05 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/16185/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови йому у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для перерахунку йому основного розміру пенсії оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, обчисливши грошове забезпечення із збільшених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з обов'язковим зазначенням в складі грошового забезпечення усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород тощо) та премії, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання у відсоткових розмірах, визначених з урахуванням правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 05.03.2024 у зразковій справі №380/19324/23, а саме визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказом Міністерства оборони України віл 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", та рішенням Міністра оборони України про розміри грошового забезпечення військовослужбовців 01.01.2023 оформленого телеграмою від 01.02.2023 № 2683/з.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що проходив військову службу в Збройних Силах України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Вважає, що з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) посадовий оклад та оклад за військовим званням повинні бути обчислені з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік. Однак звернувшись до відповідача із заявою щодо виготовлення нової довідки із зазначенням в ній складових, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік станом на 01.01.2023, та направлення такої до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивач отримав відмову, мотивовану відсутністю на те обґрунтованих підстав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
08.07.2025 до суду надійшов від відповідача відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, Кабінет Міністрів України жодних змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не вносив. Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
З 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025, 31.10.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці, 19.09.2025 та 17.10.2025 - на періодичному навчанні.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Щодо викладених доводів представника відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що відповідачем, в порушення положень статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформленого належним чином та викладеного окремим письмовим документом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не подавав. Із клопотанням в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача також не звертався.
Викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23 до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членам їх сімей, не підлягає застосуванню встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На звернення адвоката позивача про щодо направлення до пенсійного органу довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії відповідач листом повідомив про відсутність підстав для видачі нової довідки. Зазначив, що обласні територіальні центри комплектування не наділені повноваженнями самим визначати підстави для проведення перерахунку та самостійно (без вказівки органу який призначає та перераховує пенсії) готувати відповідні довідки для перерахунку пенсійного забезпечення і надсилати їх до Головних управлінь Пенсійного фонду України в областях (місті Києві).
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 01.01.1992 (Закон - №2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом частини 3 статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наведена норма безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення (постанова Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18).
Водночас питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно з частинами 1 та 2 якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону, проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до вимог частини 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведеного на підставі рішення Кабінету Міністрів України, позаяк саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу, з якого пенсіонер звільнився зі служби, відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 4 постанови №704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Між тим, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинність 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови №103.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд також звертає увагу на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, згідно з якими:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно з Законом №1082-IX, в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу І Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.
Разом з тим, щодо складових грошового забезпечення, які підлягають визначенню відповідачем у довідках.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 постанови №704 надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу може призначатися у розмірі від 1% (мінімальний розмір) до 100% (максимальний розмір).
Встановлення такого діапазону між мінімальним та максимальним розміром надбавки за особливості проходження служби означає, що у будь-якому випадку вказана надбавка не може перевищувати 100%.
Постановою №704 передбачено можливі розміри виплати надбавки за особливості проходження служби (від 1% до 100%) також передбачено, що надбавка виплачується у порядку та умовах, визначених керівником державного органу, та залежить від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою.
З аналізу положень пункту 2 Розділу VІ Порядку №260 вбачається, що саме Міністром оборони України встановлюється мінімальний гарантований розмір надбавки за особливості проходження служби, який залежить від наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та може визначатися від 1% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та не може перевищувати 65% його розміру (окладу).
З огляду на те, що фонд грошового забезпечення Міністерства оборони України визначається законом України про Державний бюджет України на певний рік та може змінюватися, то встановлення Міністром оборони України мінімального розміру надбавки за особливості проходження служби залежить від наявного фонду грошового забезпечення Міністерства оборони України.
Конкретні розміри виплати надбавки за особливості проходження служби певного військовослужбовця будуть залежати від складності та важливості виконуваних ним обов'язків, однак у будь-якому випадку не можуть бути меншими розміру, встановленого керівником державного органу на певний рік, однак і не перевищувати 100% посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Згідно з постановою №704 та Порядком №260 Міністр оборони України встановлює розмір щомісячної премії для відповідних категорій військовослужбовців, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Однак такий розмір не може бути меншим 10% посадового окладу.
Отже, саме Міністром оборони України встановлюється мінімальний гарантований розмір надбавки за особливості проходження служби та розмір щомісячної премії, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, який у свою чергу є підставою для визначення спірних виплат позивачу.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №380/19324/23, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного суду від 23.05.2024.
Так, у рішенні від 05.03.2024 у справі №380/19324/23 Верховний Суд вказав, що телеграмами Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14.01.2020 №248/291, від 27.01.2021 №248/612, від 19.01.2022 №248/269 доведено рішення Міністра оборони України, яким з метою належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту у 2020, 2021, 2022 році з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, встановлено: надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячну премію - у розмірах згідно з Додатком 1 до цієї телеграми. Згідно додатку №1 до телеграми від 14.01.2020 №248/291, від 27.01.2021 №248/612, від 19.01.2022 №248/269 розмір премії складає 35% (пункт 37 рішення).
Крім цього, судом встановлено, що з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Міністром оборони України прийнято рішення від 01.02.2023 №2683/з, пунктом 1.2 якого іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України) встановлено: надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячну премію: з 01.01.2022 та 01.01.2023 - у розмірах згідно з Додатком 1 до цього доручення. Згідно з Додатком №1 до доручення мінімальний розмір премії складає 140%.
Таким чином, суд вважає, що відповідач у довідці про перерахунок пенсії позивачу станом на 01.01.2023 повинен застосовувати розміри надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії виключно на підставі Порядку №260, телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Додатку від 01.02.2023 №2683/з.
Тобто при виготовленні довідки для позивача відповідач в силу вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду у справі №380/19324/23 (рішення від 05.03.2024, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024).
Визначаючись зі способом захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді даної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704, а також відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
Вимога про зобов'язання відповідача видати оновлену довідку із застосуванням розмірів надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії згідно з Додатком 1 доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/3 задоволенню також не підлягає, оскільки судом не встановлено, що станом на 01 лютого 2023 року за рішенням Уряду відбулися зміни розміру грошового забезпечення за відповідною посадою, як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку видати довідку.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11 червня 2024 року у справі № 520/17087/23, від 31 жовтня 2024 року у справі №260/3080/23.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судового збору за наслідками розгляду цієї справи здійснюється у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні та підготовці довідки Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області довідки про розмір грошового його забезпечення станом на 01.01.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
05.11.25