05 листопада 2025 року м.Київ №320/36999/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Головенка О.Д., суддів: Колеснікової І.С., Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України та просить суд:
визнати протиправними дії у формі вчиненої мовчазної відмови розглянути в порядку норм ст. 34, 40 Конституції України, Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі також Закон № 2939-VI) запити:
- Запит від 22.01.2025 “Про діючі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації»,
- Запит від 05.05.2025 “Про виконання Угод між Урядом України та Урядом російської федерації у 2025 році»;
визнати протиправними дії у формі примусу позивача, Людини та Громадянина України, вчиняти додаткових заходів та докладати додаткових зусиль для отримання доступу до публічної інформації відповідно до запитів від 22.01.2025 та від 05.05.2025 для реалізації законних прав та законних інтересів щодо доступу до публічної інформації, в порушення норм Конституції України та спеціального Закону № 2939-VI;
порушення законних прав позивача, що внормовані ст. 34, 40 Конституції України та Законом № 2939-VI, на доступ до публічної інформації відповідно до запитів від 22.01.2025 та від 05.05.2025;
бездіяльність у формі у ненадання в порядку норм Закону № 2939-VI доступу до публічної інформації (ненадання вичерпної і достовірної інформації) у відповідності до змісту (прохальної частини) запитів, а саме:
від 22.01.2025 “Про діючі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації»,
від 05.05.2025 “Про виконання Угод між Урядом України та Урядом російської федерації у 2025 році»;
зобов'язати вчинити всі необхідні та достатні дії і заходи передбачені спеціальним Законом № 2939-VI для виконання обов'язків, що виникли у відповідача, в зв'язку з отриманням ним запитів:
запит від 22.01.2025 “Про діючі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації»,
запит від 05.05.2025 “Про виконання Угод між Урядом України та Урядом російської федерації у 2025 році»;
надати позивачу достовірну та повну інформацію згідно змісту запитуваної інформації, що міститься у запитах:
запит від 22.01.2025 “Про діючі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації»,
запит від 05.05.2025 “Про виконання Угод між Урядом України та Урядом російської федерації у 2025 році».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, який продовжено в порядку письмового провадження
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Кабінет Міністрів України, який зобов'язаний мати та має всю інформацію про діючі міжнародні договори, в тому числі про діючі договори (угоди) з російською федерацією, про порядок їх виконання, порядок проведення розрахунків, не надав йому запитувану публічну інформацію, чим порушив Конституційні права на звернення та на інформацію.
Позивач просив суд розглядати справу у його відсутності.
Від представника Кабінету Міністрів України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечують та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки Кабінет Міністрів України не володіє запитуваною позивачем інформацією. На думку відповідача, листи які направлені Секретаріатом Кабінету Міністрів України від 24.01.2025 № 2020/0/2-25 відповідають вимогам Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.01.2025 та 05.05.2025 звернувся до Кабінету Міністрів України у порядку Закону № 2939 із запитами про діючі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації та про виконання Угод між Урядом України та Урядом російської федерації у 2025 році.
Запитувану інформацію відповідач не надав, запит від 22.01.2025 спрямував до Міністерства закордонних справ України, а запит від 05.05.2025 до Міністерства енергетики України та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз».
На думку позивача, бездіяльність Уряду України щодо ненадання запитуваної ним публічної інформації є протиправною тому звернувся з даним позов до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 (далі - Закон № 794) діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Згідно з положеннями ст. 4 вказаного Закону № 794 Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 47 Закону № 794 Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем?єр-міністра України, Першого віде-прем?єр-міністра України, віце-прем?єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 850 (далі - Положення № 850) визначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.п. 39 п. 17 Положення № 850 структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції забезпечують відповідно до Закону № 2939 розгляд запитів на інформацію, що надходять до Кабінету Міністрів України та Секретаріату.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що Управління забезпечення доступу до публічної інформації Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України є спеціальним структурним підрозділом з питань запитів на інформацію, що надходять до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Тобто, Управління забезпечення доступу до публічної інформації Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України виконує повноваження щодо організації розгляду запитів на інформацію, адресованих Кабінету Міністрів України.
Закон № 2939- установлює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 12 Закону № 2939 визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб?єктів владних повноважень;
розпорядники інформації - суб?єкти, визначені у ста. 13 цього Закону;
структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб?єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб?єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов?язковими для виконання.
На виконання Закону № 2939 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.05.2011 № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади», якою установив, що Секретаріат Кабінету Міністрів України:
є розпорядником інформації, якою володіє Кабінет Міністрів України, зокрема інформації, яка отримана або створена в процесі здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень та яка перебуває у володінні Секретаріату Кабінету Міністрів України;
не є розпорядником інформації за запитами на інформацію: стосовно інформації інших державних органів України, органів влади інших держав, міжнародних організацій; стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб.
Як було зазначено вище, ч. 2 ст. 47 Закону № 794 передбачено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону № 2939 розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.
У розумінні Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Секретаріат Кабінету Міністрів України є органом, що забезпечує діяльність Уряду України, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 Секретаріат Кабінету Міністрів України є розпорядником інформації, якою володіє Кабінет Міністрів України.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939 визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Як вбачається змісту запиту ОСОБА_1 від 22.01.2025, він стосується укладення та виконання Кабінетом Міністрів України міжнародних договорів України.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 794 Кабінет Міністрів України у сфері зовнішньої політики, зокрема, забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України.
При цьому Закон України «Про міжнародні договори України» встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України.
Норма ч. 1 ст. 3 України «Про міжнародні договори України» вказує , що міжнародні договори України укладаються: Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.
Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що пропозиції щодо укладення від імені України, Уряду України міжнародних договорів України подаються відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України. Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України подаються Міністерством закордонних справ України.
Згідно ст. 21 цього Закону чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в «Зібранні діючих міжнародних договорів України» та інших офіційних друкованих виданнях України. Офіційний переклад багатосторонніх міжнародних договорів України та двосторонніх міжнародних договорів України з міжнародними фінансовими організаціями на українську мову здійснює Міністерство закордонних справ України в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України реєструються у Міністерстві закордонних справ України та включаються в установленому порядку до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
Положенням про Міністерство закордонних справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, визначено, що це міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде реєстр міжнародних договорів України. Крім цього, Міністерство закордонних справ України здійснює функції депозитарію багатосторонніх міжнародних договорів, якщо відповідно до умов цих договорів такі функції покладені на Україну. Оригінали міжнародних договорів України або у відповідних випадках їх завірені належним чином копії та офіційні переклади зберігаються у Міністерстві закордонних справ України (ст. 23 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Згідно із ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п?яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною 3 ст. 22 Закону № 2939 визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
З огляду на те, що Міністерство закордонних справ України є належним розпорядником запитуваної інформації у запиті від 22.01.2025 щодо міжнародних договорів України, Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 24.01.2025 № 2020/0/2-25 направив цей запит належному розпоряднику інформації та повідомив про це ОСОБА_1 .
В подальшому позивач 05.05.2025 звернувся до Секретаріату Кабінету Міністрів України із запитом, у якому конкретизував запитувану інформацію, а саме просив надати інформацію щодо виконання: протягом 2025 року Угоди між Урядом України та урядом російської федерації про умови постановок нафти і нафтопродуктів та їх транспортування по території України від 18.02.1994; протягом 2024 та 2025 років Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом російської федерації про співробітництво у сфері транспортування нафти на нафтопереробні підприємства України та її транзиту територією України від 26.11.2010.
В ст. 16 Закону України «Про міжнародні договори України» зазначено що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.
Зазначені у ч. 1 цієї статті органи державної влади, а також відповідні підприємства, установи та організації надають Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.
Керуючись зазначеною статтю Закону України «Про міжнародні договори України», Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 08.05.2025 № 11350/0/2-25 на виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону № 2939 направив цей запит Міністерству енергетики України та Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз», а також повідомив ОСОБА_1 .
У свою чергу, Міністерство енергетики України листом від 12.05.2025 № 26/1.4-7.4.3-8886 направило запит позивача від 05.05.2025 на розгляд до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» та Акціонерного товариства «Укртранснафта» з метою отримання запитуваної інформації».
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» листом від 13.05.2025 № 14/6-309-25 на виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону № 2939 направила інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.05.2025 Акціонерному товариству «Укртранснафта» та повідомила про це запитувача.
Акціонерне товариство «Укртранснафта» листом від 13.05.2025 № 1/16/21386-25 повідомило Міністерство енергетики України про те, що з урахуванням триваючої російської агресії проти України Угода між Урядом України та урядом російської федерації про умови постановок нафти і нафтопродуктів та їх транспортування по території України від 18.02.1994 та Угода між Кабінетом Міністрів України та урядом російської федерації про співробітництво у сфері транспортування нафти на нафтопереробні підприємства України та її транзиту територією України від 26.11.2010 втратили свою актуальність.
28.05.2025 Міністерство енергетики України листом № 26/1.4-7.4.3-9876 повідомило позивача про те, що відповідно до наявної у Міністерства інформації виконання положень вказаних Угод у зазначений запитувачем період не здійснювалося.
Тобто, Секретаріат Кабінету Міністрів України як розпорядник інформації, якою володіє Кабінет Міністрів України, розглянув запити на інформацію позивача від 22.01.2025, 05.05.2025 та відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону № 2939 повідомив останнього про направлення вказаних запитів за належністю до Міністерства закордонних справ України та Міністерства енергетики України, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз».
На думку колегії суддів, Кабінет Міністрів України діяв у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, оскільки положеннями Закону № 2939 прямо передбачено право розпорядника інформації, який не володіє запитуваною інформацією, направити запит на інформацію належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Верховний Суд в постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 констатував, що з огляду на вимоги ст. 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Крім того, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Проаналізувавши зміст наведених норм та судової практики, у взаємозв'язку з доводами та вимогами позивача, викладеними у позові та наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачем порушені права та/або інтереси, що належать безпосередньо позивачу та, які підлягають судовому захисту і можуть бути відновлені у заявлений ним спосіб, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
У тому числі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що викладена у його рішенні від 30.10.2014 у справі «Швидка проти України» у п. 54 якого вказано, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці.
В той же час, суд при вирішенні даної справи виходить з того, що позивачем не надано жодного допустимого доказу про допущення Кабінетом Міністрів України протиправної бездіяльності, що в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий - суддя Головенко О.Д.
Судді: Колеснікова І.С.
Перепелиця А.М.