ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2025 р. справа №300/524/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
адвокат Романків І.М. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.11.2024 №092650007658 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 та призначити пенсію за віком з 29.10.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 04.11.2024 №092650007658 про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивачем зазначено, що вказаний період підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказала, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що у записі за період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 відсутній номер та дата наказу про звільнення. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього, вказала, що вона не повинна нести відповідальність за заповнення трудової книжки чи за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте правомірно у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Підстав для зарахування спірного стажу немає, оскільки у записі за періоди роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 відсутній номер та дата наказу про звільнення. Зазначила, що страховий стаж позивача становить 23 років 3 місяці 14 днів, необхідний стаж для призначення пенсії - 31 років. Просила в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 12.03.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.10.2024 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2024 року прийнято рішення №092650007658 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - 31 рік. Зазначено, що страховий стаж становить 23 років 3 місяці 14 днів. Не зараховано до страхового стажу період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1985, оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена, а періоді з ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не значиться номер та дата наказу на звільнення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.11.1985, позивач у період з 22.04.1991 по 21.04.1999 працював інструктором спортивних споруд, інструктором-методистом в Рогатинській районній раді ФСТ “Колос» (а.с. 12-20).
Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача згідно поданої трудової книжки було те, що у записі за період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 не значиться номер та дата наказу на звільнення.
Так суд зазначає, що у трудовій книжці в записі за період з 22.04.1991 по 21.04.1999 відсутні номер та дата наказу на звільнення, однак чітко зазначена дата звільнення 21.04.1999. При цьому вказаний запис є послідовним, чітким, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатку підприємства.
Отже, навіть за вказаних обставин, можна чітко ідентифікувати, дату звільнення позивача.
При цьому всі попередні та наступні записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, номер і дату наказу про прийняття та звільнення з роботи.
При цьому суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.
Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивача до його трудового стажу.
Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.
Окрім цього представник позивача, з метою уточнення спірного періоду роботи звертався до Державного архіву Івано-Франківської області та Рогатиського трудового архіву Рогатинської міської ради, однак вказаними установами зазначено, що документи ФСТ “Колос» Рогатинської районної ради на зберігання не передавалися (а.с. 24-27).
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1985 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періоду роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 у зв'язку з відсутністю номера та дати наказу на звільнення не є достатньою підставою для не врахування періоду трудової діяльності позивача до його стажу.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періодів роботи позивача з 22.04.1991 по 21.04.1999 (7 роки 11 місяців 31 день) до його страхового стажу.
Отже страховий стаж позивача, з урахуванням зарахованого пенсійним органом страхового стажу (23 років 3 місяці 14 днів) складає більше 31 року.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як встановлено судом, вік позивача становить 60 років, страховий стаж складає більше 31 року, а тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу та, відповідно, права на пенсію за віком є безпідставними.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в Запорізькій області від 04.11.2024 року №092650007658 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач 22.02.2024 досягнув 60 років, із заявою про призначення пенсії за віком звернувся 29.10.2024, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Враховуючи викладене позивачу слід призначити пенсію з дня звернення за пенсією, тобто з 29.10.2024 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 та призначити з 29.10.2024 пенсію за віком.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 968,96 грн., судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2024 року №092650007658 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 29.10.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057.
Суддя Бобров Ю.О.