Справа № 420/26400/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, третя особа: Херсонська обласна державна адміністрація про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 05 серпня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 10.01.2024 № 3-ос у частині встановлення ОСОБА_1 на 2024 рік надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 02.01.2025 № 1-ос у частині встановлення ОСОБА_1 на 2025 рік надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
- зобов'язати Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 , державному службовцю - директору Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 01.01.2024 року по 12.05.2024 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - у розмірі 30 відсотків посадового окладу за кожен місяць з 01.01.2024 року по 01.04.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 , державному службовцю - директору Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 13.05.2024 року по 01.04.2025 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - у розмірі 33 відсотки посадового окладу за кожен місяць з 01.01.2024 року по 01.04.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року позов залишено без руху.
Заявою від 20 серпня 2025 року позивач усунула недоліки позову, зокрема надала до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
02 вересня 2025 року від Херсонської обласної державної адміністрації до суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (вхід. № ЕС/90867/25).
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року клопотання Херсонської обласної державної адміністрації про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - задоволено.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Херсонську обласну державну адміністрацію (73000, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, площа Свободи, будинок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00022645).
03 жовтня 2025 року від Херсонської обласної державної адміністрації до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, третя особа: Херсонська обласна державна адміністрація про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано позивачці 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
В ухвалі суду зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.
На виконання вищезазначеної ухвали позивачкою 31 жовтня 2025 року до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій остання щодо підстав пропуску строку звернення до суду, зокрема, зазначила, що з 01.04.2025р. набрали чинності зміни до Закону України «Про державну службу», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року, яким частину першу статті 52 Закону України «Про державну службу» викладено у наступній редакції: «Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу». Ознайомившись із текстом законодавчого акту на офіційному сайті Верховної Ради України, подала заяву до відділу фінансового та адміністративного забезпечення управління будівництва, розвитку територій та фінансового забезпечення Департаменту розвитку територій обласної державної адміністрації з проханням надати довідку про заробітну плату. Вона отримала довідки 04.08.2025р. (копії долучені до позовної заяви), та з цього моменту вона дізналася про порушення її права на надбавку до заробітної плати за вислугу років. Довідки отримані нею в такий термін, оскільки заяву про видачу довідок вона подала 01.05.2025р. Потім, позивачка перебувала у відпустках (29.05.2025р., з 20.06.25 по 27.06.25р.). Також, у цей період головний спеціаліст відділу фінансового та адміністративного забезпечення управління будівництва, розвитку територій та фінансового забезпечення Департаменту, що готує довідки про заробітну плату ( ОСОБА_2 ), перебувала у відпустці з 14.07.25 по 25.07.25р. Копії наказів про відпустки додаються. Таким чином, строк видачі довідки подовжено у часі з об'єктивних причин, без умислу позивача. Також позивачка, просить суд врахувати, що строки на звернення до суду за захистом порушених прав, встановлені Кодексом законів про працю України, пропущені нею за об'єктивних обставин, що мають вагоме значення. З лютого 2022 року місто Херсон знаходиться в активних бойових діях. Повернувшись у 2023 році працювати на робоче місце (після роботи дистанційно у місті Кривий Ріг та Миколаєві), вона постійно працювала під обстрілами. Як доказ, додає інформацію, що оприлюднює Херсонська обласна державна (військова) адміністрація про щоденні обстріли (додається за кожен місяць з 01.01.204р. по 01.10.2025р.).
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року).
Відповідно до п. 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що позивач не погоджується із рішеннями відповідача від 10.01.2024 року № 3-ос у частині встановлення ОСОБА_1 на 2024 рік надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу та від 02.01.2025 року № 1-ос у частині встановлення ОСОБА_1 на 2025 рік надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 01.01.2024 року по 12.05.2024 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - у розмірі 30 відсотків посадового окладу за кожен місяць з 01.01.2024 року по 01.04.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а також перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 13.05.2024 року по 01.04.2025 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - у розмірі 33 відсотки посадового окладу за кожен місяць з 01.01.2024 року по 01.04.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, позовну заяву було подано до суду 05.08.2025 року.
Як вбачається з доданих до позовної заяви копій оскаржуваних наказів Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 10.01.2024 № 3-ос та від 02.01.2025 № 1-ос вони підписані особисто ОСОБА_1 (позивачкою), як директором Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації. Згідно з п. 3 наказів Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 10.01.2024 № 3-ос та від 02.01.2025 № 1-ос контроль за виконанням цих наказів покладено на позивачку, як директора Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації.
Згідно з Положенням про Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 08 липня 2025 року № 343 (далі - Положення), Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) є юридичною особою публічного права, утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань (п. 1 Положення).
Відповідно до п. 9 Положення Директор Департаменту здійснює повноваження керівника державної служби відповідно до законодавства про державну службу та організацію роботи працівників Департаменту.
Підпунктами 1, 11, 12, 13 пункту 10 Положення встановлено, що Директор Департаменту: 1) здійснює керівництво Департаментом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці у підрозділі; 11) видає у межах своїх повноважень накази, організовує контроль за їх виконанням; 12) подає на затвердження голови обласної державної адміністрації проекти кошторису та штатного розпису Департаменту в межах визначеної граничної чисельності та фонду оплати праці його працівників; 13) розпоряджається коштами в межах затвердженого головою обласної державної адміністрації кошторису Департаменту.
З аналізу вказаних норм слідує, що Херсонська ОДА є лише суб'єктом призначення Васіної С.В., здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення Департаменту.
При цьому, функції розпорядника бюджетних коштів щодо діяльності вказаного органу здійснює безпосередньо сам Департамент.
А відтак, суд погоджується з доводами третьої особи, що нарахування та виплата заробітної плати керівнику та всім працівникам здійснюється не Херсонською ОДА, а Департаментом розвитку територій, як структурним підрозділом Херсонської ОДА, який є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та рахунки в органах казначейства.
На користь такого висновку свідчать Довідки про заробітну плату за 2023 рік від 04.08.2025 року № 27-01-01-30-1872/0/25/27-01-01, за 2024 рік - від 04.08.2025 рок № 27-01-01-30-1871/0/25/27-01-01 та від 04.08.2025 року № 27-01-01-30-1870/0/25/27-01-01, за 2025 рік - від 04.08.2025 року № 27-01-01-30-1869/0/25/27-01-01, які видано Департаментом розвитку територій Херсонської ОДА як органом, який нараховує та виплачує позивачці заробітну плату, за підписом самої ОСОБА_1 .
З урахуванням наведених вище норм, вбачається, що саме Директор Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, як керівник державної служби, була відповідальна за виконання наказів Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 10.01.2024 року № 3-ос та від 02.01.2025 року № 1-ос, особисто достовірно знала про зміст норм діючого законодавства та зміни в оплаті праці, зокрема, в частині встановлення надбавки за вислугу років на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, особисто була відповідальна за доведення відповідних змін до працівників Департаменту та порушила норми законодавства про працю, як слідує з доводів її заяви, завчасно не повідомивши себе про істотні зміни умов праці в підпорядкованому їй Департаменті.
Також суд враховує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2023 року № 1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) провів класифікацію посад державної служби Департаменту (копія листа додається).
Крім того, при винесенні оспорюваних наказів Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 10.01.2024 № 3-ос та від 02.01.2025 № 1-ос ОСОБА_3 , як директор Департаменту керувалась, зокрема, роз'ясненнями Національного агентства України з питань державної служби від 10 січня 2024 року № 176 р/з «Щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби» (далі - Роз'яснення № 176 р/з), зміст якого також достовірно був відомий позивачці.
Так, відповідно до Роз'яснення № 176 р/з (арк. № 3): «Враховуючи викладене, на думку НАДС, у державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, не відбувається зміна істотних умов у частині системи оплати праці у 2024 році, оскільки пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено умови оплати праці державних службовців на 2024 рік.
Додатково третя особа повідомила, що за результатами проведення класифікації посад державної служби можливе зменшення розміру заробітної плати. У такому випадку про зміну розміру заробітної плати необхідно повідомляти конкретного державного службовця, якого ці зміни стосуються.».
В будь-якому випадку за вчинення або невчинення зазначених вище дій персональну відповідальність несе саме директор Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, як керівник державної служби.
Суд погоджується з доводами третьої особи, що безпідставними є посилання позивачки на те, що з 01.04.2025 р. набрали чинності зміни до Закону України «Про державну службу», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року, яким частину першу статті 52 Закону України «Про державну службу» викладено у наступній редакції: «Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу».
Позивачка зазначає, що ознайомившись із текстом законодавчого акту на офіційному сайті Верховної Ради України, 01.05.2025 року подала заяву до відділу фінансового та адміністративного забезпечення управління будівництва, розвитку територій та фінансового забезпечення Департаменту розвитку територій обласної державної адміністрації з проханням надати довідку про заробітну плату. Також, з 20 по 27 червня 2025 року позивачка перебувала у відпустці. Позивачка отримала довідки про заробітну плату 04.08.2025 р. (копії долучені до позовної заяви), та з цього моменту вона дізналася про порушення її права на надбавку до заробітної плати за вислугу років. Таким чином, згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України, починаючи з 04.08.2025 р. позивачка має три місяці на звернення до суду за захистом порушених прав.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 49 КЗпП України роботодавець зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. КЗпП України не визначено терміну щодо видачі довідки, тому слід керуватися ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян».
Так, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше 1 місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Довідка про заробітну плату від 04.08.2025 р. видана у день звернення позивачки до Одеського окружного адміністративного суду, більш ніж через 3 (три) місяці після подання заяви та підписана особисто позивачкою, як директором Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, хоча позивачка особисто контролювала дотримання строків розгляду звернень, що на думку третьої особи свідчить про штучне створення доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності. Тобто позивачка сама собі видала довідку про заробітну плату від 04.08.2025 р. та обґрунтовує нею пропуск строку на звернення до адміністративного суду.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду позивачем не надано та в позовній заяві не зазначено.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано
судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з
такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною
підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в
кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
В Постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Так, у Постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року по справі №686/22156/23 зазначено, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне
місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній
близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані
з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне
звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними
доказами.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, обстріли, перебої в енергопостачанні, евакуація звітності та інші зазначені у клопотанні обставини, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не призводять до неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій по своєчасному зверненню до суду з позовом.
Враховуючи наведене вище вбачається, що позивач порушила строки звернення до суду, які передбачені КЗпП України.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.123, 171, 205, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, третя особа: Херсонська обласна державна адміністрація про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов