з питань зупинення провадження у справі
справа № 380/20735/25
04 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Лунь З.І., розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за його позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого Додатком 2 до Порядку подання документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008р. №3-1, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025рік», яким установлен прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025р. - 3028 грн., оформлених листом відповідача від 09.10.2025 №04-628/25;
-зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого Додатком 2 до Порядку подання документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008р. №3-1, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», яким установлен прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025р. - 3028 грн.
Ухвалою судді від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
30.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається КСУ в порядку конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду 4/ 364 (25) від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає таке.
Згідно з п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки тоді, коли у цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі № 300/2016/19.
Суд звертає увагу, що КАС України закріплює два види зупинення провадження у справі: (1) обов'язковий, за наявності якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі та (2) необов'язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду та вирішується судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи. При цьому, судом має бути встановлено дійсно об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.
Крім того, передумовою прийняття рішення про зупинення провадження у справі також має мати місце та обставина, що справа (провадження), до якої(го) заявник просить про зупинення провадження у конкретній справі, має перебувати на розгляді у відповідному судовому органі.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.
Суд зауважує, що підстави для зупинення провадження у справі мають бути не лише законними, але й достатніми, з тим, щоб сам факт зупинення провадження у справі не міг бути інтерпретований як зволікання із розглядом справи та, відповідно, не давав приводів вважати, що під загрозу поставлене саме право на справедливий суд (пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає, зокрема, право на остаточне рішення протягом розумного строку.
Зі змісту заявленого клопотання про зупинення провадження у справі вбачається, що фактично єдиною обставиною, з якою позивач пов'язує наявність підстав для зупинення провадження у справі №380/20735/25 є те, що за відомостями офіційного веб-сайту Конституційного Суду України, ухвалою колегії суддів КСУ від 15.10.2025 відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду 4/ 364 (25) від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Водночас, суд зазначає, що у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
У цій постанові Об'єднана палата наголосила, що в основу підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в адміністративній справі покладено визначення взаємозв'язку між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування такого взаємозв'язку, що вимагає принаймні (1) визначення конкретної норми закону (іншого правового акта), на підставі якого ухвалений індивідуальний акт, (2) співставлення цієї норми з об'єктом судового конституційного контролю, (3) встановлення тієї обставини, що і підставою для видавання оскарженого індивідуального акта (вчинення дій, допущення бездіяльності), і об'єктом перевірки щодо її відповідності конституції (конституційності) є одна й та сама норма права.
Об'єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
За приписами частин 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 400/3003/21, відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 роз'яснив, що положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 зазначено, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Водночас спір, який є предметом судового розгляду у цій справі №380/20735/25, стосується видача довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого Додатком 2 до Порядку подання документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008р. №3-1, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», яким установлен прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025р. - 3028 грн.
Таким чином, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення у справі щодо неконституційності наведених вище положень законодавства, на яку посилається позивач у клопотанні про зупинення провадження у справі, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, судом не встановлено необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 236, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за його позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.