04 листопада 2025 року Справа № 280/8752/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 15.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 27.10.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 від 25.06.2024 року на суму 5259 грн. 50 коп.
03.11.2025 представник позивача подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на те, строк звернення до суду підлягає поновленню відповідно до ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а посилання контролюючого органу на нібито пропуск строку є безпідставними. Вважає, що відсутні будь-які реальні докази направлення податкового повідомлення - рішення №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 від 25.06.2024 на адресу позивача, зокрема: опис-вкладення до відповідного листа, з якого можна встановити, що саме було відправлено відповідачем та в якій кількості аркушів. Відсутність опису вкладення унеможливлює встановлення, який саме документ було направлено контролюючим органом, а тому факт вручення податкового повідомлення-рішення не вважається доведеним. Крім того, вважає такі дії з боку відповідача істотним порушенням процедури вручення податкового повідомлення-рішення, оскільки позбавляє платника можливості перевірити зміст отриманого листа та дотриматись строків оскарження. Також зазначає, що з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0600940431430 вбачається, що позивач отримав листа особисто 16.07.2024, однак це суперечить дійсності, оскільки у період з 12.07.2024 по 22.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, про що свідчить Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №13308. Враховуючи вищевикладене, просить врахувати відповідні пояснення та поновити процесуальний строк в адміністративні справі № 280/8752/25.
03.11.2025 представник відповідача подав заперечення на заяву про поновлення процесуального строку, в яких зазначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України), надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Водночас, щодо твердження представника позивача щодо неможливості особистого отримання листа, відповідач зазначає, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв'язку. Таким чином, перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв'язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного (наприклад, такі, як квитки про виїзд з території міста чи країни або інші докази, які свідчать про відсутність отримувача за адресою, вказаною в повідомленні про вручення поштового повідомлення). За таких обставин вважає, що наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є достовірним доказом отримання податкового повідомлення-рішення №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 від 25.06.2024, яке було направлено позивачу 10.07.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 0600940431430. Просить залишити позовну заяву без розгляду.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, наведених представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Згідно частиною 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24, яка є подібною до справи, що розглядається, зазначила, що за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України).
У справі, що розглядається, предметом оскарження, крім іншого, є податкове повідомлення-рішення податкового органу від 25.06.2024 №0546719-2409-0830-UA23060070000082704.
На підтвердження вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення від 25.06.2024 №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 відповідачем надано до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600940491430, направлене ОСОБА_1 10.07.2024 за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , яке згідно з відміткою працівника поштової служби вручено адресату особисто 16.07.2024.
Водночас, позовну заяву подано до адміністративного суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 03.10.2025.
Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі, підтверджені належними доказами, обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.
Необхідно вказати, що Верховний Суд в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що надані відповідачем докази направлення податкового повідомлення-рішення №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 від 25.06.2024 не можна вважати належними оскільки неможливо встановити вміст листа та що саме на адресу позивача направляв відповідач у зв'язку з відсутністю опису вкладення. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0600940431430 вбачається, що позивач отримав листа особисто від 16.07.2024, однак у період з 12.07.2024 року по 22.07.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.
Стосовно наведених аргументів суд зазначає, що статтею 42 ПК України визначено порядок листування платників податків та контролюючих органів.
Згідно з положеннями пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України (в редакції станом на дату направлення листа з рекомендованим повідомленнмя про вручення поштового відправлення 0600940491430) податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Наведені норми податкового законодавства щодо порядку вручення платникам податків податкових повідомлень-рішень спростовують доводи представника позивача про обов'язок контролюючого органу здійснювати направлення поштової кореспонденції з обов'язковим описом вкладення.
Суд зазначає, що вручення поштових відправлень операторами поштового зв'язку регламентується Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року (далі - Правила № 270).
У пункті 81 Правил зазначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 91 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв'язку.
Під час вручення поштового відправлення з позначкою “Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК» адресат (одержувач) підтверджує такий факт своїм підписом та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв'язку.
З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв'язку.
Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка", “Повістка ТЦК» на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв'язку).
Суд відзначає, що повідомлення про вручення 0600940431430 від 10 липня 2024 року не містить позначки «Судова повістка», “Повістка ТЦК» або «вручити особисто», а тому особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №222/1402/16-а.
Слід зазначити, що перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв'язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано. Аналогічне тлумачення зазначених правових норм міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі, від 03.05.2023 у спрві № 580/4989/22 тощо.
Позивачем надано Виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №13308, з якої вбачається, що у період з 12.07.2024 по 22.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, у зв'язку з чим позивач не міг отримувати поштову кореспонденцію 16.07.2024 особисто.
Наведене ставить під обгрунтований сумнів достовірність інформації про вручення позивачу особисто поштового відправлення, яка міститься в рекомендованому повідомленні 0600940491430.
Крім того, таке повідомлення не містить інформації, ідентифікуючої особу, якій вручено поштову кореспонденцію, а також інформації, з якої можливо було б встановити вміст поштового відправлення.
За наведеного вище, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600940491430 не може бути враховано судом як належний та допустимий доказ вручення позивачу податкового повідомлення-рішення №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 від 25.06.2024.
Як стверджує позивач, спірні податкові повідомлення-рішення, у тому числі №0546719-2409-0830-UA23060070000082704 від 25.06.2024, отримані ним 26.09.2025.
Доказів на спростування вказаного твердження позивача до матеріалів справи не надано
З урахуванням наданих представником позивача пояснень та доказів, оскільки позов подано до суду 03.10.2025, відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду з цим позовом пропущений.
Відповідно до частини 14 статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Відтак, розгляд справи підлягає продовженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 171, 241, 243, 248 КАС України, суд -
Продовжити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.О.Семененко