05 листопада 2025 року м. Київ № 320/39958/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Київській області
доОСОБА_1
простягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Київській області (позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 216150,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 216150,00 грн., який виник з причини несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на підставі податкових повідомлень-рішень. Враховуючи те, що сума заборгованості перед бюджетом самостійно відповідачем не сплачена, просив суд у судовому порядку стягнути наведену суму податкового боргу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 відкрито провадження у справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказаною ухвалою від 30.08.2024 витребувано від позивача: належним чином засвідчені докази заявленого у справі до стягнення в судовому порядку податкового боргу (витяг з інтегрованої картки платника податків) з відповідним письмовим поясненням щодо актуальних станом саме на час вирішення даної справи даними; детальний розрахунок нарахованої пені з відповідними письмовими поясненнями стосовно періоду нарахування. Витребувано від відповідача: докази погашення (оплати) податкового боргу, який є предметом стягнення у даній справі; інформації щодо оскарження у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкових повідомлень-рішень, якими контролюючим органом визначене грошове зобов'язання.
18 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позов.
У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що вимогу №00029910-1309-1036 від 27.02.2024, яка слугує підставою для звернення із позовом - відповідач взагалі не отримував. Позивачем не надано суду доказів надсилання податкової вимоги №00029910-1309-1036 від 27.02.2024 на адресу відповідача, а саме - до позову не доданий Опис вкладення до цінного листа за ф. 107, з якого б вбачалося який саме документ було надіслано позивачем відповідачу. До того ж, позивачем додано до позовної заяви лише копії довідки служби поштового зв'язку від 11.04.2024 за ф. 20 із позначкою про повернення листа та копію накладної (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу) за ф. 119, з якого також не вбачається які саме документи було надіслано позивачем відповідачу рекомендованим листом 19.03.2024.
За посиланнями відповідача, враховуючи відсутність доказів надсилання відповідачу податкової вимоги та відсутність доказів її отримання відповідачем - у відповідача відсутній обов'язок виконання вимоги, яку він не отримував, та враховуючи, що саме невиконання з боку відповідача вимоги №00029910-1309-1036 від 27.02.2024 виступає підставою для звернення ГУ ДПС у Київській області із позовом до суду - не може вважатися обґрунтованим такий позов та виступає за своєю природою безпідставно поданим позовом, який не підлягає задоволенню. Також, позивачем не надано суду доказів надсилання відповідачу податкових повідомлень-рішень від 16.11.2023 №0150306-240110-2653-UA32120070000050717 на суму 111 398,00 грн. та від 16.11.2023 № 0150308-240110-2653-UA32120070000050717 на суму 104 752,00 грн., а саме - до позову не додано Опис вкладення до цінного листа за ф. 107, з якого б вбачалося, що відповідачу з боку позивача були надіслані вищевказані податкові повідомлення-рішення.
Поряд з вказаним, відповідач зазначає, 07.09.2023 по справі № 910/15740/18 Північним апеляційним господарським судом винесено постанову, якою скасовано право власності попереднього власника (ТОВ «Євроцентргруп», ідентифікаційний код 39604731) на земельну ділянку та житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, буд. 11-Б з одночасним поновленням запису про право власності за ТОВ «Фінансова компанія «Центр Факторингових Послуг» (ідентифікаційний код 36593523). Зазначена постанова була залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2023 (постанова Північного апеляційного господарського суду набрала законної сили 07.09.2023. Враховуючи винесення судом рішення про поновленням запису про право власності за ТОВ «Фінансова компанія «Центр Факторингових Послуг» (ідентифікаційний код 36593523) - з 07.09.2023 право власності на вищевказане майно належить ТОВ «Фінансова компанія «Центр Факторингових Послуг».
24 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (зареєстровано 21.10.2024) про долучення документів на виконання вимог ухвали суду, а саме: інформацію про наявність/відсутність податкового боргу станом на 23.09.2024 та витяг з інтегрованої картки платника податків за 2024.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головне управління ДПС у Київській області звернулось із позовом про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу, який є узгодженим, проте самостійно платником податків не сплачений.
З матеріалів справи, інтегрованої картки платника податків вбачається, що за відповідачем обліковується податковий борг із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, який утворився на підставі:
- податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0150306-240110-2653-UА32120070000050717 від 16.11.2023 основного платежу на суму - 111 398,00 грн.;
- податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0150308-240110-2653-ІUА32120070000050717 від 16.11.2023 основного платежу на суму - 104 752,00 грн.
Загальний податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості становить - 216 150,00 грн.
Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд враховує таке.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пунктом 266.7.1 статті 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості
За змістом підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
У свою чергу, за правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами пункту 57.2 статті 54 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Судом установлено, що заявлена контролюючим органом до стягнення сума несплаченого податкового боргу у розмірі 216150 грн виникла у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2023 №0150306-240110-2653-UА32120070000050717, №0150308-240110-2653-UА32120070000050717.
Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України, передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд також наголосив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Судом встановлено, на адресу відповідача контролюючий орган надсилав податкові повідомлення-рішення від 16.11.2023 №0150306-240110-2653-UА32120070000050717, №0150308-240110-2653-UА32120070000050717, які були повернуті адресату за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідкою оператора поштового зв'язку форми 20, що міститься на конверті зі штрих-кодовим ідентифікатором № 0600061252662.
Також контролюючий орган сформував та направив відповідачу податкову вимогу від 27.02.2024 №0002991-1309-1036 на суму 216150,00 грн., яка також була повернута адресату за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідкою оператора поштового зв'язку форми 20, що міститься на конверті зі штрих-кодовим ідентифікатором №0600900562664.
З урахуванням встановлених обставин у справі у взаємозв'язку з наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази вручення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. При цьому, при направленні на адресу відповідача вищевказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги контролюючий орган дотримався правил, встановлених пунктом 42.2 статті 42 ПК України.
Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи № 640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
З урахуванням цих підходів судом установлено, а матеріалами справи підтверджується, за даними облікової картки платника податків за відповідачем обліковується борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 216150 грн. Ця сума боргу виникла на підставі податкових повідомлень-рішень 16.11.2023 №0150306-240110-2653-UА32120070000050717, №0150308-240110-2653-UА32120070000050717.
Вказані податкові повідомлення-рішення платник податків у встановленому порядку не оскаржував, доказів зворотнього відповідачем не надано.
Відповідно, суми грошових зобов'язань за такими повідомленнями-рішеннями у визначений законодавством строк не сплатив.
Відповідно, грошове зобов'язання, визначене вказаними рішеннями, набуло статусу узгодженого.
В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 59.3 цієї статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За змістом установлених судом обставин, Головне управління ДПС у Київській області сформувало і направило на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу від 27.02.024 №0002991-1309-1036.
Оскільки після виставлення такої вимоги сума податкового боргу відповідача повністю не погашалася, підстав для виставлення нової податкової вимоги не виникало, а відтак, суд резюмує, що процедура стягнення вважається дотриманою.
Станом на день розгляду справи, податковий борг у сумі 216150 грн повністю підтверджено і доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу суду не надано.
Щодо посилань відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 по справі № 910/15740/18, якою скасовано право власності попереднього власника на земельну ділянку та житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, буд. 11-Б з одночасним поновленням запису про право власності за ТОВ «Фінансова компанія «Центр Факторингових Послуг», то такі посилання фактично зводяться до незгоди з податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок несплати зобов'язань за якими виник спір у цій справі.
Попри це, як вже неодноразово відзначав Верховний Суд у своїх постановах, у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковими повідомленнями-рішеннями. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Ця судова практика є сталою, чіткою та послідовною й підтверджується постановами Верховного Суду у справах №440/18128/21, №300/2859/22, № 640/25601/20, №160/9696/22, №480/13804/21, №160/13436/22, №160/5021/19, №160/10776/21, №160/7345/20.
Зазначене вище позбавляє суд обов'язку надавати правову оцінку доводам відповідача у контексті протиправності нарахування йому зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які не є предметом оскарження у даній справі.
В силу приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України не сплачені платником податків у встановлений ПК України строк суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом.
За приписами підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1 статті 19-1 ПК України погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюють контролюючі органи.
Контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної фіскальної служби (підпункт 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).
Право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини закріплено також в підпункті 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
На виконання вимог пунктів 95.1 та 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.
Оскільки судом встановлено наявність у відповідача несплаченого податкового боргу у розмірі 216150,00 грн, що підтверджується копією відповідної інтегрованої картки платника податку та самим відповідачем будь - якими належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73 - 76 КАС України не спростовано, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, у встановлений законодавством строк визначені за ними суми грошового зобов'язання платником податків залишилися не сплаченими, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 216150,00 грн (двісті шістнадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Київській області задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 216150,00 грн (двісті шістнадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
3. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.