Справа № 420/29965/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення штрафу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Чернохатній Дмитро Анатолійович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 включно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017, 2018 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017, 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017, 2018 рік;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017, 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду картки особового рахунку військовослужбовця за спірний період, відомості щодо нарахування та виплати/невиплати індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 із зазначенням місця підвищення грошових доходів (базового місяця).
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав відомість №12/4 нарахування додаткових премій військовослужбовцям, відомість № 7/5 нарахування додаткових видів ГЗ військовослужбовцям, відомість № 2/1 нарахування додаткових видів ГЗ військовослужбовцям, відомість № 2/5 нарахування додаткових видів оплат військовослужбовцям за лютий 2019 року, відомість № 12/7 нарахування додаткових видів оплат військовослужбовцям за грудень 2019 року.
При цьому, відповідач ухвалу суду не виконав, витребовуваних доказів не надав, про причини неможливості їх подання не повідомив.
Представником позивача 13.10.2025 з посиланням на не надання відповідачем доказів при поданні відзиву заявлено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 20.10.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Військової частини НОМЕР_1 картки особового рахунку ОСОБА_1 за спірний період 2017-2018 років, відомості щодо нарахування та виплати/невиплати індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 із зазначенням місця підвищення грошових доходів (базового місяця).
31.10.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2025) від представника позивача надійшла заява про стягнення в дохід Державного бюджету України з представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 штрафу у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання вказує, що станом на 30.10.2025 ухвали суду відповідачем не виконано, пояснень неможливості надати витребувані докази надано не було. Військова частина НОМЕР_1 продовжує ухилятись від надання доказів по справі, не виконує дії, покладені на неї судом, не подає докази без поважних причин, як суб'єкт владних повноважень.
При вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України особи які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до частини другої статті 144 КАС України заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частина перша статті 145 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Згідно з приписами ч. 3-6 ст. 149 КАС України у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою від 08.09.2025 зобов'язано відповідача, тобто військову частину НОМЕР_1 , протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду картки особового рахунку військовослужбовця за спірний період, відомості щодо нарахування та виплати/невиплати індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 із зазначенням місця підвищення грошових доходів (базового місяця).
Ухвалою суду від 20.10.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 картки особового рахунку ОСОБА_1 за спірний період 2017-2018 років, відомості щодо нарахування та виплати/невиплати індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 28.02.2018 із зазначенням місця підвищення грошових доходів (базового місяця).
Як вбачається зі змісту заяви представник позивача просить стягнути в дохід Державного бюджету України з представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дійсно ОСОБА_2 є представником військової частини НОМЕР_1 , однак в свою чергу представником позивача жодним чином не обґрунтовано підстав для застосування заходів процесуального примусу саме до цієї особи, і при цьому матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було б стверджувати, що саме ОСОБА_2 не виконує свої процесуальні обов'язки або зловживає ними.
До того ж, судом не покладалось саме на ОСОБА_2 обов'язок щодо виконання ухвал суду від 08.09.2025 та від 20.10.2025.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність наразі підстав для застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу, а отже заява представника позивача є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача про стягнення штрафу залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Пекний