05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/27394/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 року №248/Ж10/31-00-04-01-01-27 форми «Ш», яким до ТОВ «ІНОЛ-ЕНРДЖІ» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 813 632,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем нараховано штрафні санкції за прострочення сплати окремих сум грошового зобов'язання поза межами строку давності, визначеного Податковим кодексом України, оскільки з дати фактичних зарахувань спірних платежів сплинуло більше 1095 днів до дати прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 №248/Ж10/31-00-04-01-01-27 форми «Ш». Крім того, позивач зазначає, що всі спірні суми сплачувались у період дії карантину, встановленого у зв'язку з поширенням COVID-19 на території України, а тому, на його переконання, штрафні санкції за такі порушення не можуть застосовуватися. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/27394/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження суддею Парненко В.С. одноособово. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 23.07.2025 о 11:30 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під'їзд, 4-й поверх).
Черговий розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 15.10.2025 об 11:30 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під'їзд, 4-й поверх).
У судове засідання призначене на 15.10.2025 представник позивача не з'явився. Про дату та час розгляду був повідомлений належним чином.
15.10.2025 від представника відповідача надійшла заява, згідно якої питання щодо розгляду справи у порядку письмового провадження залишає на розсуд суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року про відкриття провадження у справі отримана сторонами 04.07.2025, що підтверджується довідками наявними у матеріалах справи.
Вказаною ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив до суду, з направленням її копії іншим учасникам справи, а також доказів його направлення (надіслання) вручення.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який подано шляхом використання системи «Електронний суд» та згідно квитанції № 4170291 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС доставлено 06.08.2025.
Таким чином, станом на 15.10.2025 минув строк для подання відповіді на відзив позивачем.
23.09.2025 відповідачем подані додаткові пояснення у справі, згідно з якими відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань проводиться протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати, і перебіг цього строку на період дії воєнного стану зупиняється відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України та п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, у зв'язку з чим строк давності не сплив. На думку відповідача, факти несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум підтверджені, позивач не надавав доказів неможливості своєчасного виконання податкових обов'язків відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів №225 від 29.07.2022, а застосування штрафу за п. 124.1 ст. 124 ПК України не вимагає встановлення вини платника податків. Тому, з огляду на положення ПК України та правові висновки Верховного Суду, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 №248/Ж10/31-00-04-01-01-27 законним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі №320/27394/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Вирішено здійснювати подальший розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» отримало від Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 №248/Ж10/31-00-04-01-01-27 форми «Ш», складене на підставі Акта про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 07.01.2025 №25/Ж5/31-00-04-01-01-22/39865431.
За результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем складено Акт від 07.01.2025 №25/Ж5/31-00-04-01-01-22/39865431, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 54.1 ст. 54, п.п. 57.1, 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з ПДВ та податкових повідомлень-рішень на загальну суму 35 323 461,22 грн.
На підставі вказаного Акта перевірки та у відповідності з п. 124.1 ст. 124 ПК України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 №248/Ж10/31-00-04-01-01-27, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10% у сумі 1 813 632,99 грн. за затримку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань більше ніж на 30 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів перевірки, позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2020 року, квітень 2021 року, квітень 2022 року, січень 2023 року, липень 2023 року, вересень 2023 року, січень 2024 року на загальну суму 18 136 308,73 грн., із затримкою у період від 54 до 752 календарних днів, що зафіксовано на стор. 1 податкового повідомлення-рішення.
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 року №248/Ж10/31-00-04-01-01-27 форми «Ш», яким до ТОВ «ІНОЛ-ЕНРДЖІ» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 813 632,99 грн., у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу (податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи)), мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) цього органу, а також без направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність у суцільному порядку.
Згода платника податків на проведення перевірки та його присутність під час камеральної перевірки не є обов'язковими.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вже було зазначено судом, у порядку ст. 76 Податкового кодексу України Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку щодо дотримання ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 07.01.2025 №25/Ж5/31-00-04-01-01-22/39865431.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що, на думку контролюючого органу, полягає у несвоєчасній сплаті узгоджених грошових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість, перелік яких наведено в акті перевірки.
Суд зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України.
Згідно з абзацами 1- 3 п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів з дня граничного строку сплати грошових зобов'язань або з дня фактичного подання декларації, а у разі перевірки контрольованих операцій - 2555 днів. Після спливу зазначеного строку платник податків вважається вільним від такого зобов'язання, а спір щодо нього не підлягає розгляду.
У разі подання уточнюючих розрахунків контролюючий орган уповноважений визначити суму грошових зобов'язань в межах таких уточнень протягом 1095 днів із дня їх подання. У випадку виявлення порушень інших вимог податкового законодавства контролюючий орган також вправі визначити суму штрафних санкцій не пізніше 1095 днів з дня вчинення відповідного правопорушення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець розмежовує строки проведення камеральної перевірки декларації (30 календарних днів) та камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених сум зобов'язань, яка проводиться з урахуванням 1095-денного строку давності, що настає з дня сплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №821/850/18.
Крім того, згідно з п. 102.9 ст. 102 ПК України на період дії воєнного стану перебіг строків давності зупиняється, а відповідно до п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України на цей період не зупиняється проведення камеральних перевірок.
З урахуванням викладеного, камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання може бути проведена протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати відповідної суми; на період дії воєнного стану зазначений строк продовжується.
При цьому суд зазначає, що доводи позивача про неможливість застосування штрафних санкцій у зв'язку із дією мораторію на період карантину, встановленого у зв'язку із поширенням COVID-19, не можуть бути прийняті до уваги.
Так, положення підпункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачали заборону застосування штрафних санкцій лише за окремі порушення податкового законодавства, зокрема, пов'язані з порушенням порядку складання та реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, а також за порушення порядку подання податкової звітності. Натомість штрафні санкції, застосовані контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні, стосуються несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що не охоплюється дією згаданого мораторію.
Таким чином, наведені позивачем посилання на загальний карантинний мораторій не свідчать про протиправність застосування штрафних санкцій з цих підстав.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2025 року № 248/Ж10/31-00-04-01-01-27 суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок - це обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку чи збору у строки та порядку, визначених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку вважається період від моменту виникнення податкового обов'язку до останнього дня, коли податок повинен бути сплачений.
Податок, не сплачений у встановлений строк, вважається несплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата платником податків у повному обсязі відповідних сум у визначений законом строк.
Положення пункту 57.1 статті 57 ПК України зобов'язують платника самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації.
У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого у встановлений строк, а також непогашеної пені.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 визначає грошове зобов'язання платника податків як суму коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання, інше зобов'язання, штраф чи пеню.
Згідно з пунктом 124.1 статті 124 Кодексу, у разі несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу:
5 % від погашеної суми податкового боргу - при затримці до 30 календарних днів включно;
10 % - при затримці понад 30 календарних днів.
Також пункт 87.9 статті 87 встановлює, що при наявності податкового боргу кошти, сплачені платником, зараховуються у рахунок його погашення у черговості виникнення, незалежно від напряму, визначеного платником.
Відповідно до пункту 131.2 статті 131 ПК України, під час погашення боргу кошти спочатку зараховуються в рахунок податкового зобов'язання, потім - штрафів, і лише після цього - пені. Якщо платник порушує зазначену черговість, контролюючий орган має право самостійно провести розподіл таких коштів.
Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за звітний місячний період протягом 20 календарних днів після його закінчення.
Пункт 203.2 тієї ж статті передбачає обов'язок платника сплатити зазначену в декларації суму податку протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації.
Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі самостійного виявлення помилок у раніше поданій декларації платник податків зобов'язаний подати уточнюючий розрахунок або відобразити виправлені показники у декларації за наступний звітний період, з відповідним нарахуванням штрафу у розмірі 3 % або 5 % від суми недоплати залежно від способу виправлення.
Таким чином, своєчасність подання декларацій та сплати податкових зобов'язань є обов'язком платника, а їх невиконання утворює податковий борг, що може бути підставою для застосування фінансових санкцій і нарахування штрафів, передбачених Податковим кодексом України.
Крім того, як вбачається з правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, а також від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21, Верховний Суд сформулював чіткі висновки, які дозволяють розмежувати обставини, що утворюють склад податкового правопорушення, передбаченого пунктами 124.1- 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.
З аналізу наведених правових висновків убачається, що у разі застосування контролюючим органом штрафу на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України - за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання - встановлення вини платника податків у формі умислу не є обов'язковим.
Достатнім є сам факт порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, підтверджений матеріалами справи.
Аналогічний підхід закріплений також і в постанові Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 160/17160/21, правові висновки якої відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування судами під час розгляду аналогічних справ.
Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує, що відповідальність за пунктом 124.1 статті 124 ПК України не пов'язана із доведенням умислу або вини платника податків, а застосовується виключно за фактом прострочення сплати узгодженої суми податку.
Поняття податкової обізнаності охоплює комплекс дій платника, спрямованих на запобігання або мінімізацію негативних наслідків у сфері оподаткування, однак така обізнаність не звільняє його від обов'язку дотримуватися установлених строків сплати податкових зобов'язань.
Як встановлено судом із досліджених матеріалів справи, за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції за затримку сплати податку на додану вартість у розмірі 5 % та 10 %, що відповідає положенням пункту 124.1 статті 124 ПК України.
Такі санкції можуть бути застосовані лише на підставі встановленого факту прострочення, без необхідності доведення вини чи умислу платника податків.
Факт несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ підтверджується актом перевірки від 07.01.2025 № 25/Ж5/31-00-04-01-01-22/39865431 та іншими документами, що містяться у матеріалах справи, та спростувань яким позивач не навів під час судового розгляду справи.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки Центрального міжрегіонального управління ДПС, згідно з якими пункт 124.1 статті 124 ПК України не передбачає обов'язку контролюючого органу встановлювати вину платника податків для застосування штрафу.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 лютого 2024 року по справі № 520/10368/21, вказана норма має універсальний характер і підлягає застосуванню в усіх випадках прострочення сплати податку, незалежно від причин такої затримки. Після фактичного погашення заборгованості платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, який залежить від тривалості прострочення (5 % або 10 %).
Суд акцентує увагу, що позивач не заперечує та не спростовує факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податкові періоди, відображені в акті перевірки.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, що відображено у податковому повідомленні-рішенні від 14 лютого 2025 року № 248/Ж10/31-00-04-01-01-27.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.