ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2025 р. справа № 300/1951/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасувати рішення № 727 від 25.09.2024 щодо відмови провести перерахунок пенсії та врахувати заробіток за період 01.01.1995 по 31.12.1999 згідно довідки про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021 виданої ОСОБА_2 , зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2024 та врахувати заробіток за період 01.01.1995 по 31.12.1999 згідно довідки про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021 виданої ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 300/8401 /21 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області проведено перерахунок її пенсії з 30.06.2021 та враховано заробіток за період з 01.07.2000 по 30.09.2009 згідно довідок про заробітну плату №163/2 від 05.07.2021, яка видана Кишинівським Поліграфкомбінатом та №19-871 від 19.03.2021, яка видана Технічним Університетом Молдови. В подальшому 18.09.2024 позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок розміру пенсії долучила Довідку про заробітну плату за період 1994-1999 роки №163/1 від 05.07.2021, яка видана ОСОБА_2 . Рішенням відповідача від 25.09.2024 №727 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та зазначено, що заробітна плата за період роботи на території Молдови після 01.01.1992 при призначенні пенсії в Україні не враховується, оскільки не передбачено чинним законодавством. Однак, позивач зазначає, що у даному випадку застосуванню підлягають норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка гарантує згідно ст.6 Угоди Обчислення розміру пенсії із заробітку(доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, оскільки вони (норми Угоди) більш сприятливі для позивача, а не норми Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29.08.1995. Відтак, на думку позивача із врахуванням частини 1 статті 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач вважає, що має право на врахування заробітку за період 01.01.1995 по 31.12.1999 (60 календарних місяців підряд), згідно довідки про заробітну плату № 163/1 від 05.07.2021, яка видана ОСОБА_2 для обчислення розміру моєї пенсії. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
ГУ ПФУ в Запорізькій області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.04.2025. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР. При цьому, після переселення з Республіки Молдова позивач працювала на території України, тому обчислення розміру пенсії позивача має відбуватись із заробітку, який позивач отримувала на території України після переселення. Таким чином, за бажанням пенсіонера обчислення пенсії проводиться із заробітку за будь-які 60 місяців підряд до 01 січня 1992. Заробітна плата за період роботи на території Молдови після 01 січня 1992 року при призначенні пенсії в Україні не враховується, оскільки це не передбачено чинним законодавством. З урахуванням вищевикладеного, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії згідно з наданою позивачем довідкою про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021 виданої ОСОБА_2 . Відтак, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
05.05.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що Україна є учасником та підписантом ряду міжнародних договорів та угод в галузі пенсійного забезпечення, тим самим взяла на себе зобов'язання щодо їх виконання, а тому у даному випадку застосуванню підлягають норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка гарантує згідно статті 6 Угоди Обчислення розміру пенсії із заробітку (доходу) зо періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.», оскільки вони (норми Угоди) більш сприятливі, а не норми Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29.08.1995. Відтак, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов є безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 30.06.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 300/8401/21 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року в адміністративній справі № 300/8401/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 30.06.2021 та врахувати заробіток за період з 01.07.2000 по 30.09.2009, згідно довідок про заробітну плату №163/2 від 05.07.2021 яка видана Кишинівським Поліграфкомбінатом та №19-871 від 19.03.2021 яка видана Технічним Університетом Молдови (а.с.42-47).
На виконання Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 в адміністративній справі № 300/8401/21 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30.06.2021 та враховано заробіток за період з 01.07.2000 по 30.09.2009 згідно довідок про заробітну плату №163/2 від 05.07.2021, яка видана Кишинівським Поліграфкомбінатом та №19-871 від 19.03.2021, яка видана Технічним Університетом Молдови, що визнається та не заперечується сторонами.
18.09.2024 позивач звернулась до Відділу обслуговування громадян №7 Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок розміру пенсії та долучила Довідку про заробітну плату за період 1994-1999 роки №163/1 від 05.07.2021, яка видана ОСОБА_2 (а.с.17-19).
Органом, який розглядав подану позивачем заяву від 18.09.2024, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За наслідками розгляду заяви позивача від 18.09.2024 щодо перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у в Запорізькій області прийнято рішення № 727 від 25.09.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії та зазначено, що заробітна плата за період роботи па території Молдови після 01.01.1992 при призначенні пенсії в Україні не враховується, оскільки не це передбачено чинним законодавством (а.с.21).
Вважаючи вищенаведені рішення відповідача протиправним позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі також Закон 1058-IV).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 40 Закону 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно абзаців 4 - 6 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Згідно підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі також Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Як встановлено судом та зазначалось вище, 18.09.2024 позивач звернулась до Відділу обслуговування громадян №7 Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок розміру пенсії та долучила Довідку про заробітну плату за період 1994-1999 роки №163/1 від 05.07.2021, яка видана Кишинівським Поліграфкомбінатом (а.с.17-19).
Проте, відповідач рішенням рішення № 727 від 25.09.2024 відмовив у проведенні перерахунку пенсії та зазначив, що заробітна плата за період роботи па території Молдови після 01.01.1992 при призначенні пенсії в Україні не враховується, оскільки не це передбачено чинним законодавством (а.с.21).
Однак, суд критично оцінює такі доводи ГУ ПФУ в Запорізькій області та зазначає наступне.
Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 300/8401/21 у справі за позовом ОСОБА_1 до пенсійного органу, яка набрала законної сили, встановлено необхідність застосування до правовідносин позивача з пенсійним органом при врахуванні довідок виданих у Респібліці Молдова про заробітну плату, зокрема Технічним Університетом Молдова норм Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки вони більш сприятливі для позивачки, а не норми Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29.08.1995. Вказані обставини є преюдиційними та враховуються судом при вирішенні цієї справи. Так, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 18 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 300/8401/21, зазначила наступне:
«Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі також - Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
За змістом частини 2статті 4 Закону №1058-IVякщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Молдова.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із заробітку(доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.
Статтею 9 Угоди від 15 квітня 1994 року визначено, що питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29.08.1995, ратифікованої Україною 29.10.1996, яка набрала чинності для України 19.11.1996 (надалі - Угода від 29.08.1995), ця Угода поширюється на державне пенсійне забезпечення громадян, яке встановлене або буде встановлене законодавством кожної з держав. Під пенсійним забезпеченням в цій Угоді маються на увазі всі види державних пенсій, які призначаються громадянам у відповідності із законодавством України або законодавством Республіки Молдова.
Статтею 5 Угоди від 29.08.1995 передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають.
Згідно статті 8 Угоди від 29.08.1995 при призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності із законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію.
Відповідно до статті 9 Угоди від 29.08.1995, для громадян однієї держави, які переселились на територію іншої держави і працювали після переселення, розмір пенсії обчислюється із заробітку (прибутку) після переселення, при умові дотримання мінімально потрібного періоду праці для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії по законодавству держави переселення.
Для громадян однієї держави, які після переселення на територію іншої держави не працювали, або не відповідають умовам частини 1 цієї статті, розмір пенсії обчислюється із середньої зарплати працівника відповідної професії і кваліфікації, який зайнятий аналогічною діяльністю на час призначення пенсії тією державою, на територію якої переселились.
У разі неможливості визначення середнього заробітку у вищенаведеному порядку розмір пенсії обчислюється із середньої заробітної плати, яка склалась на час призначення пенсії на території тієї держави, куди переселився громадянин.
З наведеного видно, що положення вищезазначених міжнародних договорів, які мають рівнозначну юридичну силу, в однаковій мірі регулюють питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу, проте по різному врегульовують обчислення розміру пенсій, у зв'язку із різним підходом щодо врахування отриманої заробітної плати на території інших держав.
Оскільки норми вищезазначених міжнародних договорів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що у даній справі застосуванню підлягають норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки вони більш сприятливі для позивачки, а не норми Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29.08.1995.»
Стосовно доводів відповідача, що з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
Згідно статті 1 Закону України «Про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» від 29 червня 2023 року № 3192-IX, (набрав чинності 21.03.2023), зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого в місті Москва 25 листопада 2005 року та ратифікованого Законом України від 16 березня 2007 року № 757-V.
Листом Міністерства закордонних справ України від 26.07.2023 №72/14-612-87561повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, Міністерство економіки України, Міністерство соціальної політики України, Посольство України в Республіці Білорусь, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомляємо, що українська сторона повідомила Виконавчий комітет СНД про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого 25 листопада 2005 року в м. Москва. Дію зазначених документів зупинено з 25 липня 2023 року.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року»(надалі також - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 17.09.2024 в справі №580/3576/22 дійшов висновку про те, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди). Отже, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов'язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо.
Таким чином, суд вважає, що оскільки спірна довідка була видана до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, то така довідка повинна прийматися на території України без легалізації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок та виплату пенсії із врахуванням заробітку за період 01.01.1995 по 31.12.1999 згідно довідки про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021 виданої ОСОБА_2 .
Як наслідок, рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії № 727 від 25.09.2024 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання здійснити з 01.10.2024 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням довідки №163/1 від 05.07.2021 виданої ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, положеннями частини 1 статті 40 Закону №1058 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Суд зазначає, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 18.09.2024, та надала довідку про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021 про що зазначено в рішенні № 727 від 25.09.2024.
Відтак, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заявою від 18.09.2024 та відмовив позивачу у перерахунку пенсії) здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2024 із врахуванням заробітку за період 01.01.1995 по 31.12.1999 згідно довідки про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021 виданої ОСОБА_2 .
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідачів під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно квитанції №112 від 20.03.2024.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 727 від 25.09.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням заробітку за період 01.01.1995 по 31.12.1999, згідно довідки про заробітну плату № 163/1 від 05.07.2021, яка видана Кишинівським Поліграфкомбінатом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024, із врахуванням заробітку за період 01.01.1995 по 31.12.1999, згідно довідки про заробітну плату №163/1 від 05.07.2021, яка видана ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057).
Суддя Микитин Н.М.