05 листопада 2025 рокусправа № 380/11392/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування повідомлення,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Мацей Михайло Михайлович, до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення відповідача про повернення виконавчого листа виданого Львівським окружним адміністративним судом 28 квітня 2025 року у справі № 380/20798/24 про визнання протиправною та скасування постанови начальника Кам'янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Наталії Василівни від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору протиправною;
- зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №380/20798/24 виданого Львівським окружним адміністративним судом 28 квітня 2025 року про визнання протиправною та скасування постанови начальника Кам'янка Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Наталії Василівни від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Позовні вимоги обґрунтовані такими аргументами: - відповідач не є ні органом державної виконавчої служби, ні приватним виконавцем, тому не міг приймати оскаржене рішення на підставі п.7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»; - виконавчий лист №380/20798/24 від 28.04.2025 є виконавчим документом, що містить вимогу немайнового характеру та зобов'язує боржника Кам'янка-Бузький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області вчинити певні дії та визначає спосіб, у який це має бути здійснено; - виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, наводить такі аргументи: - відповідно до п.3 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби є в т.ч. відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, державний виконавець цього відділу мав повноваження приймати оскаржене рішення; - рішення суду про скасування постанови державного виконавця не містить зобов'язання до дії, що може бути примусово виконане виконавцем; - процесуальний механізм виконання рішень у цій категорії справ не передбачає примусового виконання в порядку, передбаченому ст.ст. 4, 10 Закону України «Про виконавче провадження»; - повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.05.2025 ВП № 78076425 відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень.
Суд вивчив доводи сторін, наведені в заявах по суті спору, дослідив долучені до справи докази та встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини:
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/20798/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Кам'янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Наталії Василівни від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
На виконання цього судового рішення Львівський окружний адміністративний суд 28.04.2025 видав виконавчий лист №380/20798/24 (а.с.8), в якому відображено резолютивну частину судового рішення такого змісту: «Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кам'янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Наталії Василівни від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору».
ОСОБА_1 скерував до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області заяву від 06.05.2025 про звернення до примусового виконання виконавчого листа, до якої додав оригінал виконавчого листа №380/20798/24 від 28.04.2025 (а.с.7).
14.05.2025 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скерував заявнику повідомлення (а.с.24) про повернення виконавчого документу (виконавчого листа №380/20798/24 від 28.04.2025) стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7 частини сьомої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Це рішення обґрунтоване застосуванням п.5 ч.1 ст. 4, ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» та висновком, що подане заявником до виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами щодо їх застосування при оцінці обставин цієї справи:
відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIIІ визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Водночас пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до п. 9 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що примусовому виконанню на підставі Закону №1404-VIII шляхом вжиття відповідних заходів державними/приватними виконавцями підлягають не усі судові рішення немайнового характеру, а лише ті з них, що передбачають обов'язок боржника (відповідача за судовим рішенням) вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій (т.зв. рішення зобов'язального характеру).
Водночас рішення суду про скасування рішення суб'єкта владних повноважень (напр., ДПС, ПФУ, митниці, державного виконавця тощо) породжує інші процесуальні наслідки:
- є підставою для вжиття відповідачем - органом, чиє рішення скасоване у судовому порядку - відповідних заходів на підставі спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини (напр., скасування судом податкового повідомлення - рішення відповідно до норм Податкового кодексу України є підставою для виключення контролюючим органом визначеної скасованим рішенням суми грошових зобов'язань із недоїмки платника податку тощо);
- не підлягає примусовому виконанню із залученням державного виконавця шляхом вжиття передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, оскільки не містить зобов'язальної частини (не є рішенням зобов'язального характеру).
Отже, рішення суду про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа, а виконавчий лист №380/20798/24 від 28.04.2025 фактично видано помилково. Твердження позивача про те, що цей виконавчий лист містить вимогу немайнового характеру та зобов'язує боржника вчинити певні дії та визначає спосіб, у який це має бути здійснено, спростовується змістом цього документа.
З огляду на наведені мотиви суд дійшов висновку, що державний виконавець прийняв законне та обґрунтоване рішення від 14.05.2025 ВП № 78076425 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Суд визнає помилковими доводи позивача про те, що відповідач не є ні органом державної виконавчої служби, ні приватним виконавцем, тому не міг приймати оскаржене рішення. Так, відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1403-VIII відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; - управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); - відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; - відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби). Відповідно до статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Отже, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень наділений повноваженнями приймати відповідні рішення, а відповідний відділ/управління є належним відповідачем в суді щодо оскарження рішення такого державного виконавця.
Оцінюючи аргументи позивача про те, що прийняте відповідачем рішення становить втручання в право на справедливий суд та на мирне володіння майном, суд відхиляє такі як помилкові. Той факт, що рішення суду про скасування рішення суб'єкта владних повноважень (постанови про відкриття виконавчого провадження) не виконується примусово шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, передбачених ст. 10 Закону № 1404-VIII, зовсім не свідчить про відсутність у позивача ефективних засобів контролю відповідача щодо виконання цього рішення суду.
Суд враховує, що судовий контроль за виконанням Кам'янка-Бузьким ВДВС у Львівському районі Львівської області ЗМРУ МЮ рішення суду у справі №380/20798/24 здійснює суд, що постановив це рішення, в порядку, встановленому статтями 382-382-3 і 383 КАС України, а позивач вправі ініціювати відповідні процедури судового контролю шляхом: - подання заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень - відповідача подати у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення; - подання до суду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, право позивача на справедливий суд в частині здійснення судового контролю за виконанням рішення суду забезпечено ефективними та доступними засобами. Більше того, позивач не надав суду будь-яких доказів того, що після скасування у судовому порядку постанови від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору Кам'янка-Бузький ВДВС у Львівському районі Львівської області ЗМРУ МЮ продовжує вчиняти будь-які виконавчі дії в межах цього провадження, а не припинив його. Отже, немає будь-яких підстав вважати, що відбулося втручання в майнові права позивача, а тим більше аналізувати виправданість такого втручання.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені дії та рішення державного виконавця відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті другої КАС України. Водночас позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються на нього.
Керуючись ст.ст.19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,287,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович