарів декларантом надано договір ТЕО з Експедитором від 07.01.2025 № X070125-2, довідка про транспортні та складскі витрати від 03.06.25 №0306-10. У п.3.1. договору вказано, що вартість послуг вказується в рахунку виконавця. Але відсутні рахунки на оплату витрат на НРР, перевалки в порту, транспортно-експедиційні послуги, тобто, відсутні відомості про вартість складових, які можуть додаватись до митної вартості товару. Пунктом 3.11. договору ТЕО визначається що виконавець направляє замовнику Акти надання послуг, який підписується не пізніше 10 робочих днів. Таким чином, відсутність рахунків, актів надання послуг на перевезення, відомостей про вартість послуг експедитора, відомостей про НРР, обробку, перевалку товару в портах слідування, не дає можливості перевірити повноту наданих послуг, пов'язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, та включення при цьому таких витрат до заявленої митної вартості, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена.
На підставі зазначеного було зобов'язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; переклад митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
13.06.2025 року декларантом надано лист в якому повідомлено, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
13.06.2025 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500020/2025/000179/1 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Також, 13.06.2025 року Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000294.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
30.06.2025 року ТОВ «ПРО ГРЕС» подало скаргу до Державної митної служби України на рішення Одеська митниця про коригування митної вартості товару № UA500020/2025/000179/1 від 13.06.2025 року.
01.08.2025 року Державною митною службою України за наслідками розгляду скарги прийнято рішення №15/15-02-02/13/4521 про часткове задоволення скарги та зобов'язано Одеську митницю прийняти нове рішення.
06.08.2025 року Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2025 року № UA500020/2025/000179/1 скасовано та прийнято нове рішення №UA500000/ 2025/000004/3 в якому зазначено:
Першочергово слід відмітити, що декларантом додатково на запит Митниці надано до митного оформлення специфікацію від 17.03.2025 № ZPI87, яка не узгоджена і не підписана покупцем, як визначено пунктом 1.4 Контракту. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 Кодексу).
Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова № 216). Разом з тим копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 18.03.2025 № 83, від 07.05.2025 № 86 та SWIFT до них не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять: у графі «Підпис та печатка платника» підпису (власноручного або електронного) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, як визначено Постановою № 216; відомостей про виконавців надавача платіжних послуг (банку), що підтверджували б виконання операцій за такими банківськими документами.
Також варто відмітити, що з урахуванням пункту 3.2 Контракту покупець повинен був здійснити оплату оцінюваного товару на підставі окремо виставленого продавцем інвойсу у розмірі та строки, передбачені умовами пунктів 3.2.1, 3.2.2 Контракту. Однак, в графі 70 зазначених банківських документах відсутні відомості про такий окремо виставлений продавцем інвойс. Крім того, у поданих до митного оформлення інвойсі від 11.04.2025 № ZARKO/8, пакувальному листі від 11.04.2025 № ZARKO/8 наявна інформація про проформу-інвойс (P.I. № ZPI-87), який до митного оформлення не було надано. Додатково подана в якості бухгалтерського документу оборотно-сальдова відомість по рахунку № 3712 за 2025 рік не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації з оцінюваним товаром, як передбачено пунктом 5 частини другої статті 53 Кодексу. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Оцінювану партію товару ввезено відповідно до умов поставки FOB Mundra. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунокфактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Слід відмітити, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у Компендіумі з митного оцінювання, до транспортних витрат повинні включатись всі витрати, пов'язані з перевезенням товару або що є умовою його перевезення, незалежно від того, чи є вони основними чи непрямими витратами, понесеними в зв'язку з переміщенням товару до місця ввезення на митну територію України, тобто які є суттєвим етапом усієї транспортної операції. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару скаржником до митного оформлення надано договір про надання транспортно- експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 07.01.2025 № X070125-2, коносамент MULTIMODAL TRANSPORT DOCUMENT від 19.04.2025 № NTCMUM000415; рахунок на оплату від 03.06.2025 № 2042, довідку про транспортні та складські витрати від 03.06.2025 № 0306-10, наряд від 04.06.2025 № DOL00005457. Перевезення товару здійснювалось на підставі договору про надання транспортноекспедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 07.01.2025 № X070125-2 (далі - Договір), укладеного між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» (виконавець) та ТОВ «ПРО ГРЕС» (замовник), яким визначено: замовник оплачує послуги та штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів в порту і кінцевому місці призначення (демередж, детеншн, зберігання) за тарифами судноплавної лінії і порту призначення та додаткові заходи контролю (зважування, рентген, огляд) за тарифами відповідного терміналу, на підставі рахунків виконавця (пункт 2.2.7); виконавець здійснює страхування своєї відповідальності відповідно до статті 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (пункт 7.1); замовник поінформований, що на дату укладання Договору відповідальність виконавця застрахована у страховому клубі ТТ CLUB MUTUAL INSURANCE LTD (далі відповідно - страховик та перестраховик) (пункт 7.2); підписанням Договору замовник зобов'язується надавати виконавцю, його страховику та перестраховику всіляке необхідне та достатнє сприяння у випадку настання страхового випадку з метою врегулювання спору та ефективної реалізації права страховика та/або перестраховика на заявлення регресної вимоги (позову) до будь-якої третьої особи в будь-якій країні світу (пункт 7.3); для цілей Договору під страховим випадком сторони розуміють фізичну втрату та/або пошкодження вантажу замовника на підставі Договору (пункт 7.4). Товар, заявлений за ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, слідував за маршрутом порт Mundra, Індія - порт Одеса, Україна на судні MSC BERYL IS513A з перевантаженням на судно KEREMCAN RK519B в порту Tekirdag (Asyaport), Туреччина, що підтверджується наступними документами:MULTIMODAL TRANSPORT DOCUMENT від 19.04.2025№ NTCMUM000415 (зазначено транспортний засіб - судно MSC BERYL IS513A); навантажувальним документом від 04.06.2025 № DOL00005457 (зазначено, що вантаж прибув на судні KEREMCAN RK519B, як і заявлено в графі 21 «Ідентифікація та країна реєстрації транспортного засобу при перетині кордону» ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327).
Відповідно до інформації з відкритих джерел інтернет-ресурсів (сайти«www.searates.com» та «www.msc.com») вантаж у контейнерах №TGHU1823145, CARU3663772, GLDU3459571, MEDU3859815, TCKU3191200 переміщувався за маршрутом «Mundra (Індія) - Одеса (Україна)» через порт Tekirdag (Asyaport), (TR), в якому двічі перевантажувався (судна MSC BERYL IS513A, MSC BERYL IS521R, KEREMCAN RK519B). Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, декларантом не включено до заявленої митної вартості оцінюваного товару таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих до митного оформлення транспортних (перевізних) документах та документах, що містять відомості про вартість перевезення (пункт 2.2.7 Договору передбачає оплату таких витрат замовником). Крім того, згідно з графою 20 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, декларантом до митної вартості оцінюваного товару включено таку його складову як витрати на транспортування у сумі 445483,63 грн, яка не відповідає сумі (520230,00 грн), наведений у довідці про транспортні та складські витрати від 03.06.2025№ 0306-10, та сумі (447397,80 грн), зазначеній у рахунку на оплату від 03.06.2025 № 2042. Довідку про транспортні та складські витрати від 03.06.2025 № 0306-10, тобто з реквізитами, ідентичними довідці про транспортні та складські витрати, поданій декларантом до митного оформлення, проте, з іншими даними щодо вартості морського фрахту (447397,80 грн), що може свідчити про ознаки її підробки.
Пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів. Слід зазначити, що у довідці про транспортні та складські витрати від 03.06.2025 № 0306-10 наявна інформація щодо нездійснення страхування оцінюваного товару, проте, враховуючи умови розділу 7 Договору, оцінюваний товар повинен бути застрахований. При цьому, згідно з графою 22 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку її складову як витрати на страхування оцінюваного товару.
Вказані вище розбіжності ставлять під сумнів достовірність інформації, наведеної в рахунку на оплату від 03.06.2025 № 2042 та довідці про транспортні та складські витрати від 03.06.2025 № 0306-10, а також повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, всіх складових митної вартості. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 Кодексу.
Прайс-лист від 14.02.2025 не може бути взятий до уваги як такий, що підтверджує заявлену митну вартість у зв'язку із відсутністю у ньому переліку моделей, назв, розмірів товару, заявлених до митного оформлення за ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327. Окремо слід відмітити, що з огляду на дату завантаження товару на судно (19.04.2025), як зазначено у коносаменті MULTIMODAL TRANSPORT DOCUMENT від 19.04.2025 № NTCMUM000415, митна декларація країни відправлення № 25PCEG04122090466900, що видана 12.04.2025, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару на підставі наведених в ній даних.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Висновки суду.
Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, укладеного між Компанією ZARKO GRANITO PRIVATE LIMITED (Індія) (Продавець) та ТОВ «ПРО ГРЕС» (Покупець).
Щодо тверджень відповідача про те, що надана Специфікація від 17.03.2025 року № ZPI-87 не узгоджена і не підписана покупцем, як визначено пунктом 1.4 Контракту.
Згідно з положеннями п. 1.2. Контракту номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість Товару вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, які є його невід'ємною частиною.
Так, відповідно до п.1.4. Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, на кожну партію Товару, до початку процесу його виготовлення і поставки, Сторони Контракту узгоджують і підписують Специфікацію до Контракту, яка є для Покупця підставою для перерахування попередньої оплати вартості Товару, а для Продавця підставою для початку процесу виготовлення Товару.
На виконання умов Контракту, сторонами узгоджено та підписано Специфікацію № ZPI-87 від 17.03.2025 року на загальну суму 41888,45 доларів США.
Вказана Специфікація від 17.03.2025 року № ZPI-87 підписана сторонами Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року та завірена печаткою ТОВ «ПРО ГРЕС».
Таким чином, доводи відповідача про те, що Специфікація від 17.03.2025 року № ZPI-87 не узгоджена і не підписана покупцем, як визначено пунктом 1.4 Контракту є безпідставними, а тому не приймаються до уваги судом.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 18.03.2025 року № 83, від 07.05.2025 року № 86 та SWIFT до них не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять: у графі «Підпис та печатка платника» підпису (власноручного або електронного) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, як визначено Постановою № 216; відомостей про виконавців надавача платіжних послуг (банку), що підтверджували б виконання операцій за такими банківськими документами. Також варто відмітити, що з урахуванням пункту 3.2 Контракту покупець повинен був здійснити оплату оцінюваного товару на підставі окремо виставленого продавцем інвойсу у розмірі та строки, передбачені умовами пунктів 3.2.1, 3.2.2 Контракту. Однак, в графі 70 зазначених банківських документах відсутні відомості про такий окремо виставлений продавцем інвойс. Додатково подана в якості бухгалтерського документу оборотно-сальдова відомість по рахунку № 3712 за 2025 рік не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації з оцінюваним товаром, як передбачено пунктом 5 частини другої статті 53 Кодексу. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.
Судом встановлено, що в рамках зовнішньоекономічного контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, відповідно до умов Специфікації від 17.03.2025 року № ZPI-87, сторонами було погоджено поставку партії товару, на підставі чого компанією ZARKO GRANITO PRIVATE LIMITED було виставлено інвойс №ZARKO/8 від 11.04.2025 року на суму 41 888,45 доларів США.
Відповідно до п.п.3.1-3.2 Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, номенклатура, кількість і ціпа Товару вказуються у Специфікаціях (додатках до Контракту) і в інвойсах на поставку.
Оплата за поставку кожної партії Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця на підставі окремо виставленого інвойсу у наступному порядку:
передоплата в розмірі 30% від вартості Товару, зазначеної в інвойсі, протягом 5 (п'яти) робочих днів а дати виставлення інвойсу;
післяплата в розмірі 70% від вартості Товару, зазначеної в інвойсі, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відправлення Товару з порту відправлення і надання Продавцем усіх необхідних документів на Товар.
Згідно з умовами Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року та інвойсу №ZARKO/8 від 11.04.2025 року, ТОВ «ПРО ГРЕС» (Покупець) був зобов'язаний здійснити передоплату в розмірі 30% від вартості Товару у розмірі 12566,53 доларів США та післяплату в розмірі 70% від вартості Товару у розмірі 29321,92 доларів США.
Суд приймає до уваги, що на підтвердження оплати задекларованої позивачем вартості товару згідно зі Специфікацію № ZPI-87 від 17.03.2025 року та інвойсом №ZARKO/8 від 11.04.2025 року, митному органу було надано відповідні платіжні інструкції в іноземній валюті від 18.03.2025 року № 83, від 07.05.2025 року №86 та повідомлення системи SWIFT від 18.03.2025 року № 83, від 07.05.2025 року №86 на загальну суму 41 888,45 доларів США.
