Справа № 420/29462/25
03 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.08.2025 року імпортером ПП «Геліос - Ван» (надалі Позивач) було подано до Одеської митниці (надалі Відповідач) митну декларацію №25UA500500025345U4 для оформлення вантажу.
08.08.2025 Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах. 09.08.2025 декларант надав свої пояснення, щодо виявлених розбіжностей та надав додаткові документи, а саме прайс - лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, заявку про надання ТЕП, а також повідомив Відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення.
09.08.2025 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000283/2, яким митну вартість товару скориговано. 09.08.2025 року було складено Картку відмови № UA500500/2025/000606 в прийнятті митної декларації №25UA500500025345U4 від 08.08.2025 в зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості є протиправним та ґрунтується не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях самого інспектора.
Щодо розбіжностей зазначених в оскаржуваному рішенні, позивач вказує, що при перелічені цих розбіжностей інспектором митниці жодним чином не зазначено як ці «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.
Також позивач вказує, що застосування інспектором 6-го методу визначення митної вартості, є не правомірним, оскільки в оскаржуваному рішенні взагалі не міститься посилання на МД які були взяті за основу для донарахування митних платежів. Також Інспектором не наведено жодного пояснення стосовно обраних декларації як того вимагає наказ Мінфіну від 24.05.2012 № 598.
Щодо витребування митним органом додаткових документів, як вказує позивач ним були подані Відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товарів за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД та надалі у картці відмови, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, ВМД, прайс - лист, банківські документи про сплату вартості товару, документи щодо доставки товару та інші.
Ухвалою судді від 02.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року.
17.09.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500500025345U4 від 08.08.2025, відповідно до яких за умовами поставки FOB на митну територію України надійшли товари ПП «ГЕЛІОС-ВАН».
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №25UA500500025345U4 від 08.08.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
09.08.2025 декларантом ПП "Геліос-ВАН" було надано прайс-лист виробника від 01.05.2025, виписку по рахунку Б/н від 01.08.2025, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 01.01.2025-08.08.2025, справка про надання транспортно-експедиторських послуг №26 від 08.08.2025 та Лист від декларанта № 195 від 09.08.2025, у якому перелічено усі надані документи для підтвердження митної вартості та повідомлено митний орган, що інших додаткових надати немає можливості. Як зазначаив відповідач, наданий прайс-лист виробника від 01.05.2025 не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь - якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Отже, як зазначив митний орган декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
На думку митниці, у відношенні товарів можливо застосувати резервний метод.
На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості №UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
17.09.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
18.09.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач зазначає, що у відзиві не міститься жодних пояснень стосовно наданих документів та просить в повному обсязі задовольнити позовні вимоги. Щодо посилання митного органу на ВМД, що міститься у оскаржуваному рішенні, позивач звертає увагу, що Відповідачем не наведено, а ні в рішенні, а ні в позові порівняння характеристик товару імпортованого позивачем та товару ціна якого взята за основу.
23.09.2025 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами, викладеними позивачем з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (Покупець) та «GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO., LTD.» (Продавець) 01.04.2025 року було укладено зовнішньоекономічний договір № GOG042025, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари (столовий посуд і кухонне приладдя), асортимент, номенклатуру, кількість, ціну та умови оплати яких обумовлюється в Інвойсах (рахунках ПРОДАВЦЯ) до цього Контракту.
Відповідно до п. 2.1 контракту №GOG042025 від 01.04.2025 року, ціни за цим контрактом встановлюються в доларах США і враховуються в Специфікації та Інвойсі на відповідну поставку.
Відповідно до п. 2.2 контракту, ціна на Товар включає вартість самого товару, вартість експортного пакування та маркування, транспортування до порту відправлення, вантажних робіт, витрат на оплату митного оформлення та інші витрати в країні вивезення.
Постачання товару здійснюється на умовах FOB SHANGHAI, Китай (ІНКОТЕРМС-2010) або інших умовах поставки, які вказуються в Інвойсі на кожну окрему поставку. Сторони керуються положенням Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції Міжнародної торгової палати 2010 року) у частині, що стосується визначення базису поставки FOВ, який використовується у цьому контракті. (п. 3.1 Контракту).
На виконання умов Контракту виставлено Інвойс № OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 26076,80 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару 08.08.2025 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 25UA500500025345U4 на товар: Посуд столовий із зміцненого скла: Тарілки, салатники - 76080 шт. Торгівельна марка відсутня.Набори салатників - 1280 шт.Торгівельна марка "HELIOS".Всього 77360 шт.Виробник "GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO., LTD".Країна виробництва CN.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
Пакувальний лист (Packing list) Б/н від 13.05.2025 року;
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року;
Коносамент (Bill of lading) №CHN2263392 від 23.05.2025 року;
Домашній коносамент (House bill of lading) №UTRUST25051093 від 23.05.2025 року;
Автотранспортна накладна (Road consignment note) №2294 від 05.08.2025 року;
Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №25С4401Н0004/00019 від 26.05.2025 року;
Банківський платіжний документ, що стосується товару №44 від 01.08.2025 року;
Рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №66695 від 08.08.2025 року;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №11137 від 08.08.2025 року;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №GOG042025 від 01.04.2025 року;
Додаткова угода № 1 до Договору від 31.07.2024 року;
Договір (контракт) про перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020 року;
Акт зважування № Б/н від 08.08.2025 року;
Заява на проведення фізогляду від 05.08.2025 року;
Копія митної декларації країни відправлення № 223120250001846943 від 13.05.2025 року.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
1) у рахунку на оплату №66695 від 08.08.2025 р. зазначено суднозаход судна LILA CANADA що не відповідає даним зазначеним у коносаменті CHN2263392 від 23.05.2025 - CSCL URANUS та коносамету № UTRUST25051093 від 23.05.2025 - CSCL URANUS, може свідчить про наявність витрат про навантажувально- розвантажувальні роботи поза межами митної території;
2) на товаросупровідних документах відсутні печатки іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, щодо дати прибуття транспортного засобу у іноземний порт призначення та видачу контейнерів власнику вантажу з борта морського судна, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура; калькуляція транспортних витрат. Згідно коносаменту вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем у порту вивантаження, але ніякі банківські платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались, що ставить під сумнів факт сплати та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів; враховуючи наявність перевантаження та відсутності документів, підтверджуючих витрати, пов'язані з цим та можливість наявності інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення які не були надані до митного оформлення у порушення статті 335 МКУ; таким чином, документи, підтверджуючі витрати, пов'язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, інформацію про вартість зберігання, декларування оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України до митного оформлення не надавались, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару;
3) декларантом заявлені умови поставки FOB СN SHANGHAI. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Інкотермс. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.2 договору перевезення перевізник надає послуги згідно заявок на перевезення, які відсутні у пакеті документів. Не було надано інформацію щодо додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту.
4) у довідці про транспортні витрати від 08.08.2025 № 11137 заявлені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв'язку із наявністю додаткових витрат на транспортування.
5) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Надана платіжна інструкція 44 від 01.08.2025 не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема підписів (власноручних /електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Всупереч Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 Передбачений п.6.3 контракту документ який би засвідчив прямий банківський платіж, що підтверджує факт перерахування оплати за товар не надано до митного оформлення.
З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ декларанту запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту також запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
09.08.2025 декларантом ПП "Геліос-ВАН" було надано прайс-лист виробника від 01.05.2025, виписку по рахунку Б/н від 01.08.2025, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 01.01.2025-08.08.2025, справка про надання транспортно-експедиторських послуг №26 від 08.08.2025 та Лист від декларанта № 195 від 09.08.2025, у якому перелічено усі надані документи для підтвердження митної вартості та повідомлено митний орган, що інших додаткових надати немає можливості.
Як зазначив відповідач, наданий прайс-лист виробника від 01.05.2025 не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь - якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Отже, на думку митниці, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
09.08.2025 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000283/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Так, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару 1- 2,02 дол.США/ за кг нетто (що у перерахунку за додаткову одиницю складає 0,6316 дол.США/шт)-МД від 13.07.2025 № UA100440/2025/621350, ніж заявлено декларантом 1,2377 дол.США/ за кг нетто (0,3869 дол. США/шт).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 09.08.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000606.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Стосовно зауважень 1-4 митниці, викладених в оскаржуваному рішенні, а саме щодо документів на підтвердження витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи поза межами митної території, на транспортування, на портові витрати, зберігання та завантаження на судно в іноземному порту, суд зазначає таке.
По-перше, послуги з транспортування до України контейнерів надавались позивачу ТОВ «Глобал оушен лінк» відновідно до договору № 0905-T/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортноімпортних та транзитних вантажів від 11.12.2020 року.
У рахунку на оплату № 66695 від 8 серпня 2025 р. вказано вартість перевезення контейнера TCNU5675810 за маршрутом морського перевезення/Shipping route: Shanghai-Odessa морським транспортом, що включає в себе, зокрема, компенсацію перевезення морським транспортом Shanghai-Odessa та плату експедитору за межами України, на суму 160 146,08 грн.
Ці ж витрати містяться у довідці ТОВ «Глобал оушен лінк» про транспортні витати №11137 від 08.08.2025 року.
Згідно п.п. 2.2-2.4 Договору № 0905-T/20 від 11.12.2020 р. в Заявці клієнта визначаються характеристика вантажу, його особливості, вага і кількість вантажу (контейнерів), маршрут, вид транспорту, вартість послуг (ставка) з врахуванням плати Експедитору (ТОВ «Глобал оушен лінк»), перелік послуг, що замовляються, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача та інші необхідні умови. Заявка складається на кожне перевезення в письмовій формі, завіряється печаткою, підписується уповноваженою особою Клієнта та передається Експедитору засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти. Після отримання Заявки Експедитор повідомляє Клієнта про можливість або неможливість виконання перевезення на викладених в Заявці умовах. У випадку прийняття. Експедитор завіряє Заявку на перевезення своєю печаткою і підписом уповноваженої особи та повертає її Клієнту' за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.
