05 листопада 2025 року Справа № 280/1926/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 6.1, 8 наказу №249 від 11.02.2025, -
17.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна, щодо підтвердження факту втрати офіцером групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (на момент події тимчасово виконувач обов'язків командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ) старшим лейтенантом ОСОБА_1 військового майна, що обліковується службами наземних систем озброєння логістики та пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , а саме: БРМ-1К, заводський номер №Ц03РТ2316, бортовий номер № НОМЕР_4 , дизельного пального (ДП-Л-ЄВРО-5ВО) та охолоджуючої рідини (ОЖ-40), яким була заправлена БРМ-1 К, заводський номер №Ц03РТ2316, бортовий помер №503, загальною вартістю - 2 350 092,99грн (два мільйони триста п'ятдесят тисяч дев'яносто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок);
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна в частині віднесення на позивача матеріальної шкоди в розмірі 2 350 092,99 грн (два мільйони триста п'ятдесят тисяч дев'яносто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок);
- визнати протиправним та скасувати п. 6.1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна в частині стягнення з місячного грошового забезпечення позивача суми у розмірі 2 350 092,99 грн (два мільйони триста п'ятдесят тисяч дев'яносто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок) у відповідності до статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;
- визнати протиправним та скасувати п. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.04.2025 відкрито провадження у справі №280/1926/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2025.
Протокольною ухвалою суду від 07.05.2025 відкладено підготовче засідання до 26.05.2025 за клопотанням позивача.
Ухвалою суду від 08.05.2025 витребувано від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь інформацію про результати розгляду надісланого Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України (втрата військового майна), з доданими до повідомлення копіями матеріалів службового розслідування та наказу за результатами службовою розслідування. У разі порушення кримінального провадження на підставі вказаного повідомлення інформацію щодо того на якій стадії перебуває кримінальне провадження та інформацію щодо того чи проводилась експертна оцінка втраченого військового майна.
Ухвалою суду від 08.05.2025 витребувано від Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону інформацію щодо результатів розгляду надісланого Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України (втрата військового майна), з доданими до повідомлення копіями матеріалів службового розслідування та наказу за результатами службовою розслідування.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкладено підготовче засідання до 05.06.2025 за клопотанням представника позивача. Крім того, вказаною ухвалою забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях по справі №280/1926/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 05.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2025.
Ухвалою суду від 18.06.2025 зупинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 236 КАС України до 13.08.2025 за клопотанням сторін.
Ухвалою суду від 13.08.2025 за клопотанням сторін продовжено процесуальний строк визначений ухвалою суду від 18.06.2025 до 27.08.2025.
Ухвалою суду від 27.08.2025 за клопотанням сторін продовжено процесуальний строк визначений ухвалою суду від 18.06.2025 до 24.09.2025.
Ухвалою суду від 24.09.2025 поновлено провадження у адміністративній справі №280/1926/25.
Ухвалою суду від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2025.
У судове засідання, призначене на 09.10.2025 з'явились представник позивача та представник відповідача, які подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№12247 від 17.03.2025). Зокрема зазначено, що з 2022 року позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебуває на посаді офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» завершено службове розслідування за фактом втрати військового майна, а саме бронетранспортера БРМ-1К, заводський номер №Ц03РТ2316, бортовий номер № НОМЕР_4 . Водночас зазначено, що пункти 2,3,4,6.1,8 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна», щодо підтвердження факту втрати офіцером групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (на момент події - тимчасово виконувач обов'язків командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ) старшим лейтенантом ОСОБА_1 військового майна, що обліковується службами наземних систем озброєння логістики та паливно-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , а саме: БРМ-ІК, №Ц03РТ2316, бортовий номер №503, дизельного пального (ДП-Л-ЄВРО-5ВО) та охолоджуючої рідини (ОЖ-40), яким була заправлена БРМ-1К, заводський номер №Ц03РТ2316, бортовий номер № НОМЕР_4 , загальною вартістю - 2 350 092,99 грн; притягнення позивача до матеріальної відповідальності; покладення на позивача матеріальної шкоди у розмірі 2 350 092,99 грн; стягнення з місячного грошовою забезпечення позивача матеріальної шкоди у розмірі 2 350 092,99 грн та накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зауважено, що ані в матеріалах службового розслідування, ані в оскаржуваному наказі не описано і недоведено, що саме протиправного вчинив позивач та у чому полягає його вина. На думку позивача, зазначення в оскаржуваному наказі про низький рівень виконавчої дисципліни не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутності зазначення характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків тощо, та не конкретизації в чому