05 листопада 2025 року № 320/19468/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у неправильному визначенні стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який ураховується при визначенні розміру довічного грошового утримання судді Верховного Суду у відставці, та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві:
- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період: 1 рік 11 місяців та 27 днів проходження строкової військової служби; 2 роки 4 місяці та 25 днів навчання в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка; 15 днів стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва; 10 років 1 місяць та 17 днів часу роботи народним депутатом України у Верховній Раді України; 1 рік 2 місяці та 28 днів відповідно до статті 20 частини третьої Закону України «Про статус народного депутата України»;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду у відставці з 1 грудня 2023 року з урахуванням стажу роботи на посаді судді, який становить 38 роки 9 місяць і 9 днів;
- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період 8 років 11 місяців та 29 днів перебування суддею Конституційного Суду України;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду у відставці з 28 січня 2025 року з урахуванням стажу роботи на посаді судді, який становить 47 років 9 місяців і 9 днів;
- здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суддею Верховного Суду України у відставці з серпня 2006 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач вказує, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем враховано лише стаж роботи безпосередньо на посаді судді, який становить 22 роки 11 місяців 17 днів, та протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, які мали б зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, а саме: період проходження ним строкової служби, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період роботи позивача на посаді стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень
На думку позивача, такі дії територіального органу Пенсійного фонду України суперечать вимогам законодавства щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до норм, які діяли на день призначення особи суддею.
Позивач звертався до відповідача з заявою щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі нової довідки Верховного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, позивачу листом було повідомлено, зокрема, що згідно даних електронної пенсійної справи стаж судді позивача становить 22 роки 11 місяців 17 днів, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 142 Закону №1402, загальний відсоток для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці становить 54 %.
Позивач з такими діями відповідача не погоджується, оскільки вважає, що до його стажу роботи на посаді судді, повинен бути зарахований календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, період перебування стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України; а також періоду, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, що в свою чергу дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 21.08.2025 було залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та витребувано додаткові документи у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Представником Головного управління ПФУ в м. Києві направлено до суду матеріали пенсійної справи позивача.
Також від Головного управління ПФУ в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до стажу роботи судді, період проходження строкової військової служби, період роботи на посаді стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва, половина строку навчання, час роботи народним депутатом України та період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, не підлягає зарахуванню.
Відповідач вказує, що інші періоди не є періодами роботи на посаді судді, та не є стажем (досвідом) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а отже не можуть зараховуватись при перерахунку довічного утримання судді у відставці. Зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці інших періодів, не передбачено ст. 137 Закону № 1402. Оскільки, законодавством не передбачено зарахування військової служби та навчання до стажу роботи на посаді судді, відсутні законні підстави для проведення перерахунку.
Також відповідач вважає, що Законом України “Про судоустрій і статус суддів» не передбачено перерахунок суддівського стажу суддів у відставці. Після повторного звільнення судді у відставку до органів Пенсійного фонду надаються документи, для призначення довічного грошового утримання, визначених порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 за № 3-1. Враховуючи зазначене, у разі звернення із заявою і документами що передбачені Порядком, стаж набутий після призначення довічного грошового утримання, визначений ст. 137 Закону № 1402, буде враховано при обчислені довічного грошового утримання.
Головне управління ПФУ в Миколаївській області також направило до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, зокрема, що позивач звернувся до Головного управління через веб-портал електронних послуг із заявою від 11.03.2024 №2203 про перерахунок щорічного грошового утримання судді у відставці. Заява опрацьовувалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Згідно поданих до заяви документів здійснено умовний попередній перерахунок щомісячного грошового утримання із врахуванням довідки про суддівську винагороду від 08.03.2024 №1023/0/2-24, але з урахуванням відсотку 90% для розрахунку пенсії від заробітку, який не відповідає вимогам ст. 142 Закону №1402. Згідно даних електронної пенсійної справи стаж судді становить 22 роки 11 місяців 17 днів, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 142 Закону №1402, загальний відсоток для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці становить 54 %.
Позивач направив до суду додаткові пояснення щодо незгоди з доводами відповідачів, викладених у відзивах на позовну заяву.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 01.08.2006 є суддею Верховного Суду України у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 та записів з трудової книжки позивач проходив строкову військову службу з 15.11.1975 по 12.11.1977.
Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 , що виданий 23.06.1983 позивач у з 01.09.1978 по 22.06.1983 навчався у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «правознавство». У трудовій книжці позивача здійснено запис про його навчання у вказаний період на денній формі.
