Справа № 420/18872/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом
Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Незалежності, 75, м. Херсон, 73022, код ЄДРПОУ ВП 43995495) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути податкову заборгованість з ФОП ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ), а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство:
- Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 264 208 грн. 50 коп., на бюджетний рахунок UA918999980314080699000021447, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18050400, код ЄДРПОУ: 37959517, отримувач коштів ГУК в Херсон обл/ХерсонМТГ/18050400;
- Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб на загальну суму 101 440 грн. 32 коп., на бюджетний рахунок UA44899998033418983000021379, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18010700, код ЄДРПОУ: 37959517, отримувач коштів ГУК в Херсон обл/БехтерСТГ/18010700.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі, відповідно до розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість перед бюджетом ФОЛ ОСОБА_1 становить 365 648 грн. 83 коп.,а саме по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 264 208,50 гривень та по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 101 440,32 грн.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0002756-1302-2122 від 29.02.2024 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 18.06.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження від 18.06.2025 року була направлена відповідачу на його поштову адресу та отримана ним особисто 10.07.2025 року що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 18.06.2025 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
31.10.2025 року від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до суду надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Згідно ідентифікаційних даних платника податків фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований Херсонською міською радою Херсонської області 23.10.2018 року за № 24990000000055136 та з 23.10.2018 року перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонській державній податковій інспекції.
Станом на 28.04.2025 року, відповідно до розрахунку виникнення податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, інтегрованої картки платника податків заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед бюджетом становить 365648,82 грн., а саме по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 264208,50 грн., та по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 101440,32 грн., ця ж сума заявлена позивачем до стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 264208,50 грн. виникла в результаті нарахування згідно:
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9048343128 від 26.04.2022 на суму 95 682,50 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9053185158 від 18.05.2022 на суму 25 753,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9083838363 від 16.06.2022 на суму 36 998,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9125250967 від 14.07.2022 на суму 17 992,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9147936779 від 04.08.2022 на суму 8 232,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9173514209 від 05.09.2022 на суму 5 580,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9201442332 від 06.10.2022 на суму 2 906,00 грн;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9232920685 від 08.11.2022 на суму 390,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9260156548 від 06.12.2022 на суму 246,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9294184228 від 12.01.2023 на суму 446,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9106749512 від 10.05.2023 на суму 1 440,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9161909551 від 06.07.2023 на суму 1 366,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9199262046 від 09.08.2023 на суму 415,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9265748718 від 10.05.2023на суму 15 140,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9374384507 від 17.01.2024 на суму 13 460,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9096595441 від 17.04.2024 на суму 20 175,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9181952837 від 03.07.2024 на суму 12 060,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9307017910 від 16.10.2024 на суму 17 625,00 грн.;
податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9416604261 від 16.01.2025 на суму 13 810,00 грн.
З урахуванням часткової сплати в сумі 25 508,00 грн., залишок непогашеного податкового боргу становить 264 208,50 гривень.
Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб в сумі 101 440,32 грн. виникла починаючи з 02.03.2022 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9535806 від 02.02.2022 у сумі 101 440,32 гривень.
У добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно положень статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як встановлено судом, за відповідачем виник податковий борг зокрема з єдиного податку.
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), cтавки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідач є платником єдиного податку третьої групи.
Згідно п. 293.3 ст. 293 ПК України, 293.3. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, а також для електронних резидентів (е-резидентів) ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 цього пункту.
Згідно з п. 295.3, п. 295.4 ст. 295 Податкового кодексу України, Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси.
Тобто, нарахування єдиного податку платниками третьої групи здійснюється ними самостійно шляхом подання податкової декларації та сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно інтегрованої карти платника податків за платежем 18050400 Єдиний податок з фізичних осіб, відповідачем, як платником єдиного податку третьої групи, самостійно нараховані податкові зобов'язання.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не сплачені самостійно нараховані ним податкові зобов'язання з єдиного податку у сумі 264208,50 грн.
Також відповідачем не сплачені самостійно нараховані ним податкові зобов'язання за платежем 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» у загальній сумі 101440,32 грн., заборгованість виникла починаючи з 02.03.2022 за рахунок несплати узгоджених грошових згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9535806 від 02.02.2022.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Так, у зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0002756-1302-2122 від 29.02.2024 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу позивача однак повернуто відправнику органами поштового зв'язку з довідкою про невручення з підстави «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 59.1. ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником за всіма податками і зборами. Грошові зобов'язання, що складають податковий борг можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути сформована і направлена інша податкова вимога.
Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 821/1258/17.
З матеріалів справи суд встановив, що направлена податкова вимога форми «Ф» № 0002756-1302-2122 від 29.02.2024 року на дату розгляду цього спору не відкликана з причини непогашення відповідачем податкового боргу, не була та не є предметом оскарження у судовому або іншому порядку, а також не є відкликаною з інших підстав, передбачених статтею 60 Податкового кодексу України. Податкова вимога є дійсною і повторне надсилання відповідачу у зв'язку зі збільшенням податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.
Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності з п. 95.1, ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Судом встановлено, що позивачем додержані вищенаведені вимоги Податкового кодексу України.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов'язанням, станом на момент розгляду справи складає по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 264208,50 грн., та по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 101440,32 грн.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Незалежності, 75, м. Херсон, 73022, код ЄДРПОУ ВП 43995495) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податкову заборгованість з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство:
- заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 264 208 (двісті шістдесят чотири тисячі двісті вісім) грн. 50 коп., на бюджетний рахунок UA918999980314080699000021447, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18050400, код ЄДРПОУ: 37959517, отримувач коштів ГУК в Херсон обл/ХерсонМТГ/18050400;
- заборгованість по земельному податку з фізичних осіб на загальну суму 101 440 (сто одна тисяча чотириста сорок) грн. 32 коп., на бюджетний рахунок UA44899998033418983000021379, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18010700, код ЄДРПОУ: 37959517, отримувач коштів ГУК в Херсон обл/БехтерСТГ/18010700.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук