05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/3894/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 жовтня 2023 року у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 трудової книжки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , врахувати до страхового стажу ОСОБА_2 трудову книжку та призначити їй пенсію по втраті годувальника в належному розмірі.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу з ОСОБА_2 народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку зі смертю чоловіка, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсію по втраті годувальника.
Позивачу, як вона вказує у своїй позовній заяві, було призначено та нараховано пенсію по втраті годувальника, виходячи з 50% від розміру пенсії чоловіка. Основний розмір пенсії чоловіка становив 10 200,00 грн.
Проте, 04 жовтня 2023 року позивач отримала виплату в розмірі 2 520,00 грн, у зв'язку з чим, остання звернулась до відповідача з відповідною заявою.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відповідь, в якій зазначено, що за життя ОСОБА_2 на підставі заяви від 30 травня 2022 року призначено пенсію за віком з 01 квітня 2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 29 років 01 місяць 11 днів. До розрахунку страхового стаду не врахована трудова книжка годувальника, оскільки прізвище в трудовій книжці « ОСОБА_4 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_4 ».
Позивач з вказаними діями не погоджується та зазначає, що при призначенні пенсії її чоловікові було враховано весь страховий стаж та на її думку вона не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення Інструкції заповнення трудової книжки, зокрема, щодо недоліку оформлення трудової книжки її чоловіка.
З огляду на вказані вище обставини, позивач звернулась до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивачу призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника з 14 серпня 2023 року на утриманця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії становить 2 520,00 грн.
З 01 квітня 2022 року годувальнику згідно заяви від 30 травня 2022 року № 4116 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при загальному страховому стажі 29 років 1 місяць 11 днів та з урахуванням заробітної плати згідно даних персоніфікованого обліку з 01 липня 2000 року по 30 квітня 2022 року та із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки. До розрахунку страхового стажу не врахована трудова книжка годувальника, оскільки прізвище в трудовій книжці « ОСОБА_5 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_5 », у зв'язку з чим, на переконання представника відповідача, відповідач діяв правомірно, в межах та спосіб, визначені законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 31 січня 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів отримані уповноваженою особою відповідача безпосередньо в приміщенні суду 05 лютого 2024 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідною розпискою.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 23 лютого 2024 року на адресу суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 29 грудня 2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , 1956 року народження, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу в подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , батьками дитини у відповідних графах свідоцтва зазначені «батько - ОСОБА_2 » та «мати - ОСОБА_1 ».
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня 2022 року при загальному страховому стажі 29 років 01 місяць 11 днів.
Згідно копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку зі смертю годувальника, ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника на утриманця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 14 серпня 2023 року позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 2 520,00 грн на одного утриманця - ОСОБА_3 , 2011 року народження.
Вважаючи, що розмір пенсії менший, ніж встановлений законодавством, представник позивача звернувся до відповідача з відповідним адвокатським запитом, проте, листом від 03 жовтня 2023 року № 2600-0202/8-195425 повідомив останнього про те, що пенсію у зв'язку з втратою годувальника при загальному страховому стажі годувальника 16 років 10 місяців 19 днів. Розмір пенсії становить 2 520,00 грн. у листі також зазначено, що за життя ОСОБА_2 на підставі заяви від 30 травня 2022 року призначено пенсію за віком з 01 квітня 2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при загальному страховому стажі 29 років 01 місяць 11 днів. До розрахунку страхового стажу не врахована трудова книжка годувальника, оскільки прізвище в трудовій книжці « ОСОБА_5 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_4 ».
Також в матеріалах справи наявна копія паспорту померлого ОСОБА_2 , в якій на першій сторінці прізвище зазначено « ОСОБА_4 », на другій - прізвище російською зазначено, як « ОСОБА_5 ».
Більш того, у матеріалах справи наявна копія трудової книжки, виданої 18 липня 1974 року на ім'я (мовою оригіналу) « ОСОБА_6 , 1956 год рождения» та копія вкладишу до трудової книжки НОМЕР_4 , виданий 14 квітня 1998 року на ім'я (мовою оригіналу) « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
У частині першій статті 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вказане право деталізоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).
Згідно частини першої статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Положеннями частини першої 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пунктом 2 частини другої цієї ж статті передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
У частині першій статті 37 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
У статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом та вбачається з справи, до страхового стажу померлого ОСОБА_2 не зарахована трудова діяльність згідно з записами трудової книжки, оскільки є розбіжності у написанні прізвища померлого, зокрема, у трудовій книжці зазначено « ОСОБА_5 », а у паспорті померлого « ОСОБА_4 ».
Так, порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки померлого ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20 червня 1974 року № 162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Наведене в сукупності свідчить, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, з дослідженої копії трудової книжки ОСОБА_2 судом встановлено, що недолік в частині невірного зазначення прізвища померлого свідчить про неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки на підприємстві, який допущений з вини адміністрації підприємства, проте не може бути підставою для не зарахування періоду роботи померлого до стажу його роботи.
При цьому суд враховує специфіку призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої за її призначенням звертається непрацездатний член сім'ї померлого годувальника, що певною мірою ускладнює отримання усіх можливих відомостей (документів) для підтвердження стажу померлого годувальника, а також з огляду на те, що обов'язок належного оформлення підтверджуючих страховий стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Також суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів є правом пенсійного органу, а тому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.
Враховуючи викладене, на переконання суду, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
З аналізу викладених норм слідує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.
Відповідачем також не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж померлого ОСОБА_2 .
Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до страхового стажу померлого ОСОБА_2 періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, заповненій 18 липня 1974 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку № 22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідачем взагалі не було надано жодної оцінки щодо наявності або відсутності підстав для зарахування періодів роботи померлого до страхового стажу, зазначених у трудовій книжці, суд вважає передчасними позовні вимоги останньої в частині зобов'язання саме зарахувати періоди роботи та доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та вважає за доцільне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії у разі втрати годувальника з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача понесені нею судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до страхового стажу померлого ОСОБА_2 періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, заповненій 18 липня 1974 року, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 21 серпня 2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 21 серпня 2023 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені нею судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення
Суддя Жук Р.В.