05 листопада 2025 р. № 400/11346/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомФермерського господарства «Меліхов», вул. Лікарняна, 34-А,Володимирівка,Баштанський район, Миколаївська область,56065,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, в
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2023 року № 00065440407,
Фермерське господарство «Меліхов» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування Податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №00065440407 від 16.08.2023р., яким до ФГ «Меліхов» було застосовано штраф в розмірі 192961,17 (Сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 17 коп.
Ухвалою від 09.10.2023р. суд, у складі головуючого судді ОСОБА_1 , відкрив провадження у справі.
Відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 № 85-к суддю Устинова І.А. відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку зі звільненням його на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 08.07.2025 № 1419/15-25 у відставку.
Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/11346/23» було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Ухвалою від 13.08.2025р. суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., прийняв справу до свого провадження.
Свої вимоги позивач обґрунтоввав тим, що працівник відповідача який проводив камеральну перевірку дійшов помилкового висновку про порушення позивачем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної №17 від 28.01.2022р., оскільки вона була подана помилково, отже не відображає реальний стан господарської діяльності позивача та його контрагентів, задвоює показники податкової звітності та відповідно не призводить до виникнення податкових зобов'язань. При цьому позивачем самостійно було виправлено зазначену помилку, складено за вказаною господарською операцією іншу податкову накладну №52 на поставку гороху ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» 28 січня 2022 року в кількості 64,98 т за ціною 11700,00 грн за 1 тону на загальну суму 760266,00 грн, в т.ч. ПДВ 126711,00грн. та зареєстровано її 10.11.2022 року. Також позивачем звернуто увагу суду, що перелік порушень
податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в
період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних
санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Окрім того, у позивача з початку війни була відсутня можливість зареєструвати податкові накладні відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що заперечення та додаткові документи і пояснення передбачені пунктом 86.7 статті 86 Кодексу до акту камеральної перевірки від 26.07.2023 року № 6202/14-29-04-07- 09/33429469 до контролюючого органу платником не надавались. Тому були відсутні підстави до перегляду висновків камеральної перевірки стосовно податкової накладної № 17 від 28.01.2022 року, яку позивач вважає помилковою. Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ мораторій застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), скасовано. У підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу йде мова лише про встановлення нових податків та зборів, зміна їх ставок, а також встановлення або відміна податкових пільг та норми цього підпункту не можуть бути застосовані до питань встановлення або скасування дії мораторію на застосування штрафних санкцій. ФГ «Меліхов» до контролюючого органу заяву щодо неможливості виконання податкових обов'язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не подавало. При застосуванні норми п. 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу контролюючий орган користувався саме таким принципом, отже, на думку ГУ ДПС у Миколаївській області, діяв правомірно.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Баштанським відділом податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, абзацу другого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у порядку статті 76 Кодексу та у строк, передбачений абзацом другим пункту 76.3 статті 76 Кодексу, проведено камеральну перевірку щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) ФГ «Меліхов» за листопад 2021р., січень 2022 року, про що складено акт від 26.07.2023 року № 6202/14-29-04-07-09/33429469, який вручено особисто представнику позивача 26.07.2023 року.
Зокрема, за результатами перевірки встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних: №82 від 12.11.2021р. (зареєстрована в ЄРПН 16.11.2022р.), №11 від 20.01.2022р. (зареєстрована в ЄРПН 04.11.2022р.), №12 від 21.01.2022р.(зареєстрована в ЄРПН 07.11.2022р.), №52 від 28.01.2022р. (зареєстрована в ЄРПН 10.11.2022р.), №17 від 28.01.2022р.
(зареєстрована в ЄРПН 07.11.2022р.).
16.08.2023 року ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення- рішення форми «Н» № 00065440407, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкції в розмірі 192961,17 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до п. 187.1 с. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою
оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається
дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на платника податків покладено обов'язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому
вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.
В Акті зазначено, що позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних (27.05.2022р.) та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які викладені в акті камеральної перевірки.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних,
акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України).
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України).
Згідно із п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих
днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви та підтверджується доданими до неї доказами, податкова накладна позивача № 17 від 28.01.2022 року на поставку гороху в кількості 77,52т на ТОВ «Ділекс Трейд» (код ЄДРПОУ 38225643) на обсяг поставки (без ПДВ) в сумі 755 820грн., сума ПДВ 151 164 грн. зареєстрована 07.11.2022 року.
