04 листопада 2025 року Справа № 280/9254/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення майнової шкоди,
21.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 16.10.2025, Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 536 734,10 гривень, в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення.
Також до позову додана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ухвали від 22.10.2025 позивачу необхідно було у визначений строк надати до суду: заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску; документ про сплату судового збору за звернення до суду з цим позовом в сумі 8 051,01 грн.
31.10.2025 засобами системи «Електронний суд» до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та докази доплати позивачем судового збору на суму 8 051,01 грн. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач наголошує на тому, що він залучений до протидії збройній агресії російської федерації. Зазначає, що протягом періоду пропуску процесуального строку позивачем вчиняла усі необхідні, сумлінні, можливі та активні дії, які підтверджують та вказують на бажання ефективно реалізувати свої процесуальні права з метою подальшого їх захисту.
Суддя зазначає, що позивачем подана до суду заява про поновлення строку звернення до суду ідентична тій, яка була додана до позову, та якій вже надана оцінка в ухвалі про залишення позову без руху.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду суддя зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно наявних матеріалів позову наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.05.2024 № 230 “Про підсумки службового розслідування» остаточно встановлено наявність факту переплати відповідачу грошового забезпечення та прийнято рішення про необхідність проведення претензійної роботи щодо стягнення з відповідача переплаченого грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При цьому дана позовна заява направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку лише 16.10.2025, тобто майже через півтора роки з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
За таких обставин, за відсутності доказів іншого, суддя висновує про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Аналогічне правозастосування наведене в ухвалі Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 480/7981/24.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним у заяві про поновлення строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання процесуального строку.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і на даний час.
Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1 та 2 статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 № 990/115/22, постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 31.08.2023 у справі № 340/6025/22, від 12.10.2023 у справі № 560/2291/23.
Отже, між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок та поновлення строку на подання позовної заяви до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, щодо того, яким саме чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з позовом до суду.
Тобто обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
В той же час, позивачем жодних доказів на підтвердження неможливості подання позовної заяви внаслідок введення воєнного стану в Україні у встановлені ст.122 КАС України строки не надав.
Суддя звертає увагу на те, що підстави для звернення до суду виникли у військової частини ще у травні 2024 року коли наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.05.2024 № 230 “Про підсумки службового розслідування» остаточно встановлено наявність факту переплати відповідачу грошового забезпечення та прийнято рішення про необхідність проведення претензійної роботи щодо стягнення з ОСОБА_1 переплаченого грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. При цьому дана позовна заява направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку лише 16.10.2025, тобто майже через півтора роки з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Суддя зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання (організації) внутрішніх процедур. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Таким чином, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на розгляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання позовної заяви, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання позову.
Суд не заперечує факту участі особового складу військової частини у воєнних діях, між тим зазначає, що питання підготовки позовної заяви відноситься до компетенції юридичної служби частини, а її підписання - командира військової частини або уповноваженої ним особи. Проте, з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів перебування всього особового складу та вказаних осіб у зоні ведення бойових дій, беручи до уваги той факт, що ППД військової частини знаходиться поза межами зони бойових дій, суддя вважає безпідставними посилання на виконання частиною бойових завдань як на підставу поважності причин строку звернення до суду.
Окрім того, суд враховує також те, що позивачем було організовано та проведено в травні 2024 року службові розслідування по факту переплати ОСОБА_1 та ряду інших військовослужбовців грошового забезпечення, відповідно у військової частини були наявні як посадові особи з необхідною кваліфікацією задіяні не лише в заходах з протидії загарбнику так і можливість забезпечити виконання не ними завдань відмінних від бойових.
Відтак, причини пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, зазначені позивачем у наданій заяві, суддя визнає неповажними. Належних доказів на підтвердження обставин викладених в заяві, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не усунено недоліків позовної заяви, а підстави наведені представником позивача суддею визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та подана заява про поновлення строків не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 122-123, 160, 161, 167, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення майнової шкоди - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль