03 листопада 2025 року справа №320/14531/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час виконання ним службових обов'язків;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності від 31.01.2025, задовольнити її та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, відповідно до підп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що позивач, проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до Наказу Головного управління Національної поліції в м.Києві від 02 квітня 2024 року № 564о/с «По особовому складу» звільнений згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.04.2024 № 580-VIII, через хворобу. У відповідності до свідоцтва про хворобу № 1124/зв від 15 березня 2024 видане госпітальною військово-лікарняною комісією ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Київській області» позивача визнано непридатним до служби в поліції, що і послугувало підставою для звільнення зі служби. Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією від 28 січня 2025 року позивачу встановлено ІІ-гу групу інвалідності з 27 січня 2025 року за захворюванням, що пов'язана з проходженням служби в поліції. З огляду на визначення інвалідності за захворюванням пов'язаним з проходженням служби в поліції, позивач звернувся до відповідача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності II групи. Відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженнями служби, посилаючись на пропущення позивачем шестимісячного строку встановленого для визначення інвалідності, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 97 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями). Таким чином зазначає, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності II-ї групи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що як вбачається з наданих матеріалів, 31.01.2025 до ГУНП у м.Києві із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у випадку отримання 2 групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції звернувся ОСОБА_1 . Після звільнення, а саме через 9 місяців первинною, медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції. Так, відповідно до частини 2 статті 97 Закону (у редакції на момент звернення позивача з вимогою про виплату ОГД), порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України 11.01.2016 № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії. ОСОБА_1 був звільнений з поліції з 02.04.2024, ІІ групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби йому встановлено 27.01.2025, тобто, проміжок часу з моменту звільнення перевищує 6 місяців та становить 9 місяців. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, через відсутність правових підстав для її призначення - перевищення шестимісячного строку. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Коропським РВ УМВС України в Чернігівській області. Проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у м.Києві.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1124/зв від 15.03.2024, виданого медичною військово-лікарською комісією ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києві та Київській області" ОСОБА_1 встановлено діагноз: " Аритмогенна кардіоміопатія. Дилятаційна кардіоміопатія. Міокардіофіброз. Дифузний підгострий персистуючий вірусний міокардит/ МР серця від 16.05.2023р/ Пароксизмальна шлуночкова тахікардія. Часта політопна поліморфна шлуночкова єкстрасистолія. Недостатність мітрального клапану І - ІІ ст. Недостатність тристулкового клапану ІІ ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2ст ризі 4. СН ІІ Б ст із різко зниженою систолічною функцією лівого шлуночку Ангіопатія сітківки за гіпертонічним типом. Стеатогепатоз. Ожиріння ІІІ ст. Початкові прояви ХПМК. Хронічний калькульозний простатит, ремісія. Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у м.Києві №564 о/с від 02.04.2024 капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції через хворобу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади, інспектора-чергового чергової частини штабу полку патрульної служби поліції особливого призначення "Київ" Головного управління Національної поліції у м.Києві.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.01.2024 позивачу встановлено другу групу інвалідності, отриману через хворобу пов'язану з проходженням служби у поліції.
Заявою від 31.01.2025 позивач звернувся до ГУ НП у м.Києві про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків.
Листом від 18.02.2025 №57003-2025 відповідач відмовив позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", з тієї підстави, що проміжок часу з моменту звільнення до дати встановлення групи інвалідності перевищує шість місяців.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580-VIII, яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).
Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Аналіз змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII свідчить про те, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов'язків за станом здоров'я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 100 Закону № 580-VIII).
Визначення придатності поліцейських за станом здоров'я до подальшої служби в поліції та визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби належить до повноважень медичних (військово-лікарських) комісій, утворених у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи, що здійснюють свою діяльність на підставі Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 (далі - Положення про ВЛК), яке визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Так, згідно із пунктом 1 розділу VIII Положення про ВЛК за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).
При цьому, згідно із пунктом 20 розділу VIII Положення про ВЛК причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв'язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).
У свою чергу постановою від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» Кабінет Міністрів України затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Пунктом 10 Положення № 1317 визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії: загального профілю та спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
При цьому, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, згідно із пунктом 8 якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
Такими документами відповідно до пункту 3 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 є направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Отже, дату встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках законодавець пов'язує із днем надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.
Як вбачається з матеріалів справи (виписка з акту огляду МСЕК, довідка до акту огляду МСЕК), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 27.01.2025 (день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317).
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі Порядок №4), які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4 визначено, що формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).
Посадові особи органів поліції, закладів освіти у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку № 4).
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Пунктом 3 Розділу IV Порядку № 4 визначено, що у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Аналіз наведених норм права щодо порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського свідчить про те, що воно (право на отримання одноразової грошової допомоги) виникає виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, від 23.11.2018 у справах №822/962/18, №822/1872/18, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18.
Суд враховує також рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.
У пункті 2.8 зазначеного вище рішення від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв'язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону № 580-VIII шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв'язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов'язком суб'єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Отже, встановлений приписами пункту четвертого частини першої статті 97 Закону №580-VIII строк за характером визначеності є абсолютним, оскільки вказує на конкретний період часу (шість місяців з дня звільнення зі служби для встановлення інвалідності), з яким пов'язано виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги і після спливу такого строку право на отримання зазначеної соціальної виплати особа втрачає.
У ході судового розгляду не було встановлено жодних винних дій зі сторони інших осіб, як і інших сторонніх факторів, які вплинули б на строк встановлення інвалідності позивача у понад шість місяців із дня звільнення.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. У постанові 03 квітня 2024 року у справі № 580/1291/23 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
" 34. Тож, з огляду на те, що цей строку є правоприпиняльним (преклюзивним), він в будь-якому разі та незалежно від поважності причин пропуску такого строку поновленню не підлягає, у зв'язку із чим суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про можливість його поновлення через форс-мажорний випадок (військову агресію російської федерації проти України з 24.02.2022), внаслідок якого позивач не зміг своєчасно реалізувати своє право на відповідний соціальний захист, передбачений законами України, а термін такого пропуску строку є незначним. "
Приймаючи до уваги, що інвалідність позивачу встановлена пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення з поліції, враховуючи вказані висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Жодного висновку, що пропущення колишнім поліцейським шестимісячного строку з дня звільнення зі служби в поліції для встановлення групи інвалідності, з поважних причин, що не залежали від його волі не може бути підставою для відмови у призначені особі одноразової грошової допомоги вказана постанова не містить.
Отже, 28 січня 2025 року прийнято рішення №120/25/127/Р медичної (військово-лікарської) комісії, у якій вказано про те, що причиною інвалідності стало - поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержанні під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції та з 27 січня 2025 року встановлено другу групу інвалідності, тоді як позивач був звільнений зі служби 02 квітня 2024 року.
Таким чином, інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, встановлена позивачу пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення ОСОБА_1 з поліції, тому положення пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", яким встановлено підстави для призначення і виплати ОГД, до ОСОБА_1 не застосовується, оскільки інвалідність позивачу встановлена пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення цієї особи з поліції.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскільки пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачена можливість виплати одноразової грошової допомоги поліцейським у разі встановлення їм інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах поліції, протягом шести місяців після звільнення їх з поліції, а позивачем цей термін не дотримано, відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті такої допомоги.
Суд зауважує, що ані Законом України Про Національну поліцію, ані Порядком № 4 не передбачена можливість поновлення шестимісячного строку, визначеного пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України Про Національну поліцію.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення прийнято та дії вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, позовні вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3-10, 12, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.