саме полягало - неналежне виконання позивачем обов'язків військової служби. Таким чином, спірний наказ винесений з порушенням вимог положень статей 84-87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки останній не містить причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини, характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Додатково відзначено, що позивачу не доводився наказ про те, що на період відсутності командира розвідувальної роти капітана ОСОБА_2 він тимчасово виконував обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 . Окрім цього, командир розвідувальної роти капітан ОСОБА_2 справи та посаду, а також майно підрозділу не передавав. Під час розгляду справи позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги з наведених вище підстав та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№22640 від 07.05.2025), в якому зокрема зазначено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.01.2025 №108 «Про скасування наказу про результати службового розслідування та призначення повторно» повторно проведено службове розслідування стосовно командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 за фактом втрати військового майна, а саме - бронетранспортера БРМ-1К, заводський №Ц03РТ2316, бортовий № НОМЕР_4 , з метою з'ясування обставин втрати військового майна, причин та умов, що цьому сприяли, а також вини ступеня військовослужбовця. Водночас вказано, що в ході службового розслідування встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебуваючи тимчасово виконуючим обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 на період з 12.01.2024 по 29.04.2024 допустив втрату військового майна БРМ-1К заводський номер №Ц03РТ2316 бортовий №503, дизельного пального (ДП-Л-ЄВРО-5ВО) та охолоджуючої рідини (ОЖ-40), яким було заправлено бронетранспортер БРМ-1К. Протиправні дії старшого лейтенанта ОСОБА_1 полягають у втраті військового майна та умовчуванні втрати військового майна, у зв'язку з чим відомо про факт втрати стало тільки після перевірки командуванням частини військової техніки розвідувальної роти. Зауважено, що матеріалами службового розслідування встановлено, що втрата військового майна позивачем настала внаслідок недотримання, порушення останнім вимог нормативно-розпорядчих актів, в тому числі обов'язку військовослужбовця утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно. Старший лейтенант ОСОБА_1 неналежно виконував обов'язки військової служби, що спричинило наявність завданої шкоди та є підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності. З огляду на вищенаведене вказано, що посилання позивача на недоліки Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» є абсолютно необґрунтованими, оскільки такий наказ містить усі необхідні доводи та висновки. Додатково відзначено, що доводи позивача про відсутність актів прийому передачі посади та рапорту про прийняття посади є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства тимчасово виконуючий обов'язки призначається на підставі наказу командира військової частини, а прийняття посади у тимчасове виконання через акти прийому-передачі не передбачено. В ході розгляду справи представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебуває на посаді офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .
Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_5 від 20.06.2023 (а.с.15).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування за фактом втрати військового майна» від 28.12.2024 №6710 було проведено службове розслідування стосовно командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 за фактом втрати військового майна, а саме - бронетранспортера БРМ-1К, заводський №Ц0ЗРТ2316, бортовий № НОМЕР_4 (а.с.107).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.01.2025 №108 «Про скасування наказу про результати службового розслідування та призначення повторно» призначено повторне проведення службового розслідування стосовно командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 за фактом втрати військового майна, а саме - бронетранспортера БРМ-1К, заводський №Ц0ЗРТ2316, бортовий № НОМЕР_4 , з метою з'ясування обставин втрати військового майна, причин та умов, що цьому сприяли, а також вини ступеня військовослужбовця (а.с.84).
За результатами проведеного службового розслідування командиром розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 складено Акт проведення службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_2 (а.с.74-83).
11.02.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) винесено наказ №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» згідно з пунктом 1 якого: «Службове розслідування вважати завершеним» (а.с.109-115).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Наказу №249 від 11.02.2025 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна»:
«2. Вважати підтвердженим факт втрати офіцером групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (на момент події - тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ) старшим лейтенантом ОСОБА_4 військового майна, що обліковується службами наземних систем озброєння логістики та пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , а саме: БРМ-1К заводський номер №Ц03РТ2316 бортовий № НОМЕР_4 , дизельного пального (ДП-Л-ЄВРО-5ВО) та охолоджуючої рідини (ОЖ-40), яким була заправлена БРМ-1К заводський номер №Ц03РТ2316 бортовий №503, загальною вартістю - 2 350 092,99 грн (два мільйони триста п'ятдесят тисяч дев'яносто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок).
3. Відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (на момент події - тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_5 притягнути до матеріальної відповідальності.
4. Матеріальну шкоду у розмірі 2 350 092,99 грн (два мільйони триста п'ятдесят тисяч дев'яносто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок), заподіяну державі внаслідок втрати військового майна, а саме: БРМ-1К заводський номер №Ц03РТ2316 бортовий №503, дизельного пального (ДП-Л-ЄВРО-5ВО) та охолоджуючої рідини (ОЖ-40), яким була заправлена БРМ-1К заводський номер №Ц03РТ2316 бортовий №503 віднести на офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (на момент події - тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_5 ».
Згідно з пунктами 6.1, 8 Наказу №249 від 11.02.2025 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна»:
«6. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 .
6.1. Стягувати з місячного грошового забезпечення офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (на момент події - тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_5 суму у розмірі 2 350 092,99 грн (два мільйони триста п'ятдесят тисяч дев'яносто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок) у відповідності до статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
«8. Офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 за порушення вимог статей 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити йому дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».
Вважаючи пункти 2, 3, 4, 6.1, 8 Наказу №249 від 11.02.2025 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» необґрунтованими, протиправними та таким, що підлягають скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 9 Статуту передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебуває на посаді офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .
Натомість, на момент втрати бронетранспортера БРМ-1К, заводський №Ц0ЗРТ2316, бортовий № НОМЕР_4 позивач був тимчасово виконуючим обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.02.202 №59.
При цьому, обізнаність позивача про його перебування на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 підтверджується, зокрема, рапортами ОСОБА_1 від 27.04.2024, 08.04.2024 та 11.04.2024, підписаними ним у якості тимчасово виконуючим обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , що спростовує доводи позивача у цій частині.
За приписами статей 111-112 Статуту командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.
Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).
Командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний:
підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності;
організовувати в роті (на кораблі) бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти (корабля);
знати тактику дій роти в різних видах бою, управляти вогнем і підрозділами роти під час навчань і в бою;
досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пально-мастильних матеріалів та майна роти;
перевіряти знання і практичні навички військовослужбовців роти (корабля);
постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку;
організовувати проведення ранкової фізичної зарядки;
з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу;
знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу;
виховувати особовий склад роти (корабля) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти (корабля);
піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань;
суворо стежити за виконанням особовим складом заходів безпеки під час проведення занять і робіт, за поводженням зі зброєю, боєприпасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням, за своєчасним здаванням на склад невитрачених боєприпасів та вибухових речовин;
доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти (корабля);
організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті (на кораблі);
підтримувати в належному стані та вдосконалювати навчальну матеріально-технічну базу роти;
стежити за утриманням і правильною експлуатацією всіх приміщень, відведених для роти, за чистотою ділянки території, закріпленої за ротою (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за станом корпусу корабля), а також за проведенням заходів пожежної безпеки у роті (на кораблі);
готувати особовий склад добового наряду від роти (корабля) та контролювати несення ним служби;
проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядженням і контролювати їх повернення;
періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці в роті (на кораблі);
вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти (корабля), знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів;
щотижня підбивати підсумки бойової підготовки, військової дисципліни та внутрішнього порядку;
здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу та вступу до вищих військових навчальних закладів;
рекомендувати військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу до присвоєння чергових військових звань та на заміщення вакантних посад;
своєчасно забезпечувати належне постачання особового складу роти (корабля), дбати про побут своїх підлеглих, їх здоров'я, стежити за додержанням правил особистої гігієни кожним військовослужбовцем;
одержувати в установлені строки у фінансовій службі частини грошове забезпечення готівкою і своєчасно виплачувати його військовослужбовцям строкової військової служби свого підрозділу;
стежити за зовнішнім виглядом підлеглих, виконанням ними правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття;
організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (корабля), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на місяць робити огляд корабля, його озброєння, боєприпасів, технічних засобів і здійснювати щоденний обхід корабля). Результати огляду озброєння, боєприпасів та техніки записувати до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів (додаток 11 до цього Статуту);
перевіряти підготовку та стан озброєння і техніки роти (корабля) перед кожним виходом на навчання чи заняття, а також їх наявність після повернення із занять та навчань, вживати заходів до запобігання катастрофам, аваріям і поломкам, втратам зброї та боєприпасів (командирові корабля, крім того, забезпечувати живучість корабля та безпеку його плавання);
один раз на місяць звіряти дані ротного (корабельного) обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини;
керувати господарством роти.
Крім того, командир окремої роти зобов'язаний:
проводити контрольні заняття з підрозділами після закінчення їх бойового злагодження;
організовувати охорону роти, контроль за несенням служби, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти стан її несення;
затверджувати розкладку продуктів на тиждень, організовувати щоденний контроль за якістю приготування та повнотою видачі їжі для особового складу, особисто перевіряти не менше ніж один раз на тиждень якість приготування їжі;
забезпечувати збереження коштів під час доставлення їх до роти;
для доставлення коштів надавати транспорт і озброєну охорону;
забезпечувати правильне утримання та експлуатацію житлового фонду та інших споруд на території роти, а також їх пожежну безпеку;
вживати заходів для охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у місці розташування роти під час проведення заходів з бойової підготовки, повсякденної діяльності.
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена статтями 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371; далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку №608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
За приписами пункту 2 Розділу VII Порядку №608 під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Отже, приводом для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров'ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди.
Як свідчать матеріали службового розслідування, всупереч положенням пункту 1 Розділу VII Порядку №608 службова перевірка щодо факту втрати військового майна військової частини НОМЕР_2 , не проводилась.
За змістом пункту 3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Відповідно до положень Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Оцінка акту за результатами службового розслідування, в тому числі оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ній висновків, а також щодо самих висновків розслідування, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого за результатами такого розслідування.
Таким актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов'язки є наказ, що прийнятий за результатами розгляду акту. Саме наказ №249 від 11.02.2025 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» і є у цій справі предметом судового аналізу щодо відповідності вимогам чинного законодавства.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
Із визначення указаних правових категорій випливає, що настання матеріальної відповідальності пов'язано законодавцем із таким складом протиправного діяння, структурними елементами якого є: 1) виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов'язків; 2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна; 3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків; 4) вина військовослужбовця у настанні збитків.
Зазначене підтверджується положеннями частин першої, другої статті 3 Закону № 160-IX, якими передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов'язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постановах від 25.03.2020 у справі № 814/2281/16, від 25.06.2020 у справі № 825/2405/18, від 11.06.2020 у справі № 1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18, від 13.11.2019 у справі № 620/302/19, від 12.12.2018 № 813/2751/17.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.
Так, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. При цьому виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Оскільки статтею 5 та 6 Закону №160-ІХ законодавець виокремив обмежену матеріальну відповідальність військовослужбовця від повної матеріальної відповідальності військовослужбовця, то управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу застосування до військовослужбовця міри юридичної відповідальності саме у вигляді повної матеріальної відповідальності повинно узгоджуватись із вимогами частини другої статті 2 КАС України, зокрема, відповідати критеріям: обґрунтованості (тобто, вчинятись з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, запобігання дискримінації, пропорційності, забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Тому матеріали службового розслідування та наказ суб'єкта владних повноважень про накладення на військовослужбовця повної матеріальної відповідальності повинні містити добуті у передбаченому законом порядку об'єктивні дані, котрі поза розумним сумнівом доводять наявність у військовослужбовця фізичної змоги усвідомлено запобігти настанню збитків у вигляді нестачі військового майна завдяки власному професійному досвіду, знанням, проведеному суб'єктом владних повноважень навчанню та використанню виданих суб'єктом владних повноважень технічних засобів контролю чи інших пристосувань, необхідних для виконання службових обов'язків за посадою чи службою.
Натомість, відсутність згаданої фізичної можливості (слід розуміти - запобігти збиткам з урахуванням перелічених вище факторів) виключає правомірність притягнення військовослужбовця саме до повної матеріальної відповідальності у зв'язку із недоведеністю вини військовослужбовця у настанні збитків чи умислу військовослужбовця на настання збитків.
Згідно з актом службового розслідування, в ході проведення останнього встановлено, що: «Протиправні дії старшого лейтенанта Василя КОМАНЯКА полягають у втраті військового майна, а саме БРМ-1К заводський номер №Ц03РТ2316 бортовий №503 та дизельного палива (ДП-Л-СВРО-5ВО), яким була заправлена БРМ-1К в кількості 227 кг і охолоджуючої рідини (ОЖ-40) в кількості 57,2 кг, та умовчуванням втрати військового майна, у зв'язку з чим відомо про факт втрат і стало тільки після перевірки командуванням частини військової техніки розвідувальної роти.
Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_6 допустив порушення військової дисципліни, що зазначені у:
завжди мати точні відомості про бойову техніку, пальне, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові) (стаття 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України);
командир роти у воєнний час відповідає за підтримання внутрішнього порядку і збереження озброєння, техніки та іншого майна роти за ведення ротного господарства (стаття 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України);
підтримувати бойову техніку в постійній бойовій готовності; досконало знати і вміло володіти всіма видами техніки роти, правильно їх зберігати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану бойової техніки, пально-мастильних матеріалів (стаття 1І2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Матеріалами службового розслідування встановлено, що втрата військового майна старшим лейтенантом ОСОБА_7 настала внаслідок недотримання, порушення останніми вимог нормативно-розпорядчих актів, в тому числі обов'язку військовослужбовця утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно.
Службовим розслідуванням не підтверджено факт втрати майна за обставин, пов'язаних з веденням бойових (воєнних) дій зі сторони ворога (бойовий імунітет); не встановлено обставини, що виключають матеріальну, відповідальність старшого лейтенанта ОСОБА_8 по факту втрати ними військового/державного майна.
Причиною неналежного виконання старшим лейтенантом ОСОБА_7 обов'язків військової служби є його особиста недисциплінованість.
Причинним зв'язком між протиправною поведінкою старшого лейтенанта ОСОБА_8 і завданою ним шкодою є те, що шкода стала об'єктивним наслідком його протиправною поведінкою - наслідком втрати військового майна у зв'язку з неналежним виконанням ними обов'язків військової служби.
Вина старшого лейтенанта ІНФОРМАЦІЯ_1 в завданні шкоди характеризується умислом у формі необережності та умовчуванням перед командуванням військової частини НОМЕР_2 щодо втрати військового майна.
Старший лейтенант ОСОБА_6 неналежно виконав обов'язки військової служби, що спричинило наявність завданої шкоди. Зазначене є підставою для притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_8 до матеріальної відповідальності».
Суд звертає увагу, що Акт службового розслідування та оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» містять виключно опис подій та обставин, які слугували підставою для призначення службового розслідування і за фактом існування яких позивача притягнули до відповідальності.
При цьому, ані Акт службового розслідування ані оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» не містять опису дій позивача, які спричинили настання вказаних подій та обставин.
Більш того, відповідачем у спірних правовідносинах не встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а формальне посилання відповідача на не належне виконання позивачем обов'язків військової служби через його особисту недисциплінованість та порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не може бути належним та допустимим доказом притягнення до матеріальної відповідальності.
Крім того, суд зазначає, що Закон № 160-ІХ розрізняє обмежену матеріальну відповідальність (стаття 5 Закону), повну матеріальну відповідальність (частина перша статті 6 Закону), підвищену матеріальну відповідальність (частина третя статті 6 Закону).
Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Суд вважає, що настання повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ (у тому числі, і за спричинення нестачі майна) обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
За обставинами справи, ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, встановленої внаслідок виявлення нестачі майна (пункт 1 частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ). Проте, матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів того, що саме з вини позивача державі було завдано збитки внаслідок неналежного виконання ним службових обов'язків щодо збереження військового майна, а службовим розслідуванням не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця.
Разом з тим, в акті службового розслідування вказано, вина старшого лейтенанта ОСОБА_1 характеризується умислом у формі необережності та умовчуванням перед командування військової частини НОМЕР_2 щодо втрати військового майна, що не узгоджується з визначеним відповідачем розміром покладеної на позивача матеріальної відповідальності.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, акт службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності у повному розмірі виявленої шкоди, складений без дослідження усіх обставин та без ретельного дослідження причинного зв'язку між його поведінкою і настанням шкоди.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень у порядку частини другої статті 77 КАС України не доведено, що між якістю виконання позивачем службових обов'язків та настанням збитків у вигляді втрати військового майна з урахуванням перелічених вище факторів існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, та що у настанні цих збитків існує вина заявника саме у формі умислу (а не необережності).
Не наведення мотивів винесеного наказу не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Суд зауважує, що невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості спірного наказу має наслідком визнання його протиправним та є самостійною підставою для його скасування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
В свою чергу, суд звертає увагу, що позивач просить скасувати пункти 2, 3, 4, 6.1, 8 наказу №249 від 11.02.2025, однак суд зазначає, що повним та фактичним відновленням порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» в частині, яка стосується позивача.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 6.1, 8 наказу №249 від 11.02.2025, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 №249 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна» в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.11.2025.
Суддя І.В.Садовий