Розрахунок коригування складений позивачем за № 1 від 28.01.2022 до податкової накладної № 17 від 28.01.2022 року на зменшення обсягу поставки (без ПДВ) в сумі 755 820грн., сума ПДВ 151 164 грн. був зареєстрований 09.11.2022 року (реєстраційний номер 9234994666).
Податкова накладна № 52 від 28.01.2022 року на поставку гороху в кількості 64,98т на ТОВ «Ділекс Трейд» (код ЄДРПОУ 38225643) на обсяг поставки (без ПДВ) в сумі 633 555грн., сума ПДВ 126 711 грн. було зареєстровано в ЄРПН 10.11.2022 року.
При цьому реальність господарської операції з поставки гороху в кількості 64,98 тон підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними №764249, 764250, 764251 та видатковою накладною №17 від 28.01.2022р.
Не заперечується і відповідачем та обставина, що дані податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року (вх. № 9033433116 від 16.02.2022 року) свідчать, що до суми податкових зобов'язань включена сума ПДВ 126 711 грн., що відповідає податковій накладній № 52 від 28.01.2022.
За такого суд погоджується з позицією правовою позицією позивача, що працівник відповідача який проводив камеральну перевірку дійшов помилкового висновку про порушення позивачем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної №17 від 28.01.2022р. Адже така накладна не відображає реальний стан господарської діяльності позивача та його контрагентів, задвоює показники податкової звітності та відповідно не призводить до виникнення податкових зобов'язань.
При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що оскільки представниками позивача не надавалися заперечення та додаткові документи і пояснення передбачені пунктом 86.7 статті 86 Кодексу до акту камеральної перевірки від 26.07.2023 року № 6202/14-29-04-07- 09/33429469 то у нього відсутні були підстави до перегляду висновків камеральної перевірки стосовно податкової накладної № 17 від 28.01.2022 року.
Адже суд звертає увагу відповідача, що подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого п. 86.7 ПКУ. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 14.01.2025 у справі №520/22838/23.
Що стосується періоду часу, за який застосовано штраф до позивача за інші несвоєчасно зареєстровані в ЄРПН декларації ФГ «Меліхов» , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні
положення» ПК України доповнено, зокрема пунктом 52-1, за змістом якого за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, чітко визначених цим пунктом.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким в абзацах першому і
одинадцятому пункту 52-1 слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою
запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній з 29 травня 2020 року, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, чітко визначених цим
пунктом.
У питанні застосування зазначеного пункту до такого правопорушення як порушення граничних строків реєстрації податкових накладних Верховний Суд у постанові від 10 грудня
2021 року у справі №420/10367/20 сформулював такий висновок. Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. Обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованих штрафних санкцій, а не у цілях встановлення застосовності вказаної норми закону у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не застосовуються у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
У подальшому цей висновок застосований у постановах Верховного Суду від від 26 липня 2023 року у справі №520/1956/21, від 07 лютого 2024 року у справі № 380/7070/23, від 24 вересня 2024 року у справі №320/8747/23.
Карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану ; від 3 березня 2022 року № 2118-IX (надалі також - Закон № 2118-IX).
Цим Законом (набрав чинності 7 березня 2022) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення ПК України доповнений абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Крім того, Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XXt;Перехідні положення; ПК України доповнений і підпунктами 69.1 та 69.9 пункту 69 такого змісту: У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні;
Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на прийняття Закону України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану ; у підпункті 69.1 слова «трьох місяців»; замінені словами «шести місяців»
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2260-IX, який набрав чинності 27 травня 2022 року.
У зв'язку з набранням чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у редакції, відповідно до якої установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні'від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України ;Про затвердження Указу Президента України;Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Крім того, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей
податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»; за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20
липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови
виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники
податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2
відсотки.
У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов'язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.
Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов'язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну фінансову політику»
Відповідно до нової редакції підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у зв'язку із набранням чинності Закону від 12 травня 2022 року №2260-IX для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Крім того, з 27 травня 2022 року на підставі Закону № 2260-IX пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений підпунктом 69.1-1, згідно з яким платники податку на додану вартість зобов'язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту,
та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних
податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН.
Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України виклав у редакції, відповідно до якої у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій
(штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було передбачено положення, за якими не застосовуються штрафні санкції за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року, а скасував його 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин.
До завершення карантину Указом 24 лютого 2022 року введений воєнний стан. У зв'язку зі змінами податкового законодавства, обумовленими введенням воєнного стану, справляння податків і зборів з 7 березня 2022 року розпочало здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
За цими положеннями були зупиненні строки реєстрації податкових накладних, й у разі відсутності у платника податків можливості реєстрації у ЄРПН податкових накладних, платник податків звільнявся від відповідальності за умови виконання таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
До набрання чинності Законом № 2260-IX законодавство не визначало конкретних критеріїв, за якими платники податків визнавалися такими, що не мали можливості виконати передбачені ПК обов'язки, зокрема щодо реєстрації податкових накладних.
Не встановив цей Закон і нових чи інших особливостей щодо відповідальності за недотримання таких обов'язків, аніж ті, що були передбачені раніше пунктом 52-1 підрозділу
10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Цими змінами в законодавство не була зупинена й дія положень пункту 52-1 Перехідних
положень ПК України.
Наведене вище вказує на те, що з 7 березня 2022 року фактично діяли дві норми, які визначали критерії звільнення від відповідальності за порушення, вчинені на час воєнного стану.
Так, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачав безумовне звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за вчинення порушень протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, крім конкретно визначених порушень. До таких винятків належали порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального, спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку, порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Натомість пункт 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на той час звільняв від відповідальності за недотримання фактично всіх передбачених податковим законодавством обов'язків тих платників податків, які не мають можливості виконувати свої
обов'язки у сфері оподаткування, але виконали їх до спливу шести місяців після припинення
або скасування воєнного стану в Україні.
Законом України № 2260-IX не була зупинена і дія пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення ; ПК України щодо звільнення від відповідальності, як і не виключена така з ПК України.
На час складення Позивачем податкових накладних (листопад 2021 року, січень 2022 року) були чинними положення законодавства, які передбачали, що з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не будуть застосовуватися санкції за не реєстрацію (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.
Системно аналізуючи наведені правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позиція Відповідача про те, що всі платники податків, які зареєстрували після 26 травня 2022 року податкові накладні, складені до 31 січня 2022 року, підлягають відповідальності, не враховує динамічність податкового законодавства, що приймалось у той час, як і не враховує відсутності об'єктивної можливості у платників податків зареєструвати відповідні податкові накладні без застосування штрафних санкцій.
Так, Закон №2260-ІХ офіційно опублікований 26 травня 2022 року. Відтак, саме з 26 травня 2022 року платники податків змогли ознайомитися з дійсним змістом цього Закону та зрозуміти наслідки відповідного правового регулювання.
Законодавець, запроваджуючи відповідне правове регулювання щодо незареєстрованих податкових накладних, які складені по 31 січня 2022 року, на відміну від тих податкових накладних, що складені від 1 лютого по 26 травня 2022 року (а відповідно до змін, внесених Законом № 2836-IX - по 31 травня 2022 року), не надав перехідного періоду, навіть мінімально
достатнього для їх реєстрації, без застосування штрафних санкцій.
Законні очікування платника податків щодо незастосування відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних складених в період дії «;ковідного захисту» охоплюються дією пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «;Перехідні положення»; ПК України, положення якого щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину припинили застосовуватись з 27 травня 2022 року відповідно
до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення 2 ПК України, в редакції Закону № 2260-ІХ, яка набула чинності з 27 травня 2022 року.
В цій ситуації у платників податків, щодо яких було припинено дію ковідного мораторію з урахуванням буквального змісту цих змін до ПК України, був лише один робочий день для своєчасної реєстрації податкових накладних.
Відповідно, за таких обставин, застосування штрафних санкцій було неминучим.
Через відсутність передбаченого законом розумного строку для належного виконання податкового обов'язку на платників податків було покладено майновий тягар, якого в цій ситуації фактично не можна було уникнути.
При цьому суд також враховує доводи позивача про те своєчасно здійснити реєстрацію податкових накладних останній не мав можливості через те, що навколо населеного пункту с.
Володимирівка Баштанського району, де зареєстровано місцезнаходження позивача у 2022 році велися активні бойові дії, зокрема в населених пунктах м. Березнегувате, м. Снігурівку та м. Баштанку Миколаївської області, що підтверджується наданими доказами. Усі три міста внаслідок збройної агресії Російської Федерації на протязі 2022 року перебували під постійними обстрілами майже спочатку війни. При цьому шлях через м. Снігурівку починаючи
з 19 березня 2022 року був перекритий зовсім через окупацію цього міста (відповідні маршрути
та повідомлення ЗМІ додаються). Таким чином, с. Володимирівка на протязі 2022 року розташована в епіцентрі бойових дій, що ускладнювало будь-яке сполучення з іншими територіями України.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що
набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
В підпункті 2.2 пункту 2 рішення від 21 січня 2025 року № 3-р(II)/2025 Конституційний Суд зазначив, що юридичну визначеність в аспекті правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти, зокрема, як право особи розраховувати не лише на розумну та передбачувану стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а й на послідовність і системність діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов'язкові правила поведінки відповідних суб'єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними.
За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб'єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою застосування відповідальності, зокрема шляхом накладення штрафних санкцій.
За змістом пункту 170 Рішення Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України»; формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин
та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі»;C.G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, п.39).
Щодо «якості закону»; ЄСПЛ у пункті 169 вищенаведеного рішення зауважує, зокрема, що закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість
передбачити наслідки його дії щодо себе (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня
1998 року у справі «Копп проти Швейцарії ; (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II). За змістом рішення ЄСПЛ у справі ;Кантоні проти Франції ; (CANTONI v. FRANCE) від 11 листопада 1996 року обсяг поняття ;передбачуваність ; значною мірою залежить від змісту правової норми, сфери, на яку він розрахований, а також кількості та статусу тих, кому він адресований.
Окрім того, за змістом рішень ЄСПЛ у справах «Вєренцов проти України «Кантоні проти Франції'відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі й на судових органах, які застосовують та тлумачать закони. Роль судового рішення, покладена на суди, полягає саме в
тому, щоб розвіяти такі сумніви щодо тлумачення, які залишаються, беручи до уваги зміни в повсякденній практиці.
Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку («in dubio pro tributari»;).
Саме порушення наведеного принципу слугувало неодноразовою підставою для ухвалення Європейським судом з прав людини рішень, якими констатувалась обставина наявності в українського податкового законодавства неузгодженостей та помилкового тлумачення такого законодавства на користь держави (зокрема див. справи «Сєрков проти України'Щокін проти України» «;Довбишев проти України»;).
Отже, мова йде не стільки про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, скільки про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Таким чином, вирішуючи питання застосування відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування (складених під час дії карантину по 31 січня 2022 року) в ЄРПН необхідно враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 та пункту 56.12. статті 56 ПК України.
Принцип in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків) закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
На цьому принципі засноване і закріплене в пункті 56.21 статті 56 ПК України правило.
Так, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі
цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника
податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюють на користь платника податків.
Таким чином, враховуючи наведені норми платник не може зазнавати негативних наслідків у вигляді відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних складених в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме в період з 1 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. До того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу; належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа №1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8- рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.
В пункті 3 рішення від 21 січня 2025 року № 3-р(II)/2025 Конституційний Суд вказав наступне: « 3. У контексті принципу верховенства права важливим є встановлення під час унесення змін до законодавства розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 наголошував, що принцип верховенства права передбачає внесення законодавчих змін із визначенням певного перехідного періоду (розумного часового проміжку
між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності), який дасть особам час для адаптації до нових обставин; тривалість перехідного періоду у разі зміни юридичного регулювання суспільних відносин має визначати законодавець у кожній конкретній ситуації з урахуванням таких критеріїв: мети закону в межах правової системи і характеру суспільних відносин, що ним регулюються; кола осіб, до яких застосовуватиметься закон, і їх здатності підготуватися до набрання ним (його новими положеннями) чинності; інших важливих обставин, зокрема тих, що визначають час, необхідний для набрання чинності таким законом абзац п'ятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини). Конституційний Суд України також зазначав, що зміни в юридичне регулювання мають бути внесені так, щоб особи, юридичного статусу яких такі зміни стосуються, мали реальну можливість адаптуватися до нової юридичної ситуації, зокрема, встигли реалізувати певні права (вчинити потрібні дії) у спосіб, установлений законодавством до внесення відповідних змін [перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 15 квітня 2020 року № 2- р(II)/2020].
У разі якщо законодавче регулювання запроваджує нові вимоги, що погіршуватимуть правове становище певного кола осіб, законодавець повинен передбачити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок) із моменту опублікування закону до набрання ним чинності (початку його застосування), протягом якого заінтересовані особи мали б можливість підготуватися до виконання вимог, установлених новим законодавчим регулюванням.»
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову фермерського господарства «Меліхов» .
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2894,42 грн., що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №00065440407 від 16.08.2023р., яким до ФГ «Меліхов» було застосовано штраф в розмірі 192961,17 (Сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 17 коп.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Фермерського господарства «Меліхов» (вул. Лікарняна, 34-А, с.Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область,56065 ЄДРПОУ 33429469) судові витрати в розмірі 2894,42 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник