04 листопада 2025 року Справа № 280/6130/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №527 від 22.12.2024 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 у складі команди НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 було включено до списку військових;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.11.2024 приблизно об 11 годині ранку до позивача звернулись двоє представників поліції з проханням пред'явити документи, що посвідчують особу. Також було надано для ознайомлення військово-обліковий документ позивача, посвідчення аспіранта № НОМЕР_3 та виписку ЄДЕБО зі штампом та підписом Класичного приватного університету, в якому згідно з наказом №76 від 03.10.2023 по 22.03.2027 позивач є аспірантом, що підтверджує право на відстрочку. Працівник поліції повідомив позивачу, що він пребуває в розшуку ТЦК. З метою уникнення конфлікту з працівниками поліції та застосування заходів затримання, позивач проїхав до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де перебуває на обліку. У ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу повідомили, що йому було надіслано на початку грудня 2024 ркоу повістку, але за нею позивач не з'явився, тому ТЦК об'явило позивача в розшук. Позивач вказує, що ніяких повідомлень про надсилання повістки на його адресу він не отримував. Зауважує, що з кінця листопада до 18.12.2024 перебував у відрядженні у м.Києві. Саму повістку на прохання позивача ознайомитись з нею, йому не показали. В ТЦК повідомили, що позивачу необхідно пройти ВЛК. Позивач відмовився від проходження ВЛК та повідомив, що буде оскаржувати в суді. Направлення на ВЛК позивачу не надали. Ніякого протоколу про відмову від проходження ВЛК особи з ТЦК не складали. Ніяких аналізів чи даних не надавав, обстеження чи аналізи фактично не проводились. З результатами ВЛК позивач не ознайомлений та не підписував. Позивач зазначає, що представники ТЦК та невідомі особи на Верхній Хортиці біля будинку, де проходила імітація ВЛК, не давали змоги покинути територію та не пропускали вийти звідти. В подальшому, позивача доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де повідомили, що за результатами ВЛК позивач підлягає призову. Позивач повідомив, що такі дії є протиправними, та повідомив про намір оскаржити такі дії до суду. Позивач попросив ознайомитися з документами, за результатами яких підлягає мобілізації, однак позивачу не надали жодних документів. Крім того позивач зазначає, що до нього застосовували фізичну силу з вимогою віддати мобільний телефон, тримали у підвальному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 до ранку 22 грудня 2024 року. В подальшому, з 22.12.2024 позивач перебував в учбовому центрі військової частини НОМЕР_1 . За час перебування на всіх документах ставив не свій підпис з того погляду, що не згоден з незаконною мобілізацією представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних документів стосовно мобілізації для ознайомлення та для подальшого оскарження позивач не отримав. Позивач вважає, що накази відповідачів щодо призову та мобілізації повинні бути скасовані, оскільки на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ. Звертає увагу, що не лише у військовозобов'язаного є обов'язок шодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача та наданих ним документів. Однак, відповідачем 1 не було належним чином з'ясовано, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, не вжито жодних заходів щодо з'ясування таких обставин. Необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-ХІІ. Більше того, з повідомлених позивачем обставин випливає, що відповідач 1 позбавив його можливості надати документи, що підтверджують право на відстрочку. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 11 серпня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у даній справі. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме належним чином засвідчену копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.12.2024 пройшов ВЛК у КНП «Клініка «Сімейний Лікар» ШСР у відповідності до діючого законодавства та був визнаний придатним для військової служби відповідно до наказу МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 від 14.08.2008. В позовній заяві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилається на те, що мав діючу відстрочку як студент, який навчається за денною формою навчання відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В той же час, відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час призову на військову службу під час мобілізації був особою, яка не користувалась відстрочкою. Про наявність відстрочки або право на відстрочку Позивач під час заходів мобілізації Відповідача не повідомляв. Будь-які докази оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Позивач до суду не надав. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з основної діяльності) від 22.12.2024 № 527 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 22.12.2024, та направлений для подальшого проходження військової служби у складі команди НОМЕР_1 . За наведених обставин, позивач був мобілізований до Збройних Сил України відповідно до вимог чинного законодавства України. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 було призвано на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог діючого законодавства, та на момент подання позовної заяви ОСОБА_2 мав статус військовослужбовця, то стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не може бути застосована в зазначених правовідносинах. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Військової частини НОМЕР_1 до суду клопотань, пояснень, відзиву на позовну заяву не надходило, про порушення провадження у справі відповідач повідомлений, відповідно приписів КАС України.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з витягом з наказу №76 від 03.10.2023, ОСОБА_1 за результатами вступних іспитів згідно рішення приймальної комісії зараховано до складу аспірантів першого року денної форми навчання в аспірантуру Класичного приватного університету (додатковий набір) терміном на чотири роки з 03.10.2023 по 22.03.2027 за спеціальністю 051 Економіка.
В матеріалах справи міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.12.2023 №4/6256/5/, яким позивача було повідомлено, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як студент, який навчається за денною формою навчання.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 22.12.2024 № 527 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 22.12.2024, та направлений для подальшого проходження військової служби у складі команди НОМЕР_1 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач у позовній заяві повідомив, зокрема, що ним було надано посвідчення аспіранта № НОМЕР_3 та виписку ЄДЕБО зі штампом та підписом Класичного приватного університету, в якому згідно з наказом №76 від 03.10.2023 по 22.03.2027 позивач є аспірантом, що підтверджує право на відстрочку. Ніяких повідомлень про надсилання повістки на його адресу він не отримував. Відмовився від проходження ВЛК та повідомив, що буде оскаржувати в суді. Направлення на ВЛК не надали. Ніякого протоколу про відмову від проходження ВЛК особи з ТЦК не складали. Ніяких аналізів чи даних не надавав, обстеження чи аналізи фактично не проводились. З результатами ВЛК позивач не ознайомлений та не підписував. Позивач вважає, що накази відповідачів щодо призову та мобілізації повинні бути скасовані, оскільки на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ. Відповідач 1 позбавив його можливості надати документи, що підтверджують право на відстрочку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що позивач пройшов ВЛК у КНП «Клініка «Сімейний Лікар» ШСР у відповідності до діючого законодавства та був визнаний придатним для військової служби відповідно до наказу МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 від 14.08.2008. Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» позивач на час призову на військову службу під час мобілізації був особою, яка не користувалась відстрочкою. Будь-які докази оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до суду не надано.
Не погодившись з наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 №527 від 22.12.2024 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 було включено до списку військових, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).
Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абзацу першого частини третьої цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати визначені документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права (на відстрочку) вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
З 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов'язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі: подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації); надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Аналізуючи вищевказані норми Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, слід дійти висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу мають лише військовозобов'язані та резервісти. Таке право реалізується шляхом подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
За обставин цієї справи, на момент прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_1 не було належним чином оформленої відстрочки від призову, як того вимагає чинне законодавство.
Крім того, з тексту позовної заяви не вбчається, що позивач звертався із заявою про надання відстрочки у встановленому порядку до моменту його мобілізації.
Повідомлення працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що позивач навчається та має право на відстрочку не є тотожним виконанню процедури, встановленої пунктом 58 Порядку №560.
Суд зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували звернення позивача до відповідача 1 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, матеріали справи не містять та позивачем не надано.
В матеріалах справи міститься лише лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.12.2023 №4/6256/5/, яким позивача було повідомлено, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як студент, який навчається за денною формою навчання.
В матеріалах справи міститься наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 22.12.2024 № 527 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 22.12.2024, та направлений для подальшого проходження військової служби у складі команди НОМЕР_1 .
Таким чином, набувши статус військовослужбовця, позивач втратив право на відстрочку від призову на військову службу.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.
Наявність реального та безпосереднього порушення прав позивача як необхідної умови судового захисту висловлена Верховним Судом України у постановах від 22.03.2016 №п/800/484/15/21-557а16, 01.12.2015 №800/134/15/21-2247а15, 01.12.2015 № 800/135/15/21-3222а15.
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.
Окрім того, зі змісту наведених приписів КАС України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Матеріали справи не містять, а позивачем, в обґрунтування своєї правової позиції по справі, не надано до суду жодних доказів на підтвердження його звернення до відповідача 1 із заявою про відстрочку від призову, яке було проігноровано відповідачем-1, щоб свідчило про протиправну бездіяльність останнього.
Відтак, станом на час розгляду справи позивачем не доведено порушення своїх прав свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин відповідачем 1.
Позивач, маючи об'єктивні підстави для відстрочки, мав реальну можливість реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного ТЦК із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком №560, до моменту його фактичного призову.
Відсутність такого звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття наказу про призов позивач формально не мав статусу особи, якій надано відстрочку.
За таких обставин, відповідач 1, видаючи наказ від 22.12.2024 № 527 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» стосовно позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.
Оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 22.12.2024 № 527 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», в частині призову позивача визнається судом таким, що прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (за відсутності на той момент офіційно оформленої відстрочки у позивача), підстави для його скасування відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення похідних вимог визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 було включено до списку військових.
Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) можливе лише на підставах та в порядку, визначених Законом №2232-XII та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Позивач не позбавлений права звернутися з рапортом про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 в справі №200/4189/22.
Так, Верховний Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб, то він потім не може оскаржити дії ТЦК з його мобілізації.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Вказана правова позиція підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова