04 листопада 2025 року Справа № 280/6123/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Ткаченко Ольга Сергіївна ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Ткаченко Ольга Сергіївна, до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 НГУ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не нарахування та здійснення виплати позивачу нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, за повних 14 років календарної служби.
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу одноразову грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме з повних 14 років календарної служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби.
Крім того, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу процесуальний строк звернення до суду. В обґрунтування причин пропуску зазначає, що в останній день тримісячного строку з дня звільнення з військової служби представником був поданий до суду аналогічний позов, проте доданий до позову ордер на представника не був засвідчений підписом адвоката, через що ухвалою від 14.07.2025 позов був повернений позивачу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу нараховано та виплачеано не всі належні виплати при звільненні визначені законом, за наявності в останнього вислуги років, а саме: не виплачено 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше при звільненні з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану. Позивач вважає, що має право на вищевказані виплати, так як вони прямо передбачені чинним законодавством, право на які у позивача виникло у зв'язку з наявністю вислуги років понад 10 років, однак з невідомих причин виплати здійснено не було. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 21.07.2025 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначено без виклику (повідомлення) сторін, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов.
06.08.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що доводи ОСОБА_1 про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 календарних років вислуги на військовій службі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не є тим суб'єктом, на якого поширюється дія абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому що при звільненні з військової служби у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, він у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, а відтак на нього поширюється дія абзацу 7 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Підсумовуючи вищенаведене, вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
11.08.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідач у своєму відзиві наводить посилання на положення абзацу 7 частини 2 статті 15 Закону №2011-XI, які взагалі не регулюють вказані спірні правовідносини. Структура Закону №2011-XI не містить частин, а посилання на абзац 7 пункту 2 статті 15 містить норму щодо виплат у зв'язку зі звільненням з полону. Разом із тим, норма права на яку посилається відповідач є не абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону №2011-XI, а абзацом 25 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XI, викладена у старій редакції та жодним чином не стосується спірних правовідносин. В той же час, виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460 (абз 9 п. 10 Постанови). Пунктами 2 - 5 Порядку та умов виплат деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, що затверджена Постановою Кабінету міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460 встановлено наступне: Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач наголошує на тому, що має право на вищевказані виплати, так як вони прямо передбачені чинним законодавством, однак в супереч закону такі виплати здійснено не було
18.08.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом аналогічні поданому відзиву.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
11.04.2022 ОСОБА_1 було мобілізовано до Збройних Сил України, військову службу проходив у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_2 від 29.08.2022.
07.04.2025 наказом по стройовій частині Командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ за №98 від 07.04.2025, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_2 (Г-179559) (по мобілізації), який здав справи і обов'язки за посадою оперативного чергового служби оперативних чергових відділення служби військ штабу, якого звільнено відповідно до частини 4 пункту 2 підпункту «Г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 07.03.2025 №67 о/с у запас (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня спорідненості, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), без права носіння військової форми одягу, 07 квітня 2025 року.
Відповідно до тексту наказу постановлено виплатити грошову компенсацію за невикористані 24 (двадцять чотири) календарних дні щорічної основної відпустки (з них: за 2024 рік - 15 днів, за 2025 рік - 09 днів).
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, що затверджена наказом МВС України від 15.03.2018 №200, грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік - виплачена, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачувалась.
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом МВС України від 15.03.2018 року №200, виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 квітня по 07 квітня 2025 року в розмірі 420 % посадового окладу.
Згідно з Наказом МВС України від 15.03.2018 року №200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця Національної гвардії України та іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 35 (тридцять п'ять) повних календарних місяців служби згідно постанови КМУ від 17.09.2014 №460.
Вислуга років станом на 07 квітня 2025 року становить:
Час служби в календарному обчисленні 14 років 07 місяців 07 днів;
Час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - немає;
Вважаючи, що при звільненні йому протиправно не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у статті 2 якого, серед іншого, унормовано, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша). Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга). Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта). Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина шоста). Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина перша статті 3 Закону №2011-XII).
У статтях 1 та 1-1 Закону №2011-XII, зокрема, зазначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці, як визначено у статті 1-2 Закону №2011-XII, користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Питання грошового забезпечення військовослужбовців урегульовує стаття 9 Закону №2011-XII, в якій також установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 1).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у пункті 2 розділу І якого передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Статтею 26 Закону №2232-XII унормовано порядок та підстави звільнення з військової служби, і, згідно із підпунктом «Г» пункту 2 частини четвертої цієї статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Приписами пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (абзац перший). Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (абзац другий). Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку» (абзац третій). Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абзац четвертий). Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали (абзац п'ятий). У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац шостий). Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац сьомий). Одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України (абзац восьмий).
Положеннями розділу XXXII Порядку №260, який урегульовує питання виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, зокрема, визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (пункт 1). Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 (пункт 4). Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення; яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв'язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які мали право військовослужбовці за останньою займаною посадою на день відсторонення від посад (відсторонення від виконання службових повноважень) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення. Військовослужбовцям льотно-підйомного складу, які звільнені з льотної роботи на підставі постанови військово-лікарської комісії та які у зв'язку з цим звільняються з військової служби, для обчислення одноразової грошової допомоги включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) в розмірах, встановлених для цієї категорії військовослужбовців. Військовослужбовцям, які після прибуття для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України з державних органів, установ, організацій зараховані у розпорядження та звільняються зі служби, розмір одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби обчислюється виходячи з окладів за посадами, які вони обіймали в цих органах, установах, організаціях, та інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій (пункт 5). У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 7). Для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (пункт 8).
Згідно із приписами Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 (далі - Порядок №460 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення (пункт 1). Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 2). Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (пункт 3). Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (пункт 4). Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5).
Суд зазначає, що спірним у цій справі є розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби для позивача як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану.
Суд звертає увагу, що військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що указує на її особливий статус і специфічні умови проходження. Це означає, що вона відрізняється від інших видів військової служби, таких як строкова служба чи служба за контрактом, має свої особливості виконання та особливий порядок правового регулювання.
Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, має зв'язок (залежність), зокрема, із категорією, до якої віднесений військовослужбовець, нормативною підставою, за якою він звільняється, та із умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
За загальним правилом, до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло на момент їхнього виникнення.
Так, підпунктом 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану; виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічні норми містить пункт 1 розділу ХХХІІ Порядку №260, в якому зазначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Водночас приписи абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ обумовлюють, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тож Закон №2011-XIІ містить пряму норму (абзац сьомий пункту 2 статті 15), яка право визначати умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, делегувала Кабінету Міністрів України, який, своєю чергою, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ, постановою від 17 вересня 2014 року №460 затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (Порядок №460), де установлено окремий розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.
Зокрема, у пункті 1 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, затверджений Міністерством оборони України (наказ від 07 червня 2018 року №260).
Таким чином, положення Порядку №460, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, унормували приписи пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ щодо умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, і таким військовослужбовцям, відповідно до норм указаного нормативно-правового акта, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але ця сума не може бути меншою, ніж 25 відсотків їхнього місячного грошового забезпечення.
Отже, виходячи із положень абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 Порядку №460, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі, визначеному саме Порядком №460 (4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення). У такому ж розмірі, як установлено судом, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.
Аргументи, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, визначеному положеннями пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260, є помилковими, зважаючи на те, що позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, визначається саме Порядком №460. Положення пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260 на позивача у частині розміру виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не розповсюджуються.
Разом із тим, безпідставними є посилання на те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби як у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік службу, визначеному пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку №260, так і в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до пункту 1 Порядку №460, оскільки приписи Закону №2011-XIІ не передбачають можливості набуття військовослужбовцем права на одночасну виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2025 року у справі №160/32903/23.
У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки, з огляду на особливості спірних правовідносин, йому правильно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до чинної спеціальної норми, яка регулює відповідні правовідносини.
З урахуванням наведеного вище суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Ткаченко Ольга Сергіївна ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «04» листопада 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль