05 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/4938/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 22.05.2025 року № 072250011088; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, період з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року на посаді головного енергетика ТОВ "Золота нива" та призначити пенсію з 21.04.2025 року.
Ухвалою судді від 23 червня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, 22 травня 2025 року ГУ ПФ України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення та відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частково зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування). Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки не зарахований відповідачем період роботи підтверджується записами в трудовій книжці. Відтак, вважає, що оскаржене рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії прийняте без повного з'ясування всіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем.
Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. До страхового стажу позивача відповідно до трудової книжки не зараховано період роботи з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення та відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. З огляду на наведене, рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач -2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що оскільки записи в трудовій книжці позивача не підтверджені первинними документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а існуючі недоліки є суттєвими, тому не має правових підстав зарахувати до страхового стажу вказані періоди роботи на підставі виключно даних трудової книжки позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 травня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФ України в Чернігівській області від 22 травня 2025 року № 072250011088 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення за результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців 19 днів.
До страхового стажу відповідно до трудової книжки від 06.04.1984 року не зараховано період роботи з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року (період роботи відповідно до трудової книжки з 01.10.1999 року по 27.03.2002 року), оскільки виправлено номер наказу про звільнення та відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частково зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22 травня 2025 року № 072250011088 про відмову у призначенні пенсії не враховано до стажу позивача період роботи з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року (період роботи відповідно до трудової книжки з 01.10.1999 року по 27.03.2002 року), оскільки виправлено номер наказу про звільнення та відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частково зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Відповідно до відомостей у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що він у період з 01.10.1999 року по 27.03.2002 року працював в ТОВ «Золота нива» (записи № 11-12).
Відтак, на переконання суду, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також суд враховує, що Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 висловлена позиція, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, виявлені відповідачем недоліки оформлення записів не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовують факту зайнятості позивача протягом такого періоду.
Крім того, суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 р. у справі № 208/6680/16-а, від 20.03.2019 р. у справі № 688/947/17 та від 30.09.2019 р. у справі № 316/1392/16-а, зазначив, що за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
З огляду на вищенаведене, на переконання суду, вказаний період роботи позивача з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року в ТОВ « Золота нива» необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищенаведене, на переконання суду, відповідач, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 22 травня 2025 року № 072250011088 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач зазначає, що стаж для розрахунку права на пенсію становить 30 років 7 місяців 19 днів, необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача вищевказаний період роботи в ТОВ «Золота нива» з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року, то страховий стаж позивача становить понад 32 роки, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач досягнув 60 років - 20 квітня 2025 року та із заявою про призначення пенсії звернувся в межах визначеного строку, то призначення пенсії має відбутися з 21 квітня 2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та не зарахування до стажу періоду роботи в ТОВ «Золота нива» з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року. У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню та необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати до стажу позивача вищевказаний період роботи в ТОВ «Золота нива» з 01.01.2000 року по 27.03.2002 року та призначити позивачу пенсію за віком з 21 квітня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, РНОКПП 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 22 травня 2025 року № 072250011088.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, період роботи з 01 січня 2000 року по 27 березня 2002 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Золота нива» та призначити йому пенсію за віком з 21 квітня 2025 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, РНОКПП 21390940) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька