05 листопада 2025 р. № 400/4524/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИП», ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, ,
провизнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2024 № ПШ112026,
06 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИП» (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2024 № ПШ 112026 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначив, що 02.01.2024 між ним і ТОВ «НЕРО Н» було укладено договір оренди № 0201/24, згідно з яким позивач передав орендареві в термінове володіння і користування, зокрема транспортний засіб, щодо якого 17.10.2024 відповідач здійснив рейдову перевірку. Відтак на дату проведення перевірок не виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та не використовував транспортні засоби саме як перевізник, а тому постанова від 14.11.2024 № ПШ 112026 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу є протиправною.
У відзиві на позовну заяву від 28.05.2025 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що:
у водія ОСОБА_1 який здійснював вантажне перевезення була відсутня тахокарта водія ОСОБА_1 за 12.10.2024, що передбачені ЄУТР, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме позивачем як суб'єктом господарювання; під час перевірки була надана проста видаткова накладна № ОИТ#НРО 000000108572 від 11.10.2024, у водія не було при собі товарно транспортної накладної, тому в посадових осіб не було підстав вважати автомобільним перевізником когось іншого а ніж власника транспортного засобу позивача;
позивач мав можливість бути присутнім на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначеному на 14.11.2024 у Відділі державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, чи надіслати на адресу Відділу письмові заперечення чи докази по справі, оскільки завчасно був повідомлений про такий розгляд.
30.05.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав свої позовні вимоги. У відповіді на відзив він звернув увагу на те, що серед документів, наданих до відзиву на позовну заяву, відповідачем не надано жодних документів, що підтверджувати б, що позивач є автомобільним перевізником. В Акті від 12.10.2024 № 089141, складеного за результатами рейдової перевірки (перевірки на дорозі), немає ніде примітки посадових осіб відповідача про те, що у водія були відсутні документи на перевезення вантажів на договірних умовах. Вищевказане дає підстави стверджувати, що посадові особи відповідача при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) свідомо не встановлювали особу автомобільного перевізника, а ототожнили поняття «автомобільний перевізник» із поняттям «власник транспортного засобу», що суперечить законодавству України. Позивач також вважає, що законодавством України не встановлено обов'язок власника транспортного засобу отримувати тимчасовий реєстраційний талон передачі транспортного засобу у користування іншим особам.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
08.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 КАС України з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.
У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву про усунення недоліків від 12.05.2025, до якої додав копію уточненого адміністративного позову, в якій вірно зазначив найменування відповідача у справі, а саме: Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - відповідач).
13.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про витребування у відповідача належним чином завірених матеріалів справи, за результатами розгляду якої було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.11.2024 № ПШ 112026.
До відзиву на позовну заяву від 28.05.2025 надав копії наявних у нього доказів, що стосуються спірних правовідносин.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 08.12.2018 НОМЕР_1 позивач є власником спеціалізованого вантажного спеціалізованого фургону МЕРСЕДС-БЕНЦ АТЕҐО 815 (MERCEDES-BENZ ATEGO 815), реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до договору оренди грузового автомобіля від 02.01.2024 № 02010/24, укладеного між позивачем (орендодавець) і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НЕРО Н» (орендар), орендодавець передав орендареві в термінове володіння і користування вантажні автомобілі в кількості 51 одиниця, зокрема і транспортний засіб МЕРСЕДС-БЕНЦ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вказаний транспортний засіб позивач передав у користування ТОВ «НЕРО Н» 02.01.2024, що підтверджується Актом прийому-передачі предмета оренди (орендовані автомобілі) згідно з договором № 0201/24 від 02 січня 2024 року.
12.10.2024 посадова особа відповідача провела на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» 452 км + 811 м контроль транспортного засобу засобом МЕРСЕДС-БЕНЦ АТЕҐО 815, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якого було складено Акт від 12.10.2024 № 089141 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до зазначено акта під час перевірки виявлено порушення: на момент перевірки у сплоті тахографа знаходилась тахошайба за 10.10.2024. Транспортний засіб належить ТОВ «КИП».