Тобто, проведення платежів відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді.
Отже, чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні, у зв'язку з чим доводи митного орану про те, що надані платіжні документи не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, є безпідставними.
Про достатність повідомлень системи SWIFT, як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року по справі № 826/9719/16.
Суд враховує, що з метою вичерпного спростування сумнівів митного органу щодо підтвердження факту оплати за оцінюваний товар, при проведенні процедури консультацій з митним органом позивачем також було надано виписки за березень та травень 2025 року, з відмітками банку, за якими були проведені відповідні грошові перекази за наданими повідомленнями системи SWIFT.
Суд зазначає, що Розділ 2 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 регламентує "Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах", а пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін "платіжна інструкція" уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги. Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону "Про платіжні послуги", зазначає, що "платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції", тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його.
Суд враховує, що відповідні платіжні в іноземній валюті від 18.03.2025 року № 83, від 07.05.2025 року №86 є повідомленнями від банку до платника про факт проведення платежу.
Тобто надані Позивачем до митного оформлення платіжні документи і платіжна інструкція у визначенні Постанови № 216 це два різних документа, і вимоги до одного з них на іншого не поширюються.
Митний кодекс України чітко встановлює, що до митного оформлення надаються 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (ч. 2 ст. 53 МКУ), саме такі документи і були надані Позивачем до митного оформлення.
Суд звертає увагу, що згідно ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі не обов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
З викладеного можна зробити висновок, що надання митному органу документів щодо оплати/передплати товару не впливають на рівень митної вартості товару, а лише підтверджують заявлену та сплачену ціну, як складову митної вартості товару.
Крім того, відповідно до п. 6.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції, тобто, будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Згідно з п. 10 Інструкції ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.
У свою чергу, відповідно до п. 37 Інструкції, платіжна інструкція оформляється платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Згідно п. п. 40, 41 Інструкції, платіжна інструкція, крім обов'язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.
Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.
Суд звертає увагу, що аналогічні приписи викладені у Положенні про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, на яку посилається митний орган в надісланому повідомленні.
Зокрема, згідно п. 15 Положення платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
При цьому, суд звертає увагу, що у наданих банківських платіжних документах наявні усі обов'язкові реквізити, визначені у пункті 37 розділу II Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, зокрема у гр. 70 таких вказано призначення платежу «Tile CNTR N UKR 03/25-1 DD 05.03.2025, Specification ZPI-87 dd 17/03/2025, POL:IN, POD:UA.». Платіж здійснено на рахунок продавця ZARKO GRANITO PRIVATE LIMITED, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в Контракті № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року та додатках до нього.
Варто зазначити, що як вбачається з вищенаведених нормативних приписів, Порядок № 216 не містить обов'язкових вимог, на які саме документи господарської операції слід здійснювати посилання в банківському платіжному документі.
Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.
У сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані декларантом для митного контролю, за платіжними документами можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар, а саме 41 888,45 доларів США, що відповідає відомостям інвойсу №ZARKO/8 від 11.04.2025 року, який згідно п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є документом, підтверджуючим митну вартість товарів.
Наявність в платіжних інструкціях в іноземній валюті та відповідних повідомленнях системи SWIFT відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідних інвойсів (проформ інвойсів) (в графі призначення платежу), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар.
Таким чином, жодні розбіжності чи неточності щодо числових значень у наданих декларантом відсутні, що на думку суду свідчить про безпідставність та необґрунтованість зауважень митного органу в цій частині.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу, що вимоги до SWIFT повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року N 258. Згідно цих стандартів мають бути обов'язково заповнені поля, а також обов'язково має бути зазначений код відправлення.
У наданих декларантом платіжних документах SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті - долар США, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.
Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року N 258.
Тому суд вважає, що у митного органу були відсутні жодні свідчення про те, що подані платіжні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Стосовно доводів відповідача про те, що у поданих до митного оформлення інвойсі від 11.04.2025 № ZARKO/8, пакувальному листі від 11.04.2025 № ZARKO/8 наявна інформація про проформу-інвойс (P.I. № ZPI-87), який до митного оформлення не було надано, то такі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки декларантом було надано інвойс від 11.04.2025 № ZARKO/8 року, який містить кількість, асортимент, номенклатуру, умови поставки.
Відповідно до п.1.2 Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість Товару вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.1.5 Контракту № UKR 03/25-1 від 05.03.2025 року, загальний обсяг поставок визначається згідно з додатками (Специфікаціями) до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
До того ж згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Крім того, суд звертає увагу, що номер проформи-інвойсу про який вказує відповідач повністю відповідає номеру Специфікації № ZPI-87 від 17.03.2025 року. Отже в даному випадку в інвойсі від 11.04.2025 року № ZARKO/8 та пакувальному листі від 11.04.2025 року № ZARKO/8 йде посилання саме на Специфікацію № ZPI-87 від 17.03.2025 року.
Щодо тверджень митного органу про те, що прайс-лист від 14.02.2025 року не містить переліку моделей, назв, розмірів товару, заявлених до митного оформлення за ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі №810/690/17 вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19, де акцентовано увагу, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, перелік моделей, назв, розмірів товару, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару може опосередковано бути корисним при визначенні митної вартості за другорядними методами ніж перший.
В рамках спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару як такого.
Крім того, суд звертає увагу, що такий документи як прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі №810/3667/15.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що з огляду на дату завантаження товару на судно (19.04.2025), як зазначено у коносаменті MULTIMODAL TRANSPORT DOCUMENT від 19.04.2025 № NTCMUM000415, митна декларація країни відправлення № 25PCEG04122090466900, що видана 12.04.2025, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару на підставі наведених в ній даних.
Суд зазначає, що експортна декларація не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви (реальні чи надумані) в правильності її складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється відповідно до законодавства Індії, та внесення до неї відповідної інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.01.2020 року по справі №813/1350/14.
При цьому, відповідачем не обґрунтовано в чому вбачається невідповідність заявлених числових значень митної вартості товарів, оскільки надані до митного оформлення документи дають можливість чітко встановити вартість заявлених товарів, відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.
Стосовно доводів відповідача про те, що згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, декларантом не включено до заявленої митної вартості оцінюваного товару таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих до митного оформлення транспортних (перевізних) документах та документах, що містять відомості про вартість перевезення (пункт 2.2.7 Договору передбачає оплату таких витрат замовником). Згідно з графою 20 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, декларантом до митної вартості оцінюваного товару включено таку його складову як витрати на транспортування у сумі 445483,63 грн, яка не відповідає сумі (520230,00 грн), наведений у довідці про транспортні та складські витрати від 03.06.2025№ 0306-10, та сумі (447397,80 грн), зазначеній у рахунку на оплату від 03.06.2025 № 2042. Довідку про транспортні та складські витрати від 03.06.2025 № 0306-10, тобто з реквізитами, ідентичними довідці про транспортні та складські витрати, поданій декларантом до митного оформлення, проте, з іншими даними щодо вартості морського фрахту (447397,80 грн), що може свідчити про ознаки її підробки.
07.01.2025 року між ТОВ «ПРО ГРЕС» (Замовник) та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» (Виконавець) укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х070125-2, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 затверджено Правила заповнення декларації митної вартості, відповідно до яких у розділі ІІІ зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Отже, визначений у вказаному вище Порядку перелік документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не є вичерпним.
03.06.2025 року ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» виставлено рахунок на оплату № 2042 щодо виконання умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х070125-2 від 07.01.2025 року на загальну суму із ПДВ: 530 634,60 грн.
На виконання умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х070125-2 від 07.01.2025 року, сторонами складено та підписано Акт надання послуг № 2111 від 16 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги):
- Морський Фрахт за межами митної території України : Мундра,Індія-Одеcа,Україна на загальну суму 447 397,80 грн.;
- Організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України на загальну суму 62 427,60 грн.;
- Експедиторська винагорода (на території України) на загальну суму 6936,40 грн.
Загальна вартість робіт (послуг) з урахуванням ПДВ склала 530 634,60 грн.
Оплата наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 9398 від 20.06.2025 року.
