05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/31308/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якому просить суд стягнути з громадянки ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в рахунок погашення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 231 293,10 грн.
В якості підстави позову позивач зазначив, що відповідачем в добровільному порядку не сплачено суму боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/31308/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/31308/25 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно.
Згідно із розрахунком податкового боргу за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 231 293,10, "18010200" податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Податковий борг підтверджується даними інтегрованої картки платника податків, що міститься в матеріалах справи.
Зазначений податковий борг виник на підставі прийнятих щодо відповідача Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень:
- форми «Ф» №2316079-240110-2655-UA32120070000076283 від 27.11.2024 на загальну суму - 34 426,00 грн.;
- форми «Ф» №2316080-240110-2655-UA32120070000076283 від 27.11.2024 на загальну суму - 101 586,25 грн.;
- форми «Ф» №2316081-240110-2655-UA32120070000076283 від 27.11.2024 на загальну суму - 95 280,85 грн.
У зв'язку із наявністю податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями відповідачу було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 05.03.2025 №0004085-1308-1036, конверт з якою було повернуто позивачу з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Оскільки зазначені суми грошового зобов'язання є узгодженими, такі набули статусу податкового боргу.
З огляду на те, що відповідачем станом на день подання позову заборгованість добровільно не погашена, податковий орган звернувся до суду для того, щоб стягнути її в судовому порядку.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В силу приписів п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11. ст.56 ПК України).
Згідно із п.57.2 ст.57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів сплати відповідачем вказаного податкового боргу до суду не надано.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що податковим органом направлялась відповідачу податкова вимога, проте заборгованість відповідачем не сплачена.
Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку до суду не надано.
Суд зауважує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
Зважаючи на викладене вище та враховуючи те, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 231 293,10 грн, суд вважає за необхідне стягнути його, відповідно позовні вимоги ГУ ДПС у Київській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з громадянки ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в рахунок погашення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 231 293,10 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.