ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2025 р. справа № 300/4943/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову вано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 234258,37 грн, -
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 234258,37 грн.
Адміністративний позов мотивований тим, що відповідач усупереч вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України" не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік. Так, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю та не зайняте ним, відповідач до 15.04.2025 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 231824,26 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню в сумі 2434,11 грн. Оскільки станом на час звернення до суду заборгованість на загальну суму 234258,37 грн не сплачена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На адресу суду від відповідача 24.07.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві на позовну заяву зазначено, що при формуванні звітності відповідачем було допущено технічну помилку та вказано кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді 2024 року у січні-березні 17 осіб, тоді як їх фактична кількість становила 18 осіб, у квітні 18 осіб тоді як їх фактична кількість становила 19 осіб, у травні-вересні 17 осіб, тоді як їх фактична кількість становила 18 осіб, у жовтні 16 осіб, тоді як їх фактична кількість становила 17 осіб, у листопаді-грудні 18 осіб, тоді як їх фактична кількість становила 19 осіб. Зокрема, не було включено працівника ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах із підприємством з 13.10.2020 та отримав статус особи з інвалідністю у травні 2023 року, що підтверджується довідками до акту огляду МСЕК серії 12 АГГ №476199 та серії 12 ААД №055386. У зв'язку із наведеним відповідачем у червні 2025 року було подано до ГУ ДПС в Івано-Франківській області уточнюючий податковий розрахунок за період січень-грудень 2024 року, у складі якого подано додаток Д1 із виправленими відомостями щодо кількості працівників з інвалідністю та із застосуванням відповідної ставки ЄСВ. Тобто, технічна помилка, яка сталася під час подання податкової звітності, виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку до ДПС з урахуванням працівника, який має встановлену інвалідність. Проте позивач не взято до уваги факт подання відповідачем уточнюючого розрахунку, що є важливою обставиною для встановлення повноти дотримання відповідачем норм податкового законодавства та порядку звітування щодо зайнятості осіб з інвалідністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до змісту Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, слідує:
- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» у 2024 році складала 461 особу;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 17 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 18 осіб;
- середня річна заробітна плата штатного працівника - 231824,26 грн;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців - 1осіб;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування осіб з інвалідністю - 231824,26 грн.
Наявна сума адміністративно-господарських санкцій також підтверджується квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця від 04.03.2025.
Крім того, Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню в сумі 2434,11 грн, про що свідчить наявний у справі розрахунок.
Загальна сума заборгованості відповідача становить 234258,37 грн.
У зв'язку із тим, що дану суму відповідачем добровільно не сплачено, тому позивач звернувся до суду з метою стягнення вказаної заборгованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» внесено зміни до статті 19 Закону №875-ХІІ.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону №875-ХІІ (із змінами та доповненнями) Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Частиною 13 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 цього Закону, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності2 від 07.04.2023 № 307 (далі Постанова №307). Відповідно до Постанови №307 програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
1) опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
2) визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону;
3) створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.
Отже, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за електронним цифровим підписом керівника (заступника керівника) територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі розміщено в електронному кабінеті відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць осіб з інвалідністю, що підтверджується відповідною квитанцією від 04.03.2025, долученою до матеріалів справи (а.с.5).
Позивач стверджує, що відповідачем не забезпечено виконання у 2024 році нормативу робочих місць 1 особи з інвалідністю, у зв'язку із чим у відповідача виникло зобов'язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій, яке добровільно виконано не було.
З позиції суду, адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є різновидом господарських санкцій, що застосовуються як захід впливу на правопорушників у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон №5067) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю встановленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок №316).
Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Тому, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом №316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875 та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Мінсоцполітики у листах від 26.03.2017 №1/6-172, від 27.01.2009 №1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судом встановлено, що згідно з наказом №84к від 12.10.2020 на посаду слюсаря-ремонтника на т.р. Пасічна по 5-у розряду з оплатою згідно штатного розпису по часовій тарифній ставці 51 грн 54 коп. за годину прийнято ОСОБА_1 (а.с.24).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №476199 від 04.05.2023 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (а.с.25). Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААД №055386 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності (а.с.26).
Відповідно до відомостей роботодавця в річному звіті «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначено інформацію про кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді (2024 році), зокрема у січні-березні 17 осіб, у квітні 18 осіб у травні-вересні 17 осіб, у жовтні 16 осіб, у листопаді-грудні 18 осіб.
Разом з тим, відповідачем у червні 2025 року подавався уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків- фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік, у складі якого подано додаток Д1 із виправленими відомостями щодо кількості працівників з інвалідністю та із застосуванням відповідної ставки ЄСВ, де зазначена інформація, що ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата (а.с.27-143).
Відтак, судом встановлено, що відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, суд виснує, що нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені відбулось неправомірно та безпідставно, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 234258,37 грн відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.