З 01.08.1983 по 14.08.1983 позивач обіймав посаду стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва Відділу юстиції Київської міської Ради народних депутатів.
З 27.04.1995 по 01.06.2006 перебував на посаді судді Верховного Суду України.
З 14.05.2002 по 25.05.2006 був зарахований на роботу до Верховної Ради України четвертого скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі; з 25.05.2006 по 08.06.2007 здійснював депутатські повноваження у Верховній Раді України п'ятого скликання; з 23.11.2007 по 12.12.2012 був народним депутатом України у Верховній Раді України шостого скликання.
З 26.01.2016 по 27.01.2025 перебував на посаді судді Конституційного Суду України.
Вказані періоди, як свідчать матеріали справи, не були зараховані відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді.
11.03.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 08.03.2024 №1023/0/2-24 з 01.12.2023.
Листом від 22.07.2024 відповідач повідомив позивача про проведення умовного попереднього перерахунку згідно поданих документів, але з урахуванням 90% для розрахунку пенсії від заробітку, який не відповідає вимогам ст. 142 Закону № 1402.
Постановою Конституційного Суду України від 21 січня 2025 року № 2-пс/2025 суддю Конституційного Суду України ОСОБА_1 було звільнено у відставку з 27 січня 2025 року, у зв' язку з поданням ним заяви про відставку на підставі пункту 4 частини другої статті 1491 Конституції України та в порядку, установленому статтями 21, 31, пунктом 7 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Конституційний Суд України".
На заяву позивача від 30.01.2025 щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу перебування суддею Конституційного Суду України, час проходження строкової військової служби, половину періоду навчання у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, час роботи стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України, період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати, йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень та здійснити відповідно перерахунок грошового утримання.
ГУ ПФУ листом від 19 лютого 2025 року повідомило, що за результатом розгляду документів встановлено, що до електронної пенсійної справи підвантажено копію паспорту з копії, що не відповідає вимогам Порядку 22-1., На підставі вищевикладеного прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді відповідно до статті 142 Закону № 1402».
05 березня 2025 року позивач надіслав до ГУ ПФУ повторно заяву про перерахунок довічного грошового утримання судді з додатками, в тому числі копію паспорта відповідно до вимог Порядку 22-1.
ГУ ПФУ листом від 8 квітня 2025 року зазначило що «Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 передбачено, що до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на зазначене, до стажу роботи судді, період проходження строкової військової служби, період роботи стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва, половина строку навчання, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, не підлягає зарахуванню.
Не погоджуючись із наведеною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
До стажу роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді суддів відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивача обрано народним суддею Залізничного районного народного суду м. Києва 15 серпня 1983 року.
На час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон Української РСР від 05.06.1981 № 2022-X «Про судоустрій Української РСР» (далі - Закон № 2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.
Статтею 58 Закону № 2022-Х (в редакції Закону України від 24 лютого 1994 року №4017- ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР») передбачено, що припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України від 15 грудня 1992 року № 2864-ХІІ «Про статус суддів».
Що стосується зарахування до стажу роботи на посаді судді часу військової служби та половини періоду навчання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім цього, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10.07.1995 № 584/95, передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Оскільки на час набрання чинності вказаною нормою стаж роботи позивача на посаді судді перевищував 10 років, то до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано військову службу та половина строку навчання позивача у вищому навчальному закладі.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачами протиправно не було зараховано до стажу роботи судді періодів проходження строкової військової служби та половина строку навчання в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 31.08.2022 у справі №695/2602/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення цієї справи.
З приводу зарахування до стажу судді 15 днів роботи стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва; часу роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та часу, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач вперше обраний на посаду народного судді Залізничного районного народного суду м. Києва 15.08.1983, тобто, як зазначалось вище, коли Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 № 2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді при обранні на посаду.
Відповідно до наказу Верховного Суду України від 01.08.2006 № 665-к ОСОБА_3 суддю Верховного Суду України, який постановою Верховної Ради України від 21.07.2006 № 19 - У звільнений із займаної посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку, виключено з 01.08.2006 зі складу Верховного Суду України.
Суд зазначає, що стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.
Відтак, під стажистом мається на увазі кандидат, рекомендований для призначення на вакантне місце в суді, прийнятий для проходження спеціальної підготовки і направлений на навчання в поєднані з стажуванням в одному із (у даному випадку) районних (міських) судів, де є вакантна посада судді.
Період роботи на посаді стажиста народного судді може бути зарахований до стажу державної служби за умови, якщо ця посада відносилась до посад керівних працівників і спеціалістів і була передбачена штатним розписом апарату народного суду.
Тобто обов'язковою умовою для зарахування роботи до стажу державної служби є те, що особа повинна займати відповідно керівну посаду чи посаду спеціаліста у названих органах, потрібно визначити яке коло обов'язків виконувала ця особа перебуваючи на відповідній посаді.
В матеріалах справи відсутні докази того, що посада стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва відносилась до посад керівних працівників та спеціалістів у період з 01.08.1983 по 14.08.1983 та що посада передбачена штатним розписом апарату народного суду.
З огляду на викладене відсутні підстави для зарахування роботи позивача на посаді стажиста суду за вказаний період до стажу роботи позивача у спірний період суддею, оскільки останній фактично не виконував обов'язки судді відповідного суду, до того ж чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено зарахування вказаного стажу до стажу роботи, для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17 та від 23.11.2021 у справі № 280/5617/18, від 30.05.2023 у справі № 360/4604/19, від 19.07.2023 у справі № 560/9495/22, від 07.11.2023 у справі № 520/475/19.
Позиція суду також узгоджується з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 07.08.2024 у справі № 580/363/24.
Окрім того, не підлягає зарахуванню до стажу роботи судді період перебування позивача на посаді народного депутата України у Верховній Раді України з 01.08.2006 по 12.12.2012 та час, коли позивач, колишній народний депутат, тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач не вказує, які саме періоди роботи позивача не були зараховані до стажу роботи на посаді судді.
Як вбачається судом з копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 14.05.2002 здійснював депутатські повноваження у Верховній Раді України на постійній основі.
З 01.08.2006 ОСОБА_1 було виключено зі складу Верховного Суду України.
При цьому, із наданого представником відповідача розрахунку стажу вбачається, що до стажу роботи на посаді судді було зараховано період з 15.08.1983 по 31.07.2006.
Тобто, час, коли позивач був у складі Верховного Суду України та здійснював повноваження народного депутата України зараховано відповідачем до стажу роботи на посаді судді. Водночас, період з 01.08.2006 по 12.12.2012 відповідачем не було зараховано до такого стажу.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
При цьому, суд звертає увагу, що на час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон № 2022-Х, який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.11.2021 у справі № 9901/15/21 дійшла висновку, що закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19).
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/312/20).
В свою чергу, відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Тобто, зі змісту вказаної норми Конституції України вбачається, що для заняття посади народного депутата України не вимагається набуття певного досвіду у сфері права чи то отримання вищої юридичної освіти.
Суд зазначає, що народний депутат України не виконує функції правосуддя, тому його діяльність не може бути прирівняна до суддівської. Стаж судді має чітко визначені критерії, і будь-яке розширене тлумачення суперечить принципу правової визначеності.
З огляду на викладене, період перебування народним депутатом, на думку суду, не є професійною діяльністю, а отже не може бути зарахований до стажу судді.
Також суд зазначає, що закон не передбачає зарахування періодів перебування без роботи до стажу перебування на посаді судді, навіть якщо вони пов'язані з державними гарантіями чи соціальними компенсаціями.
При цьому, набувши необхідного стажу судді, позивач у 2006 році вже використав своє право на відставку, а тому відповідачем правомірно не було зараховано до спеціального стажу судді період перебування позивача народним депутатом та періоду, коли він не працював народним депутатом з 01.08.2006 по 12.12.2012.
Щодо зарахування до стажу судді періоду перебування суддею Конституційного Суду України суд зазначає, що нормою статті 137 Закону № 1402-VIII прямо передбачено зарахування до стажу судді роботи на посаді судді Конституційного Суду України.
Суд зазначає, що оскільки позивач після використання права на відставку у 2006 році, з 26.01.2016 перебував на посаді судді Конституційного Суду України та з 27.01.2025 був звільнений у відставку, то він має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням періоду перебування суддею Конституційного Суду України.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2023 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 15.11.1975 по 12.11.1977 та половину строку навчання у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т. Г. Шевченка з 01.09.1978 по 22.06.1983 та зобов'язати відповідача здійснити з 28.01.2025 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період перебування позивача на посаді судді Конституційного Суду України з 26.01.2016 по 27.01.2025.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) з 01.12.2023 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 15.11.1975 по 12.11.1977 та половину строку навчання у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т. Г. Шевченка з 01.09.1978 по 22.06.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) з 28.01.2025 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період перебування на посаді судді Конституційного Суду України з 26.01.2016 по 27.01.2025.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.