05 листопада 2025 року Справа № 280/9089/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095) про визнання незаконною та скасування постанови,
14.10.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицького А.В. від 03.10.2025 ВП № 78984209 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100,0 грн. скасувати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.10.2025 позивачем отримана постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицького А.В. (далі- Відповідач) від 03.10.2025 ВП № 78984209 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/10334/24. Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем без врахування наявності поважних причин невиконання позивачем судового рішення.
Ухвалою від 17.10.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 30.10.2025.
27.10.2025 від представника позивача до суду недійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.
У судове засідання 30.10.2025 представники учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.
Ухвалою від 30.10.2025 було витребувано від учасників справи додаткові докази, судове засідання відкладене на 05.11.2025.
31.10.2025 від позивача до суду надійшла витребувана інформація.
05.11.2025 від представника позивача до суду недійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
У судове засідання 05.11.2025 представники учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №280/10334/24 визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дня припинення її виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 23.07.2025 та 22.08.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у зазначеній справі.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицького А.В. від 03.09.2025 було відкрите виконавче провадження №78984209 щодо примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №280/10334/24, надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 24.09.2025 №0800-0801-5/112009 позивач повідомив державного виконавця, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Пунктом 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визначено Пенсійному фонду України не пізніше ніж до 1 вересня 2025 р. забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Оскільки триває доопрацювання Пенсійним фондом України інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування, то позивач вважає, що існують обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду.
Позивач просив відповідача зупинити виконавче провадження до завершення опрацювання Пенсійним фондом України інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Постановою державного виконавця від 03.10.2025, прийнятою в межах виконавчого провадження №78984209, за невиконання рішення суду було накладено штраф на позивача в розмірі 5 100 грн.
В обґрунтування оскаржуваної постанови державним виконавцем зазначено:
«ГУПФУ в Запорізькій області нехтуючи обов'язком, покладеним на нього рішення суду не тільки не звернулось до суду із заявою, в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а й навіть не здійснило нарахування стягувачу відповідної суми заборгованості за рішенням суду.
Замість виконання рішення суду ГУПФУ в Запорізькій області у своєму листі просить зупинення виконавчого провадження в порядку ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду ,в той час, як апеляційна скарга на рішення суду по справі №280/10334/24 була розглянута 23.07.2025, тобто більше ніж два місяці тому.
На підставі зазначеного, вбачається, що рішення суду ГУПФУ в Запорізькій області не виконується без будь-яких на це поважних підстав».
Вважаючи протиправною постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 5100 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).
За частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статтею 75 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення, відповідно до вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Разом з тим, з оскаржуваної постанови вбачається, що штраф до позивача застосований не у зв'язку з невиплатою суми пенсії, а у зв'язку з невиконанням рішення суду в частині перерахунку пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок на доплату пенсії на виконання рішення суду у справі №280/10334/24 було здійснено позивачем лише 10.10.2025, й донараховано ОСОБА_1 24 000,00 щомісячної доплати до пенсії за період листопад 2024 року - жовтень 2025 року.
Тобто перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №280/10334/24 був здійснений після ухвалення державним виконавцем оскаржуваної постанови.
З матеріалів виконавчого провадження, розміщених в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що лише 14.10.2025 позивачем було надіслано відповідачу інформацію щодо виконання судового рішення в частині перерахунку пенсії.
З врахуванням наведеного суд висновує про невиконання без поважних причин позивачем рішення суду у справі №280/10334/24 в частині поновлення нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дня припинення її виплати.
Відповідно, оскаржувана постанова державного виконавця є правомірною, а тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245, 250, 271, 287 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095) про визнання незаконною та скасування постанови.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 05.11.2025.
Суддя Р.В. Кисіль