04 листопада 2025 рокусправа № 380/23004/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої абзацом 6 підпунктом 3 пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи із вислуги років 8 років, встановленої абзацом 6 підпунктом 3 пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 . Підставою звільнення було небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину віком до 18 років. Втім, у витязі з наказу відсутні відомості про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 8 календарних років. Вважає, що відповідачем протиправною не виплачено таку допомогу, тому звертається до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 22.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Наголошує на тому, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України №2011-ХІІ та Інструкції №260 є наявність «вислуги 10 років і більше». Оскільки позивач такої вислуги не набула, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
Ухвалою суду від 07.05.2025 суд витребував військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 №73-РС.
Відповідач надав матеріали на виконання ухвали суду 13.05.2025.
Ухвалою суду від 17.07.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 №73-РС.
Відповідач надав матеріали на виконання ухвали суду 22.07.2025.
Ухвалою суду від 25.07.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 №73-РС, а також документи щодо прийому на військову службу та проходження військової служби (контракт, наказ про зарахування до особового складу частини, послужний список) ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач надав матеріали на виконання ухвали суду 30.07.2025.
Ухвалою суду від 14.10.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) матеріали з особової справи ОСОБА_1 , а саме копію контракту, послужного списку, інформацію щодо військового звання на момент звільнення зі служби.
Ухвалою суду від 14.10.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) інформацію щодо підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Матеріали від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли до суду 22.10.2025.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22.08.2022.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 №73-РС, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням частини 12 цієї самої статті, старшого солдата ОСОБА_1 , планшетиста відділення планшетистів взводу обробки інформації роти управління командного пункту військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини та ніші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 №291 вбачається, що при звільненні з військової служби позивачу не виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні.
Позивач вважає, що має право на отримання такої допомоги, тому звертається до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон 2011-ХІІ), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Питання грошового забезпечення військовослужбовців врегульоване ст. 9 Закону №2011-ХІІ.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Питання виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні врегульоване ст. 15 Закону 2011-ХІІ.
Пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
за станом здоров'я;
за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
у зв'язку із звільненням з полону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:
у зв'язку із закінченням строку контракту;
за віком;
у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);
у зв'язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку";
з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку";
у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;
у зв'язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;
через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану;
за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;
у зв'язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Абзацом 1 пункту 3 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у мирний час.
Згідно з абз. 6 п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби з таких підстав, зокрема, у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.
У відзиві на позову заяву відповідач наполягає, що позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у зв'язку з тим, що розмір її вислуги не досягає 10 календарних років.
Втім, суд зауважує, що вимога щодо наявності 10 і більше календарних років вислуги передбачена п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ та абз. 1 п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, натомість у положенні, на яке покликається позивач (абзац 6 п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ), обґрунтовуючи позовні вимоги, така умова відсутня.
Однак, з абзацу 6 п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ випливає, що одноразова грошова допомога при звільненні, гарантована цієї нормою, виплачується лише конкретній категорії військовослужбовців - військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частина 1 статті 5 Закону №2232-ХІІ визначає, що військовослужбовці, резервісти та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.
Зокрема, вказана норма до осіб офіцерського складу відносить такі військові звання: молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан - молодший офіцерський склад; майор, підполковник, полковник - старший офіцерський склад; бригадний генерал, генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал - вищий офіцерський склад.
Натомість з матеріалів справи, а саме витягів з наказів від 28.10.2024 №73-РС та від 08.10.2024 №291, послужного списку, встановлено, що станом на момент звільнення з військової служби ОСОБА_1 було присвоєно військове звання старшого солдата, що згідно з положеннями статті 5 Закону №2232-ХІІ відноситься до рядового складу.
Отже, оскільки на момент звільнення з військової служби позивач не належала до осіб офіцерського складу, то права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абз. 6 п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, вона не набула.
З огляду на наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна