про залишення позовної заяви без руху
05 листопада 2025 року м. Київ № 320/51497/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася Кабінету Міністрів України, в якому позивачка просить суд :
зобов'язати Кабінет Міністрів України виділити Сокальській міській раді Шептицького району Львівської області кошти з Державного бюджету України на компенсацію за безкоштовний проїзд пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах.
Зобов'язати Кабінет Міністрів України відшкодувати нанесену мені моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, обов'язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, тому для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно полягає порушення її прав, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки це визначатиме предмет доказування у справі.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачкою заявлено вимоги до відповідача зобов'язального характеру (вказано спосіб захисту порушених прав), проте не заявлено вимог щодо визнання протиправними дій, бездіяльності чи рішень відповідача протиправними, які слугують підставою для зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім цього, суд звертає увагу, що в силу вимог пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд констатує, що позивачкою у позовній заяві не дотримано вимог вказаної статті, позаяк не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди у розмірі 50000 грн, яку позивачка просить стягнути з відповідача; не зазначено та не надано доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовується вимога, на підтвердження розміру заподіяної шкоди.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Зі змісту адміністративного позову слідує, що позивачка просить, у тому числі, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до вимог підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статтті 23 Цивільного Кодексу України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 просить відшкодувати завдану їй моральну шкоду грошима, отже така вимога має майновий характер.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Отже, при зверненні до суду із цим позовом, позивачці слід було сплатити судовий збір загальною сумою 4239,20 грн (1211,20 грн за вимогу немайнового характеру та 3028 грн за вимогу про стягнення моральної шкоди).
Проте доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачкою не надано.
Водночас, разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, в обґрунтування поданого клопотання, позивачка просить звільнити її від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вказуючи що порушено її права як споживача транспортних послуг».
Проте, суд акцентує увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
При цьому, заявлена позивачкою підстава звільнення від сплати судового збору (як споживача) відсутня у Законі України «Про судовий збір», а вказаний позов за своєю суттю не є позовною заявою про захист прав споживача, який має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору за звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.
Відтак, наведені обставини вказують на невідповідність на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позивачці слід надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору, або докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відтак, наведені обставини вказують на невідповідність на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачкою шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, у кількості відповідно до кількості учасників справи, зокрема із зазначенням вимоги про визнання протиправною, дії, бездіяльності чи рішення відповідача, яким було порушено права позивачки, що і слугувало підставою звернення до суду;
- обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, заявленої до стягнення та належних доказів на підтвердження на підтвердження розміру заподіяної шкоди, з урахуванням викладених судом зауважень;
- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 4239,20 грн за звернення з даним позовом до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачці, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.