Іменем України
05 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/36394/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 10.08.2018;
2) зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виплатити позивачу грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 10.08.2018.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що полковник запасу ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України, звільнений у запас з посади начальника військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» та виключений зі списків особового складу частини згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2018 року № 152.
У 2015 році позивачу встановлено статус учасника бойових дій.
Під час проходження військової служби позивач не використовував додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошову компенсацію не отримував.
На день звільнення позивача з військової служби в запас Фінансове управління Генерального штабу ЗС України, яке проводило з позивачем всі фінансові розрахунки під час проходження військової служби і при звільненні в запас, ненарахувало та невиплатило позивачу грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення мене з військової служби - 10.08.2018.
Після звільнення позивача з військової служби в запас він звернувся 19 листопада 2021 року з заявою до Фінансового управління ГШ ЗСУ щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 10.08.2018.
Однак, Фінансове управління ГШ ЗСУ у своєму листі-відповіді від 30.11.2021 №305/2264 фактично відмовило позивачу у зазначеній виплаті грошової компенсації.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/36394/21 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження. Вирішено розгляд справи продовжувати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 17.01.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Додаткова відпустка, яку надають учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних і надається понад щорічні основну й додаткові відпустки відповідно на цей вид відпустки не поширюється обмеження щодо максимальної тривалості щорічних відпусток (згідно з частиною третьою статті 10 Закону України “Про відпустки» - не більше 59 календарних днів). Надається з урахуванням святкових і неробочих днів, а у разі невикористання не переноситься на наступний календарний рік, не продовжується у разі хвороби працівника, не ділиться на частини й не замінюється грошовою компенсацією.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв'язку з оголошенням демобілізації» від 18.03.2015 № 259-УІІІ відповідні категорії осіб отримали право на зазначену вище додаткову відпустку починаючи з 2015 року, адже тривалість такої відпустки не залежить від відпрацьованого часу. Вона надається в календарному році при підтвердженні статусу учасника бойових дій чи інваліда війни.
Зважаючи на вище наведені норми додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною то і компенсації при звільненні вона не підлягає.
Письмових пояснень або заяв щодо вказаних обставин від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою фізичної особи - платника податків та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 13.01.2015.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2018 № 152 полковника ОСОБА_1 , начальника військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту Збройних Сил України - начальника Центрального управління військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.07.2018 УГ 417 з військової служби відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» , у запас за підпунктом "б» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для зарахування на військовий облік, з 10 серпня 2018 року виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Виплатити надбавку в розмірі 20% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 10% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в 20% посадового окладу з 1 по 10 серпня 2018 року. Виплатити грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 34 роки; пільгова - 34 роки 12 днів. Щорічну основну відпустку за 2018 рік використав повністю терміном 45 календарних днів (з 09.01.2018 по 23,01.2018 та з 02.05.2018 по 02.06.2018) грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року за 2018 рік отримав.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.11.2021, в якій, серед іншого, просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки.
Листом від 30.11.2021 № 305/2264 відповідач повідомив, що відповідно до Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.08.2019 № 474, Картки особистих рахунків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України та органів військового управління (установ), які зараховані на фінансове забезпечення до Фінансового управління по 31.12.2018 встановленим порядком передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 № 426-VIII, який набрав чинності 06.06.2015, внесено зміни, зокрема до Кодексу Законів про працю України (доповнено статтею 77-2) та Закону України «Про відпустки» (доповнено статтею 16-2).
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на момент набуття позивачем статусу учасника бойових дій) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на момент набуття позивачем статусу учасника бойових дій), учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з січня 2015 року.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Також відповідно до статті 77-2 Кодексу Законів про працю України учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Водночас, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (пункт 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації та під час дії воєнного стану припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки учасникам бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Отже, у разі невикористання вищевказаної додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Таким чином, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року № 640/21771/20 додатково зазначив, що у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустки, оскільки відпустки за попередні роки, також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Подібні правові висновки також викладено в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 420/9834/22.
Як вже встановлено судом та підтверджується відповідачем, позивачу додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій за 2015, 2016 2017, 2018 роки не надавалась, компенсація при його звільненні за невикористані дні такої відпустки не виплачувалась.
Відтак, відповідачем було допущено відповідну протиправну бездіяльність.
За даних обставин, виплаті належить компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки.
При цьому, розрахунок суми компенсації за невикористані дні відпустки покладається на відповідача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а щодо відшкодування інших судових витрат вимог не заявлено.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова