05 листопада 2025 року Справа № 280/8231/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у сумі 9118,81 грн., на коефіцієнти у розмірах 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у сумі 9118,81 грн. на коефіцієнти у розмірах 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025,- році, в наростаючому порядку, починаючи з 15 вересня 2025 року, у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) її пенсії за віком.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.
10 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:
«-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у сумі 9118,81 грн, на коефіцієнти у розмірах 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у сумі 9118,81 грн. на коефіцієнти у розмірах 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році, в наростаючому порядку, починаючи з 15 березня 2025 року, у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) її пенсії за віком».
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року заяву про зміну позовних по справі № 280/8231/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії прийнято судом.
31 жовтня 2025 року представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 25 березня 2023 року по 11 березня 2025 року у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із вказаним позовом. В обґрунтування заяви вказує, що строк звернення до суду із цим позовом позивачем пропущено. Заявник наголошує, що спірні податкові повідомлення-рішення направлено та доставлено у електронний кабінет платника, про що свідчить відповідна квитанція.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас згідно з частинами 3 та 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).
При цьому особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - закон №1058-IV).
При цьому, під “порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, який становить 3764,40 грн.) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону 1058-IV, абзацом 1 частини другої статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту “законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
У справі “Кечко проти України» (заява 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV, у зв'язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.
З метою забезпечення у 2022 - 2024 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: у 2022 році - 1,14 згідно з постановою №118. у 2023 році - 1,197 згідно із постановою №168; у 2024 році - 1,0796 згідно з постановою №185.
Суд зазначає, що з метою забезпечення у 2023 - 2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема:
У 2022 році -1,14 з постановою № 127;
у 2023 році - 1,197 згідно з постановою №168;
у 2024 році - 1,0796 згідно з постановою №185.
у 2025 році 1,115 згідно з постановою №209.
Таким чином, індексація пенсій у 2023-2025 роках повинна проводитись відповідно до постанови № 127, постанови №168, постанови №185, постанови №209, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно.
Під час розгляду клопотання представника відповідача судом враховується правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11 лютого 2025 року по справі №280/3620/24.
Звернувшись до суду з цим позовом 15 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач з урахуванням уточнень заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у сумі 9118,81 грн. на коефіцієнти у розмірах 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році, в наростаючому порядку, починаючи з 15 березня 2025 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач звернулась до суду з цим позовом 15 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку та заявила вимоги стосовно виплати недоотриманих сум пенсії починаючи з 15 березня 2025 року, її права з урахуванням вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, можуть бути захищені судом починаючи з 15 березня 2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, як просить позивач у позові.
Так, враховуючи дату звернення позивача до суду із даним позовом (15 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку) та дату, з якої позивач просить здійснити виплату недоотриманих сум пенсії (15 березня 2025 року), спростовує доводи відповідача з приводу пропущення позивачем строку звернення до суду із позовом, встановленого статтею 122 КАС України.
Також, представник відповідача просить залишити позов без розгляду в частині позовних вимог за період з 25 березня 2023 року по 11 березня 2025 року, в той час як, позивачем вимоги щодо перерахунку та виплати індексації пенсії за вказаний період в межах даної справи та з урахуванням уточненої позовної заяви не заявляються.
Таким чином, подана представником відповідача заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог за період з 25 березня 2023 року по 11 березня 2025 року задоволенню не підлягає, адже строк звернення до суду із позовом у справі № 280/8231/25 ОСОБА_1 не пропущено.
Керуючись статтями 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 25 березня 2023 року по 11 березня 2025 року у справі № 280/8231/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Д.В. Татаринов