Справа № 420/37075/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі довідки про вартість належного до видачі речового права та нездійснення нарахування та виплати підполковнику ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби компенсації за неотримане речове майно та компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік, частину основної щорічної відпустки за 2023 рік, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2019-2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, одноразову грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби компенсації за неотримане речове майно та компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік, частину основної щорічної відпустки за 2023 рік, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2019-2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, одноразову грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» станом на день звільнення з військової служби 11.04.2025 року.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду прийнято постанову від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Для вирішення вказаного правового питання Верховний Суд у наведеній постанові визначив правову природу такої компенсації та строки її виплати.
Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважала, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20, від 12 жовтня 2021 року у справі №380/6200/20, від 23 червня 2022 року у справі №540/2001/21 та від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21.
Суд наголошує, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби наказом від 04.04.2025 №256 та виключений зі списків особового складу частини наказом від 11.04.2025 №8. Також визначено виплати, що підлягають до нарахування при звільненні. Виплата компенсації за неотримане речове майно встановлена не була.
Відтак, про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаний з часу його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21.
Таким чином, місячний строк звернення до суду обраховується з 11 квітня 2025 року, водночас, адміністративний позов було надіслано до суду 31 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин щодо невиплати компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік, частину основної щорічної відпустки за 2023 рік, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2019-2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, одноразову грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не поширюється дія частини 5 статті 122 КАС України, адже в позові заявлені вимоги фактично про стягнення коштів, що за своєю суттю прирівнюються до заробітної плати, звернення до суду з якими встановлюється статтею 233 КЗпП України.
Згідно частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року по справі № 460/21394/23.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, зокрема оскаржує бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік, частину основної щорічної відпустки за 2023 рік, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2019-2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, одноразову грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим, як було встановлено судом, позивач був звільнений з військової служби наказом від 04.04.2025 №256 та виключений зі списків особового складу частини наказом від 11.04.2025 №8.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем мав бути здійснений у день його звільнення. В той же день позивач повен був отримати грошовий атестат та дізнатися про порушення свого права на повний розрахунок при звільненні.
Крім того, суд зауважує що в наказі 11.04.2025 №8 про виключення позивача зі списків особового складу частини зазначено про не нарахування та невиплату вказаних складових грошового забезпечення.
Враховуючи положення статті 233 КЗпП України в діючій редакції, строк на оскарження такої бездіяльності відповідача сплинув 11.07.2025. Проте до суду позивач звернувся лише 31 жовтня 2025 року, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку.
Суд зазначає, що визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, однак позивачем не подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що представником позивача не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку, суд вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву у зв'язку з пропуском строку звернення.
Крім того, згідно із частиною 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1,2 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частини 9 статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Проте позивачем не надано суду доказів надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу, а також не вказані підстави для звільнення від сплати судового збору в порушення вимог частини 8 статті 160 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску; доказів надіслання позовної з додатками відповідачу; зазначення підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху
Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Токмілова Л.М.