05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/1726/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо незарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу позивача, а саме: з 22.09.1988 по 24.10.1988 в кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода» так як відсутня печатка при звільненні з роботи; періоди роботи з 01.02.1989 по 21.01.1992 в кооперативі «Підряд» СУ-1, оскільки не зазначено номер і дату наказу про звільнення з роботи; періоди роботи з 10.08.1994 по 12.02.1998 в рембазі, так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою, згідно записів №№17-27 трудової крижки позивача серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити призначення пенсії позивачу із зарахуванням до страхового стражу періодів трудової діяльності з 22.09.1988 по 24.10.1988 в кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода» так як відсутня печатка при звільненні з роботи; періоди роботи з 01.02.1989 по 21.01.1992 в кооперативі «Підряд» СУ-1, оскільки не зазначено номер і дату наказу про звільнення з роботи; періоди роботи з 10.08.1994 по 12.02.1998 в рембазі, так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою, згідно записів №№17-27 трудової крижки позивача серії НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві. Позивач повідомив, що при призначенні йому пенсії за віком не було зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів №№17-27 трудової крижки позивача серії НОМЕР_1 , а саме: з 22.09.1988 по 24.10.1988 в кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода» так як відсутня печатка при звільненні з роботи; з 01.02.1989 по 21.01.1992 в кооперативі «Підряд» СУ-1, оскільки не зазначено номер і дату наказу про звільнення з роботи; з 10.08.1994 по 12.02.1998 в рембазі, так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
Позивач наголосив на тому, що він не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємствах, що має наслідком наявність підстав для зарахування спірного періоду його трудової діяльності до страхового стажу органом ПФУ.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ГУ ПФУ в м. Києві, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що у зв'язку з відсутністю у позивача страхового стажу, достатнього для призначення пенсії за віком, Головним управлінням ПФУ у Закарпатській області йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
ГУ ПФУ в м. Києві наголосило на невідповідності записів у трудовій книжці вимогам законодавства, що мало наслідком їх незарахування до страхового стажу позивача як таких, що потребують уточнення.
Також ГУ ПФУ в м. Києві наголошено на тому, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії прийняте ГУ ПФУ в Закарпатській області, а ГУ ПФУ в м. Києві лише повідомлено позивача про прийняття такого рішення, а тому ГУ ПФУ в м. Києві не порушено прав позивача.
Крім того, ГУ ПФУ в м. Києві наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду.
Таким чином, на думку ГУ ПФУ в м. Києві, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ у Закарпатській області).
Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що рішенням від 02.03.2023 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу (28 років 6 місяців 5 днів). Однак, 01.09.2024 позивачу було призначено пенсію за віком із розрахунку страхового стажу 32 роки 04 місяці 09 днів.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Заявою від 23.02.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення йому пенсії за віком. Означена заява за принципом екстериторіальності розподілена для розгляду на ГУ ПФУ у Закарпатській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Закарпатській області від 02.03.2023 №262540011163 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, зарахувавши страховий стаж 28 років 6 місяців 5 днів, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
В означеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.09.1988 по 24.10.1988 в кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода», так як відсутня печатка при звільненні з роботи. Період роботи з 01.02.1989 по 21.01.1992 в кооперативі «Підряд» СУ-1, оскільки не зазначено номер і дату наказу про звільнення з роботи. Період роботи з 10.08.1994 по 12.02.1998 в рембудбригаді, так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
Рішенням від 11.09.2024 №262540011163 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.09.2024.
Не погоджуючись з правомірністю дій щодо незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту також - Закон №1058-IV).
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з положеннями пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту також - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Матеріалами справи підтверджується зарахування позивачу Головним управлінням ПФУ у Закарпатській області до страхового стажу 28 років 6 місяців 5 днів.
У рішенні ГУ ПФУ у Закарпатській області від 02.03.2023 №262540011163 зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.09.1988 по 24.10.1988 в кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода», так як відсутня печатка при звільненні з роботи. Період роботи з 01.02.1989 по 21.01.1992 в кооперативі «Підряд» СУ-1, оскільки не зазначено номер і дату наказу про звільнення з роботи. Період роботи з 10.08.1994 по 12.02.1998 в рембудбригаді, так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1978 позивач у період з 22.09.1988 по 24.10.1988 працював у кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода». У період з 01.02.1989 по 21.01.1992 працював в кооперативі «Підряд» СУ-1. У період з 10.08.1994 по 12.02.1998 працював в рембудбригаді.
Тобто, записами у трудовій книжці підтверджено періоди роботи позивача, зокрема, з 22.09.1988 по 24.10.1988, з 01.02.1989 по 21.01.1992 та з 10.08.1994 по 12.02.1998, які не зараховано відповідачем 1, оскільки так як відсутня печатка при звільненні з роботи, не зазначено номер і дату наказу про звільнення з роботи та запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу відмову у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи позивача, суд наголошує на тому, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органам пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача 2 до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу позивача.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи поданні документів, які підтверджують трудовий стаж.
У ситуації, що склалася у спірних правовідносинах відповідач фактично переклав на позивача відповідальність на наявність певних дефектів у трудовій книжці, що є не припустимим та не відповідає принципам верховенства права.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справа №120/8471/23, наголосив на тому, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку страхового стажу за формою РС-право, позивачу було призначено пенсію за віком з 03.09.2024 із зарахуванням до страхового стажу 32 років 1 місяць 9 днів у розрізі періодів, зокрема, з 04.09.1978 по 01.01.1980 - 1 рік 3 місяці 28 днів; з 02.01.1980 по 08.03.1980 - 2 місяці 7 днів; з 09.03.1980 по 15.08.1981 - 1 рік 5 місяців 7 днів; з 16.08.1981 по 03.05.1982 - 8 місяців 18 днів; з 05.05.1982 по 10.05.1984 - 2 роки 6 днів; з 06.08.1984 по 20.08.1986 - 2 роки 15 днів; з 21.08.1986 по 08.12.1986 - 3 місяці 18 днів; з 05.01.1987 по 28.01.1988 - 1 рік 24 дні; з 16.04.1988 по 02.08.1988 - 3 місяці 17 днів; з 25.10.1988 по 32.01.1989 - 2 місяці 29 днів; з 15.03.1989 по 15.07.1990 - 1 рік 4 місяці 1 день; з 15.09.1990 по 15.12.1990 - 3 місяці 1 день; з 15.02.1991 по 15.07.1991 - 5 місяців 1 день; з 15.10.1991 по 15.12.1991 - 2 місяці 1 день; з 23.01.1992 по 16.06.1992 - 4 місяці 24 дні; з 09.11.1993 по 10.08.1994 - 9 місяців 2 дні; з 01.04.2001 по 31.12.2003 - 2 роки 9 місяців.
З означеного розрахунку вбачається про незарахування до страхового стажу позивача періоду з 22.09.1988 по 24.10.1988, з 10.08.1994 по 12.02.1998 та часткового незарахування спірного періоду з 01.02.1989 по 21.01.1992, а саме: з 01.02.1989 по 14.03.1989, з 16.07.1990 по 14.09.1990, з 16.12.1990 по 14.02.1991, з 16.07.1991 по 14.10.1991, та з 16.12.1991 по 22.01.1992.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначеної відповідачем 2 підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду її трудової діяльності, що має наслідком наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача 2 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 22.09.1988 по 24.10.1988, з 01.02.1989 по 21.01.1992 та з 10.08.1994 по 12.02.1998, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці з позивача з 22.09.1988 по 24.10.1988, з 01.02.1989 по 21.01.1992 та з 10.08.1994 по 12.02.1998, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.
Водночас, позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити призначення пенсії позивачу із зарахуванням до страхового стражу періодів трудової діяльності з 22.09.1988 по 24.10.1988 в кооперативі по обслуговуванню населення «Спутник садовода», з 01.02.1989 по 21.01.1992 в кооперативі «Підряд» СУ-1 та з 10.08.1994 по 12.02.1998 в рембазі не підлягають задоволенню, оскільки станом на дату винесення рішення у цій справі позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058 з 03.09.2024, що унеможливлює її повторне призначення.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги, заявлені до ГУ ПФУ в м. Києві з огляду на те, що означеним відповідачем не було вчинено протиправних дій, які були предметом позову в межах заявлених позовних вимог.
Судом також відхиляються доводи відповідача 1 щодо порушення позивачем строків звернення до суду з огляду на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа ГУ ПФУ в м. Києві від 10.03.2023, після чого в межах встановленого положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернувся до суду шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв'язку (АТ «Укрпошта») 14.09.2023.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.09.2023 №1206825694.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Закарпатській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 22.09.1988 по 24.10.1988, з 01.02.1989 по 21.01.1992 та з 10.08.1994 по 12.02.1998, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці з позивача з 22.09.1988 по 24.10.1988, з 01.02.1989 по 21.01.1992 та з 10.08.1994 по 12.02.1998, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи, з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: з 23.02.2023.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (ідентифікаційний код 20453063, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.