Згідно п. 3.1. Договору №0905-Т/20 від 11.12.2020 р. експедитор зобов'язаний організувати перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов Договору та Заявки Клієнта, включаючи організацію перевалки і зберігання контейнерів та інші операції, необхідні для виконання Договору та Заявки Клієнта. Укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. А також має право укладати договори з брокерськими компаніями, щодо послуг митного оформлення вантажів. Проводить розрахунки з ними, сплачує мито, збори та інші обов'язкові платежі за рахунок коштів Клієнта.
Згідно п.3.2 Договору №0905-Т/20 від 11.12.2020 р. в разі необхідності експедитор змінює вид транспорту, маршрут, порядок перевезення та виконання транспортно-експедиторських послуг, діє в інтересах Клієнта.
В разі необхідності відступає від вказівок Клієнта, зокрема, при виникненні загрози пошкодження вантажу, безпеки людей і навколишнього природного середовища. В такому випадку Експедитор має право на відступ, отримавши попередню згоду Клієнта.
Отже, експедитор на власний розсуд обирає судноплавні компанії які будуть перевозити товар клієнта, в разі необхідності експедитор змінює вид транспорту, маршрут, порядок перевезення та виконання транспортно-експедиторських послуг, а також забезпечує за рахунок клієнта, зокрема, завантаження та розвантаження контейнерів. Отже, додаткові витрати на перевезення, пов'язані з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту вже включені в заявку на перевезення.
Натомість відповідач не наводить доказів того, що перевізник при виставлені рахунку та складанні довідки про вартість перевезення контейнера не зазначив додаткову оплату чи витрати понесені під час перевезення поза межами кордону України. Отже, суд вважає вищевказані доводи відповідача безпідставними.
По-друге, суд погоджується з позивачем, що нормативно-правовими актами не визначено обов'язку проставлення печаток на коносаментах при переміщенні товарів.
Отже суд зазначає, що митниці надані документи які в повній мірі відображають розмір понесених транспортних витрат, зокрема договір № 0905-Т/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів а також додаткову угоду № 1 до вказаного договору, Довідку про транспортні витрати № 11137 від 08.08.2025, рахунок на оплату № 66695 від 08.08.2025 які містять вичерпну інформацію щодо шляху вантажу, вартості всіх складових транспортних витрат.
Щодо відсутності у довідці про транспортні витрати від 08.08.2025 № 11137 зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів, суд зазначає, що надані митному органу документи, зокрема, інвойс № OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року, Договір (контракт) №GOG042025 від 01.04.2025 року підтверджують умови поставки - FOB SHANGHAI (Шанхай) Китай, таким чином, пункт переходу відповідальності за втрату товарів визначено умовами поставки.
Отже, суд вважає, що митному органу було надано достатній пакет документів для підтвердження витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи поза межами митної території, на транспортування, на портові витрати та на зберігання.
Щодо зауваження митного органу щодо платіжної інструкції № 44 від 01.08.2025, а саме що вона не містить обов'язкових реквізитів, зокрема підписів (власноручних /електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією, суд зазначає таке.
Вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.10.2008 за № 910/15601.
Пунктом 14 Порядку №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово “відмова»);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент» чи “нерезидент» під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
ПП «ГЕЛІОС-ВАН» при здійсненні митного оформлення товару до митного органу була надана платіжна інструкція № 44 від 01.08.2025 про оплату вартості перевезення товару, яка підтверджує сплату ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (графа 50) на користь GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO., LTD. Room1211-1215,No.11 Yiying Street, Xingang Road M., Haizhu Area, GuangZhou, China (графа 59) грошової суми у розмірі 26076,80 доларів США (графа 32) в межах контракту № GOG042025 від 01.04.2025 року, за інвойсом № OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року (графа 70).
Наявність посилання в платіжній інструкції на контракт та інвойс, на підставі яких було здійснено поставку товарів, у сукупності з іншими документами, поданими декларантом до митного оформлення, дає можливість ідентифікувати платіж з поставленим товаром.
Також платіжна інструкція № 44 від 01.08.2025 містить відмітку банку про проведення платежу та в графі 71 зазначено відомості про директора ПП «ГЕЛІОС-ВАН» - ОСОБА_1 .
Отже, факт проведення банком платежу є достатнім доказом на підтвердження оплати вартості товару за платіжною інструкцією в іноземній валюті № 44 від 01.08.2025 року.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, яким чином вказані митницею обставини, можуть вплинути на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
В постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо додатково наданого прайс-листа виробника від 01.05.2025 митниця зазначила, що він не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист уявляє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Крім вказаного, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «ГЕЛІОС-ВАН» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ПП «ГЕЛІОС-ВАН», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року, у зв'язку з чим воно належить до скасування.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача в даному випадку є належним та достатнім.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3012,37 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3012,37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3012,37 грн. (три тисячі дванадцять гривень 37 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук