05 листопада 2025 року № 826/14340/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зверталось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 961684,22 грн та пені в сумі 57701,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2018 в адміністративній справі № 826/14340/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Цим же судовим рішенням відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Верховного Суду від 19.09.2023 в адміністративній справі №826/14340/18 вказане вище судове рішення скасоване в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та направлено справу в частині вирішення цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наведена вище адміністративна справа 03.11.2023 надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С. В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 справу прийнято до провадження суддею Харченко С. В. та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У зв'язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа №826/14340/18, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою судді Діски А. Б. прийнято справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «Індітекс Україна» про заміну відповідача.
Суд, перевіривши матеріали справи в частині поданого ТОВ «Бершка Україна» клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2018 представником ТОВ «Бершка Україна», адвокатом Грабовим Анатолієм Миколайовичем було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання, в якому він просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 56 500,00 грн.
Вказане клопотання було заявлено представником відповідача в судовому засіданні 06.11.2018 (а.с. 19-20 Т. 2).
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За правилами пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про судові витрати, у тому числі про їх розподіл між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених ТОВ "Бершка Україна" витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 13.09.2018 №72/09-18; копію додатку до договору про надання правової допомоги від 13.09.2018 №72/09-18; копію акту надання послуг від 06.11.2018; копію звіту про деталізований обсяг наданих послуг від 06.11.2018; копію рахунку від 19.09.2018 №1452; копію платіжного доручення від 01.11.2018 №122582 про сплату коштів за юридичні послуги на суму 56500,00 грн (а.с. 7-15 Т. 2).
Так, відповідно до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов?язання надати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору або іншим чином письмово погоджується сторонами, а Клієнт зобов'язується оплатити надані послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Положеннями п. 2 Додатку № 1 від 13.09.2018 до договору № 72/09-18 від 13.09.2018 (надалі - Додаток № 1) передбачено невиключний перелік послуг, які Адвокатське об'єднання зобов'язалося надати клієнту в рамках супроводження судового спору у справі № 826/14340/18.
Відповідно до п. 5.4 Договору за результатами надання правової допомоги Адвокатське об?єднання складає та надсилає поштою, кур'єрською доставкою або передає Клієнту два примірники підписаного Акту надання послуг. На вимогу клієнта Адвокатське об'єднання надає клієнту звіт про деталізований обсяг наданих послуг, за які здійснено Клієнтом оплату.
Згідно п. 2 Додатку № 1 Акт надання послуг за послуги вказані в п. 2 цього Додатку № 1 може бути підписано безпосередньо перед судовим засіданням у справі №826/14340/18.
Відповідно до п. 5.2 Договору розмір гонорару, порядок обчислення гонорару, порядок проведення розрахунків за цим Договором здійснюється на умовах, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 1 Додатку № 1 Розмір гонорару Адвокатського об'єднання за надання послуг згідно цього Договору є фіксованим та складає 56 500,00 грн.
Гонорар, який становить 56 500,00 грн, сплачується клієнтом на банківський рахунок Адвокатського об'єднання протягом періоду, зазначеного в рахунку, в гривнях згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу. Гонорар сплачується незалежно від наявності чи відсутності підписаного між сторонами Акту надання послуг.
Підписаний сторонами Акт надання послуг підтверджує надання Адвокатським об'єднанням послуг клієнту та відсутність між сторонами будь-яких претензій за договором.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Питання щодо застосування вищенаведених норм процесуального права вирішувалось Верховним Судом й у справі №200/14113/18-а (постанова від 26.06.2019), у якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Дослідивши надані представником відповідача документи, суд враховує ту обставину, що представником відповідача зазначено у Акті таку послугу як участь у підготовчому судовому засіданні у справі. Водночас, як вбачається з заяви адвоката Грабового А.М. про проведення підготовчого засідання в порядку письмового провадження (а.с. 130 Т. 1), представник відповідача не брав участі у підготовчому судовому засіданні. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 було закрито підготовче провадження у справі в порядку письмового провадження (а.с. 258 Т. 1).
Також суд зазначає, що матеріали справи містять подану адвокатом Грабовим А. М. заяву про зловживання процесуальними правами, в якій просив залишити позовну заяву позивача без розгляду (а.с. 131-135). Водночас подання такої заяви є правом учасника справи, а не його обов'язком. Вказана заява не є заявою по суті справи, а тому стягнення витрат з позивача за подання такої заяви, на думку суду, є необґрунтованим.
Щодо обґрунтованості витрат, наведених в Акті наданих послуг, то представником відповідача окрім іншого, також визначено як складову наданої правової допомоги, підготовку клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі.
Проте, суд звертає увагу на те, що вказана послуга не може бути віднесена до правничої допомоги.
Так, згідно з п. 4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті1 Закону №5076-VI встановлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання" (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).
Відповідно до ст. 19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, складання заяви про розподіл судових витрат не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. ст. 1, 19 закону №5076-VI, відповідно, не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Висновки суду узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 02.05.2023 по справі № 761/28313/22.
Щодо стягнення витрат за послуги зі складання відзиву, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем було подано до суду позовну заяву щодо стягнення з ТОВ «Бершка Україна» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 961684 грн та пені у розмірі 57701 грн, оскільки, на думку, Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач не вжив усіх заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.
При цьому, ТОВ «Бершка Україна», не погоджуючись із позовними вимогами, з метою захисту своїх прав та інтересів звернулось до адвокатського об'єднання «Гвоздій та Оберкович».
Представником відповідача - адвокатом Грабовим А. М. було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову відповідач заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.
З огляду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено та постановою Верховного Суду від 19.09.2023 по суті заявлених позовних вимог було залишено без змін, суд дійшов висновку, що даний спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача з боку суб'єкта владних повноважень, а саме Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відносно ТОВ «Бершка Україна», у зв'язку з чим у підприємства виникла необхідність звернутися за правничою допомогою до адвоката та понести додаткові витрати.
Адвокатом було подано до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які свідчать про понесення з боку ТОВ «Бершка Україна» витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зауважує, що дана справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені відповідачем як витрати на правову допомогу.
Також є необґрунтованими і витрати на надання таких послуг як юридичний аналіз позовної заяви та ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2018, оскільки такі витрати є складовими витрат, пов'язаних з підготовкою та написанням відзиву на позовну заяву. Окрім того, аналіз ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі також не потребує великого обсягу юридичної роботи, а також не потребувала витрат додаткових коштів, які заявлені відповідачем як витрати на правову допомогу.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
До того ж, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Суд зазначає, що Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було подано до суду заяву про необґрунтованість витрат на правничу допомогу, в якій представник зазначає, що правнича допомога адвоката обмежилась написанням відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, про ознайомлення з матеріалами справи.
Позивач вказує, що справа є типовою, з великою кількістю судової практики з аналогічних спорів та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь. Також справа була розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення сторін (скорочене провадження), адвокат не був задіяним до судових засідань. Заявлений розмір правничої допомоги не є співмірною та справедливою сумою в порівнянні з предметом спору та доказами, наданими на підтвердження понесених витрат.
Також позивач звертає увагу, що Договір № 83/08-19 про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року не містить розрахунку витрат та обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають правничу допомогу. В додатках до Договору, Акті надання послуг із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії, також відсутня інформація щодо розрахунку розміру винагороди. Відсутність розрахунку витрат не дозволяє перевірити заявлені до відшкодування суми на предмет їх обґрунтованості. Витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними доказами, а не лише визначенням загальної вартості наданої правової допомоги.
Надаючи оцінку запереченням позивача щодо витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вони є до певної міри обґрунтованими та мають бути враховані судом при вирішенні питання щодо співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, щодо відсутності розрахунку витрат та витраченого часу, суд зазначає, що договором про надання правової допомоги, укладеним між відповідачем та адвокатським об'єднанням було передбачено обчислення гонорару адвоката у фіксованому розмірі, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, такі доводи позивача не спростовують заявлені відповідачем витрати на правову допомогу.
Також суд не приймає до уваги і доводи позивача про те, що адвокат відповідача не брав участі в судових засіданнях, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами справи, а саме протоколом судового засідання від 06.11.2018, в якому був присутній адвокат відповідача Грабовий А. М (а.с. 19-21 Т. 2).
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг відповідачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Також, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені відповідачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг відзиву на позовну заяву.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 140, 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» в частині стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 104, код ЄДРПОУ ) було на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (01001, м. Київ, пл. Спортивна, б. 1-А, вежа А, поверх 15, код ЄДРПОУ 35534949) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В іншій частині адміністративного позову щодо стягнення витрат на правову допомогу ТОВ "Бершка Україна" - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.