05 листопада 2025 року № 320/11054/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №263040003527 від 25.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до наданих довідок про заробітну плату та зарахуванні трудового стажу;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перерахувати пенсію за віком відповідно до довідок про заробітну плату/доходи та виплатити недоотриману пенсію, починаючи з дати призначення пенсії;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу за період з 11.10.1993 по 01.07.1997 роботи у ВК «Автоматика- 1».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши архівну довідку про заробітну плату звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії та врахування стажу за відповідні періоди. За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням відмовило в перерахунку пенсії та зарахуванні трудового стажу відповідно до заяви. Позивач наголошує про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення та вважаючи такі висновки відповідача безпідставними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач - 1) у відзиві на позовну заяву зазначило, що до заяви про перерахунок пенсії позивачем надано довідку про заробітну плату від 24.12.2010 № 20, видану ВК «Автоматика 1». Проте, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ВК «Автоматика 1» (ЄДРПОУ 21559317) перебуває у статусі - припинено, відомості про правонаступника відсутні. Отже, відсутня можливість вжити заходи з метою проведення перевірки обґрунтованості видачі та достовірності вищевказаної довідки про заробітну плату. Крім того, відповідно до записів трудової книжки позивач з 11.10.1993 року по 01.07.1997 року працював у ВК «Автоматика-1». Запис від 01.07.1997 про звільнення з роботи завірено печаткою з написом Української РСР, яка на той момент була не дійсною. Оскільки, записи трудової книжки внесено з порушенням встановленого порядку, тому відсутні підстави для зарахування до трудового (страхового) стажу позивача періоди роботи ВК «Автоматика-1» з 11.10.1993 року по 01.07.1997 року.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.01.2021.
19.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії та зарахування стажу роботи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 25.10.2023 №263040003527 відмовлено у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку з ненаданням завірених копій первинних документів, на підставі яких складена довідка. Крім того, у рішенні зазначено, що управлінням зроблено запит на КПР щодо проведення перевірки відповідності первинним документам довідки про заробітну плату №20 від 24.12.2010.
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно вимог ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії та зарахування періодів роботи у Виробничому кооперативі “Автоматика-1» до трудового стажу позивача.
Крім того, як вбачається з розрахунків пенсії позивачу не зарахований до страхового стажу період роботи з 1993 по 1997 рік у Виробничому кооперативі “Автоматика-1».
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що відповідно до записів трудової книжки позивач з 11.10.1993 року по 01.07.1997 року працював у ВК «Автоматика-1». Запис від 01.07.1997 про звільнення з роботи завірено печаткою з написом Української РСР, яка на той момент була не дійсною. Оскільки, записи трудової книжки внесено з порушенням встановленого порядку, тому відсутні підстави для зарахування до трудового (страхового) стажу позивача періоди роботи ВК «Автоматика-1» з 11.10.1993 року по 01.07.1997 року.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що в матеріалах пенсійної справи, зокрема в матеріалах позовної заяви, наявна трудова книжка позивача, яка оформлена згідно з вимогами законодавства, проте, на записі про звільнення від 01.07.1997 наявна печатка старого зразка (колишня УРСР).
Разом з тим, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 №1427-XII, 24.08.1991 Україну проголошено незалежною демократичною державою.
Тобто, з 24.08.1991 Українська РСР припинила своє існування та існує самостійна держава Україна.
Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 за №643 була затверджена Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.10.1993.
Разом з тим, суд вважає, що використання Виробничим кооперативом “Автоматика-1» печатки старого зразка при заповненні трудової книжки позивача не є підставою для не зарахування періоду роботи на вказаному підприємстві під час призначення пенсії, оскільки невчинення підприємством дій для обміну печаток є порушенням безпосередньо вказаного підприємства, яке жодним чином не впливає на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.
Засвідчення запису про звільнення печаткою старого зразка, на думку суду, не є достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин між підприємством та позивачем у спірний період.
Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 року у справі №593/283/17.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що копія трудової книжки, наявна в матеріалах пенсійної справи, на думку суду, є достатнім доказом для підтвердження факту роботи позивача в Виробничому кооперативі “Автоматика-1» у період з 11.10.1993 по 01.07.1997.
А тому, заявлені позивачем вимоги щодо зарахування до трудового стажу період з 11.10.1993 по 01.07.1997 року роботи у ВК «Автоматика- 1» підлягають задоволенню, а належним та достатнім способом захисту прав позивача з урахуванням вимог ч.2 ст. 9 КАС є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу вказаний період роботи до страхового стажу.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою про перерахунок пенсії та зарахування стажу роботи надав до Пенсійного органу на підтвердження факту роботи у Виробничому кооперативі “Автоматика-1» у період з 11.10.1993 по 01.07.1997 довідку про заробітну плату від 24.12.2010 №20.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відмовлено у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку з ненаданням завірених копій первинних документів, на підставі яких складена довідка. Також, у рішенні зазначено, що управлінням зроблено запит на КПР щодо проведення перевірки відповідності первинним документам довідки про заробітну плату №20 від 24.12.2010. У разі підтвердження результатів перевірки первинних документів, що слугували підставою для видачі довідки про заробітну плату можливо буде повернутися до питання зарахування до страхового стажу цього періоду роботи.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. (ч.3 ст.44 Закону №1058-IV)
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1).
Згідно п.2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Згідно ст.101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є подання відповідної довідки та підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
При цьому, у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, орган Пенсійного фонду України має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не врахувало при перерахунку позивачу пенсії за віком надану ним довідку про заробітну плату за період 1993-1997р.р. №20 від 24.12.2010, видану ВК «Автоматика-1».
Підставою для відмови у врахуванні відомостей про заробітну плату, зазначену у довідці ВК «Автоматика-1» №20 від 24.12.2010 відповідач зазначив, що не надано завірених копій первинних документів, на підставі яких складена довідка. Крім того, у рішенні зазначено, що управлінням зроблено запит на КПР щодо проведення перевірки відповідності первинним документам довідки про заробітну плату №20 від 24.12.2010.
Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що управлінням зроблено запит на КПР щодо проведення перевірки відповідності первинним документам довідки про заробітну плату №20.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Тобто, оскаржуване рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято передчасно, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення результати перевірки, ініційованої ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надходили.
Оскільки обов'язок щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату покладений на відповідача і останній вчинив дії щодо перевірки спірної довідки, проте прийняв оскаржуване рішення передчасно, не очікуючи результатів таких заходів, суд дійшов висновку, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ВК «Автоматика-1» (ЄДРПОУ 21559317) перебуває у статусі - припинено, відомості про правонаступника відсутні, а тому відсутня можливість вжити заходи з метою проведення перевірки обґрунтованості видачі та достовірності вищевказаної довідки про заробітну плату.
Суд не погоджується з таким доводами відповідача, оскільки орган Пенсійного фонду України наділений повноваженнями вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі, а тому відповідач був зобов'язаний здійснити перевірку наданої позивачем довідки про заробітну плату на предмет достовірності, зробивши запит до відповідної архівної установи, з метою з'ясування суми сплачених страхових внесків за позивача за спірні періоди, що дозволить перевірити достовірність розміру заробітної плати, відображеної у довідці. Без вчинення зазначених дій висновок відповідача про неможливість перерахунку пенсії позивачу не може вважатись правомірним.
Крім того, ненадання позивачем копій первинних документів, на підставі яких складена довідка про заробітну плату не може бути підставою для відмови в перерахунку пенсії та зарахування стажу роботи.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати позивачу пенсію за віком відповідно до довідки про заробітну плату, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, всіх належних дій щодо перевірки зазначених у довідці відомостей відповідачем не вчинено, тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2023 про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 19.09.2023 №М-1786, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; копію акта надання юридичних послуг від 25.09.2023 та квитанції про сплату 20000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 19.09.2023 №М-1786.
Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, часткове задоволення позову, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 536,80 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову за квитанцією від 29.11.2023.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.10.2023 за № 263040003527 про відмову в перерахунку пенсії за віком та зарахування страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) до загального стажу роботи період роботи з 11.10.1993 по 01.07.1997 у Виробничому кооперативі «Автоматика-1».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) від 19.10.2023 про перерахунок пенсії за віком відповідно до довідки про заробітну плату та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн та 6000,00 грн витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.