Також, декларантом до митного оформлення було надано, зокрема, довідку про транспортні та складські витрати № 0306-10 від 03.06.2025 року, відповідно до якої вартість морського фрахту за маршрутом Мундра, Індія - Одеcа, Україна 5х20'DV контейнерів, згідно контейнерів, становить: CARU3663772 складає 89 479,56 грн. без ПДВ; TGHU1823145 складає 89 479,56 грн. без ПДВ; GLDU3459571 складає 89 479,56 грн. без ПДВ; TCKU3191200 складає 89 479,56 грн. без ПДВ; MEDU3859815 складає 89 479,56 грн. без ПДВ.
Страхування вантажу не проводилось.
Вказаний документ на думку суду підтверджує вартість понесених позивачем витрат на транспортування товару з порту Мундра, Індія до м. Одеса, Україна.
Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 прийшов до висновку, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що позивачем документально підтверджені витрати на транспортування товару, що відповідачем за час розгляду справи спростовано не було.
Щодо тверджень митного органу про те, що у довідці про транспортні та складські витрати від 03.06.2025 № 0306-10 наявна інформація щодо нездійснення страхування оцінюваного товару, проте, враховуючи умови розділу 7 Договору, оцінюваний товар повинен бути застрахований. При цьому, згідно з графою 22 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 09.06.2025 № UA500020/2025/004327, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку її складову як витрати на страхування оцінюваного товару.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару здійснювалася на умовах FOB (Mundra, India), про що зазначено, у графі 20 ЕМД № 25UA500020004327U0 від 09.06.2025 року.
Згідно з правилами Інкотермс за умов FOB (FREE ON BOARD) на продавця покладено обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення. Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення. Ціна FOB означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.03.2018 року у справі № 804/2997/17 «згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Ціна FOB складається з таких складових: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення. Таким чином, при поставці товару на умовах FOB вартість вказаних потенційних витрат закладається Продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена.».
Таким чином, оскільки за умовами поставки FOB у сторін відсутній обов'язок на укладення договору страхування та надання документів зі страхування товару, а доказів того, що між позивачем та продавцем заключено договір про страхуння товару відсутні, суд дійшов висновку, що в даному випадку страхування товару не здійснювалося, а отже сума витрат на страхування товару до заявленої митної вартості декларантом не має бути включена.
Так, декларантом до митного оформлення було надано довідку про транспортні та складські витрати № 0306-10 від 03.06.2025 року, відповідно до якої страхування вантажу не проводилось.
Також, суд звертає увагу, що п.7 Договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х070125-2 від 07.01.2025 року страхування товару не передбачено.
За таких обставин, твердження митного органу щодо відсутності інформації про здійснення/не здійснення страхування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є безпідставними.
Відтак, зауваження відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні суд вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 500000/2025/000004/3 від 06.08.2025 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000294 від 13.06.2025 року є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ГРЕС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7704,50 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду:
Договір №28/08-25 про надання правничої (правової) допомоги від 28.08.2025 року,
Рахунок-фактура № СФ-1 від 28 серпня 2025 року;
Платіжна інструкція № 9874 від 28 серпня 2025 року.
Згідно з п.4.1. Договору, розмір гонорару за надання правничої допомоги за даним Договором, а також конкретний вид правничої допомоги та строки сплати гонорару, визначаються у рахунках.
Відповідно до Рахунку-фактури № СФ-1 від 28 серпня 2025 року, адвокатом надано наступні послуги: надання правничої допомоги по договору №28/08-25 від 28.08.2025, зокрема, щодо підготовки позовної заяви про скасування рішення про коригування митної вартості №UA500000/2025/000004/3 від 06.08.2025 та картки відмови, а також представництва прав та інтересів Клієнта в рамках цієї справи в суді першої інстанції
Загальна вартість наданих послуг складає 30000,00 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд зазначає, що консультація, збір та правовий аналіз документів, формування правової позиції підготовка та подача позову до суду, а також пошук та аналіз актуальної судової практики фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 також зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі.
У свою чергу, неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. письмові докази, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи.
Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.
З врахуванням всіх викладених обставин, суд вважає необґрунтованими витрати представника позивача на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн., а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 5000,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ГРЕС» (вул. Йорданська, буд. 18, кв. 77, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 42059198) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № 500000/2025/000004/3 від 06.08.2025 року.
3. Визнати противоправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000294 від 13.06.2025 року.
4. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ГРЕС» (код ЄДРПОУ 42059198) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7704,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко