ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2025 р. справа № 300/5936/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю з фізичних осіб на суму 7 932,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 7 932,31 грн, що виник унаслідок несплати податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідача.
Відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області підтверджено адресу реєстрації відповідача, вказану позивачем у позові, а саме: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.09.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зокрема, яка зазначена у відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, яка є і податковою адресою відповідача (вул. Площа Ринок, 22/1А, м. Коломия, Івано-Франківська обл.).
Однак, поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з проставленням календарного штемпеля (а.с. 20).
Пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (налалі - КАС України) визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі №0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі №520/1066/2020.
Відтак, у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про борг за платежами від 06.08.2025 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою орендної плати з фізичних осіб у сумі 7 932,31 грн, з них податкове зобов'язання - 7 779,55 грн та пеня - 152,76 грн.
Податкові зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив, у результаті чого виникла податкова заборгованість на зазначену суму.
У зв'язку із добровільною несплатою податкових зобов'язань відповідачем, реалізуючи свої повноваження, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Так, п. 287.5 ст. 287 ПК України, орендна плата з фізичних осіб сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад за квитанцією про приймання податкових платежів.
Судом встановлено, що позивачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» по платежу «орендна плата з фізичних осіб»:
від 24.04.2024 №1613965-2411-0907 за податковий період - 2024 рік на суму 3 669,60 грн (а.с. 7);
від 15.04.2025 №537489-2410-0917 за податковий період - 2025 рік на суму 4 109,95 грн (зв. ст. а.с. 7).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із п 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання. Натомість, докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання відсутні.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області вище вказані податкові повідомлення-рішення від 24.04.2024 №1613965-2411-0907 та від 15.04.2025 №537489-2410-0917 надіслано відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення за останньою відомою адресою місцезнаходження ОСОБА_1 , що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 7, зв. ст. а.с. 7). При цьому, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 №1613965-2411-0907 отримано відповідачем 25.06.2025 (а.с. 7).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що контролюючим органом виконано обов'язок щодо надіслання податкових повідомлень-рішень з повідомленням про вручення відповідачу за останньою відомою податковому органу адресою місцезнаходження фізичної особи ОСОБА_1 , а тому, з урахуванням положень абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що є врученими відповідачу, а відтак, податкові зобов'язання відповідача з орендної плати з фізичних осіб згідно з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими.
У свою чергу, відповідач податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у строк, визначений п. 287.5 ст. 287 ПК України, не сплатила, податкові повідомлення-рішення не оскаржила. Тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Окрім цього, судом також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 нараховано пеню.
Так, у відповідності до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що податковим органом відповідачу нараховано пеню за платежем «орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 152,76 грн.
Вказане підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (а.с. 8).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із поданими контролюючим органом витягами з ІКПП, за відповідачем залишається несплаченим податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 7 932,31 грн, з них податкове зобов'язання - 7 779,55 грн та пеня - 152,76 грн (а.с. 8, зв. ст. а.с. 8).
Відповідно до вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивач направив відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 18.09.2023 №0005220-1307-0919 разом із детальним розрахунком суми податкового боргу (а.с. 5), які отримані ОСОБА_1 26.09.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6).
Згідно із пунктом 87.1. статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У суду відсутні відомості про те, що податкова вимога форми «Ф» від 18.09.2023 №0005220-1307-0919 відповідачем відкликана або ж оскаржена.
Докази погашення податкового боргу у матеріалах справи відсутні.
При цьому, податковий борг відповідача в загальному розмірі 7 932,31 грн підтверджується вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, довідкою про борг за платежами (а.с. 4), витягами з інтегрованої картки платника податку (а.с. 8).
За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язана погасити заявлену до стягнення суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виходячи із системного аналізу положень ПК України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що податкові зобов'язання у загальній сумі 7 932,31 грн є узгодженими та не сплачені відповідачем у встановлений строк, не надано доказів погашення боргу, то суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в дохід бюджету.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в дохід бюджету податковий борг у розмірі 7 932 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 31 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.