Листом від 30.10.2024 № 95567/34/24-24 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту, яке відбудеться у приміщенні відділу державного нагляду (контролю) у м. Миколаєві 14.11.2024.
14.11.2024 відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ112026 (далі - Постанова № ПШ112026).
Згідно з цією постановою позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: тахокарта за 12.10.2024 водія ОСОБА_1 транспортного засобу Мерседес держ. Номер НОМЕР_2 (акт № 089141). Також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до абзацу дванадцятого частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Згідно з пунктом 1 і додатком розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області є структурними підрозділами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті. Статусу юридичних осіб вони не мають.
Таким чином, відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській і відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області не мали статусу юридичної особи, а їх посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача, зокрема, такого структурного підрозділу його апарату як відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, мали повноваження на розгляд справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (частина вісімнадцята статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до пункту 16 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 № 141), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 17 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Оскаржувана постанова винесена відповідачем 14.11.2024, тобто в межах двомісячного терміну з дня складення відповідного акта (12.10.2024).
Відтак відповідач, розглянувши справу за відсутності представника позивача, не порушив вимог пунктів 16 і 17 Порядку № 1567.
Що стосується безпосередньо юридичного складу адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до юридичної відповідальності, то суд зазначає наступне.
Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.
Таким чином, суб'єктами адміністративних правопорушень, диспозиції яких передбачені статтею 60 зазначеного Закону України, є автомобільні перевізники.
Відповідно до абзацу дев'ятнадцять частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з абзацом сімнадцятим глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відтак суб'єктом правопорушень, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи, не залежно від того чи здійснюють вони господарську діяльність (мають статус фізичної особи-підприємця), чи ні.
За правопорушення, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», притягаються автомобільні перевізники, а не власники чи користувачі транспортного засобу, який перевозиться вантаж. Відповідно, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 140/6000/22 і від 22.02.2024 у справі № 520/4486/23.
Суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 08.12.2018 НОМЕР_1 позивач є власником спеціалізованого вантажного спеціалізованого фургону МЕРСЕДС-БЕНЦ АТЕҐО 815, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З 02.01.2024 вказаний транспортний засіб відповідно до договору оренди грузового автомобіля від 02.01.2024 № 02010/24, укладеного між позивачем і ТОВ «НЕРО Н», та Акта прийому-передачі предмета оренди (орендовані автомобілі) згідно з договором № 0201/24 від 02 січня 2024 року перебував в оренді ТОВ «НЕРО Н».
З метою з'ясування всіх обставин справи 13.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про витребування у відповідача належним чином завірених матеріалів справи, за результатами якої було прийнято Постанову № ПШ112026.
До відзиву на позовну заяву від 28.05.2025 відповідач надав наявні у нього докази, що стосуються спірних правовідносин.
Водночас ним не було подано до суду копії Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 089141 від 12.10.2024, за результатами розгляду якого і було прийнято оскаржувану постанову.
Про причини його ненадання суду відповідач нічого не повідомив.
За таких обставин суд позбавлений можливості, зокрема, встановити, кого відповідач вказав у Акті від 12.10.2024 № АР 089141 автоперевізником, які пояснення надав (якщо надавав) водій транспортного засобу тощо.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами той факт, що під час здійснення відповідної рейдової перевірки автомобільним перевізником був саме позивач.
У постановах від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 та від 22.02.2024 у справі № 520/4486/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Таким чином, відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зобов'язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що ним, як вбачається з наявних матеріалів справи, зроблено не було.
Отже, оскаржувана постанова прийнята з порушенням абзацу першого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорту», оскільки складена не відносно автомобільного перевізника.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.
Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 02.05.2025 № 1279 підтверджується понесення позивачем судових витрат на сплату судового збору за подання цього адміністративного позову у розмірі 2422,40 гривні. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИП» до Державної служби України з безпеки на задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.11.2024 № ПШ 112026.
3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИП» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 2422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
7. Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИП» (вул. Дмитра Яворницького, 2/2, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54044; код ЄДРПОУ 38457925);
відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845).
8. Повний текст рішення суду складений 05.11.2025.
Суддя В.Г.Ярощук