Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2025 року Справа№200/6074/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на посаді начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області.
30.07.2025 Позивача звільнено зі служби на підставі Наказу № 170-о від 30.07.2025, в якому зазначено: «припинити державну службу та звільнити ОСОБА_1 30 липня 2025 року з посади начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту. Причиною звільнення є нез'явлення на службу протягом більш як 120 календарних днів поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, згідно з частиною другою статті 87 Закону України «Про державну службу».
Посилаючись на ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка є спеціальної по відношенню до КЗпП та Закону України «Про державну службу», позивач акцентує, що особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
А відтак, на думку позивача, в розумінні зазначеної норми відповідач не пересвідчився, чи зберігається за ОСОБА_1 місце роботи протягом 10-ти місяців тимчасової непрацездатності, оскільки ці обставини не перевіряв, про їх існування не знав та не міг знати, внаслідок чого ухвалив необґрунтоване рішення про звільнення Позивача.
До того ж позивач вважає, що підстава для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення «нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності» виокремлена як самостійна частина статті 87 Закону №889-VIII, оскільки суб'єкт призначення має можливість ініціювати припинення державним службовцем державної служби. Тобто ця підстава, на відміну від зазначених у частині першій цієї статті, є правом, а не обов'язком суб'єкта призначення.
Враховуючи зазначене та посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові по справі по справі № 1.380.2019.000967 від 21.10.2021, позивач наголошує на тому, що в спірному наказі обґрунтувань необхідності звільнення позивача не наведено; те, що відсутність державного службовця шкодить інтересам державної служби та в чому саме це полягає, - не визначено.
Тобто, згідно думки позивача, якщо звільнення державного службовця відповідно частини 2 статті 87 Закону №889-VIII є правом роботодавця, то таке право має бути реалізованим виключно за наявності зазначених підстав.
Враховуючи наведені положення ОСОБА_1 вважає свої права порушеними та, посилаючись на ст. 235 КЗпП України, просить суд:
визнати протиправним та скасувати Наказ № 170-о від 30.07.2025 про звільнення ОСОБА_1 30 липня 2025 року з посади начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту;
поновити ОСОБА_1 з 30.07.2025 на займаній до звільнення посаді начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області;
стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30.07.2025 по дату постановлення судового рішення.
Ухвалою від 27.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6074/25. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.09.2025 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що відстуність позивача на роботі 120 календарних днів підряд повністю підтведжується Листками тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24 березня по 30 липня 2025 року, роздрукованими з вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України.
Відповідач наголошує, що в усіх листках тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 визначена категорія медичного висновку «захворювання або травма загального характеру», що відповідає причині непрацездатності «тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві». Жодний з е- лікарняних строком до 10 місяців ОСОБА_1 не видавався.
Щодо аргументу ОСОБА_1 з приводу відтутності обґрунтування службової необхідності його звільнення, Головне управління ДПС у Донецькій області наголошує, що нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності створює самостійну законну підставу для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення за частиною другою статті 87 Закону № 889-VIII, диспозиція якої не вимагає від суб'єкта призначення пов'язувати можливість припинення державної служби такому державному службовцю зі шкодою інтересам державної служби.
У тому числі, на думку відповідача, тимчасова непрацездатність державного службовця в день звільнення за частиною другою статті 87 Закону № 889-VIII не є тією обставиною, яка перешкоджає суб'єкту призначення реалізувати його право на припинення державної служби за його ініціативою. Тим більше, що частина третя статті 40 Кодексу законів про працю України допускає звільнення працівника у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності в період його тимчасової непрацездатності.
На підставі вказаного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року призначений на посаду державної служби категорії «Б» - начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС) (наказ ГУ ДПС від 26.12.2023 № 567-о «Про переведення ОСОБА_1 »).
Розпорядженням ГУ ДПС від 20.12.2024 № 26-р «Про проведення службового розслідування» визначене проведення з 20 грудня 2024 року службового розслідування стосовно начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ОСОБА_1 .
З 06 грудня 2024 року до дати звільнення - 30 липня 2025 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, а саме:
з 06.12.2024 по 27.12.2024 відпустка (наказ від 06.12.2024 № 210-в);
з 28.01.2025 по 29.01.2025 тимчасова непрацездатність ( №15160704- 2028822268-1, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико- санітарної допомоги" міста Торецька);
з 30.01.2025 по 03.02.2025 тимчасова непрацездатність (№15160704-2029106184-1 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико- санітарної допомоги" міста Торецька);
з 04.02.2025 по 18.02.2025 відпустка (наказ від 31.01.2025 № 14-в);
з 19.02.2025 по 21.03.2025 відпустка (наказ від 18.02.2025 № 24-в);
з 24.03.2025 по 28.03.2025 тимчасова непрацездатність (№16632073-2030865251-1 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико- санітарної допомоги" міста Торецька);
з 29.03.2025 по 02.04.2025 тимчасова непрацездатність (№16632073-2031029715-1 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико- санітарної допомоги" міста Торецька);
з 03.04.2025 по 08.04.2025 тимчасова непрацездатність (№16632073-2031211926-1 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико- санітарної допомоги" міста Торецька);
з 09.04.2025 по 11.04.2025 тимчасова непрацездатність (№16632073-2031263794-1 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги" міста Торецька);
з 12.04.2025 по 14.04.2025 тимчасова непрацездатність (№16632073-2031344089-1 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги" міста Торецька);
з 15.04.2025 по 28.04.2025 тимчасова непрацездатність (№16954515-2031449367-1 Комунальне некомерційне підприємство "Інфекційна лікарня м.Костянтинівка");
з 29.04.2025 по 08.05.2025 тимчасова непрацездатність16954515-2031751379-1 Комунальне некомерційне підприємство "Інфекційна лікарня м.Костянтинівка");
з 09.05.2025 по 09.05.2025 тимчасова непрацездатність (№16954515- 2031989182-1 Комунальне некомерційне підприємство "Інфекційна лікарня м.Костянтинівка");
з 12.05.2025 по 30.05.2025 тимчасова непрацездатність (№17278284-2032037662-1 Комунальне некомерційне підприємство ''Центральна міська клінічна лікарня'' Дружківської міської ради);
з 02.06.2025 по 16.06.2025 тимчасова непрацездатність (№17522297- 2032479282-1 Комунальне некомерційне підприємство "Інфекційна лікарня м.Костянтинівка");
з 17.06.2025 по 27.06.2025 тимчасова непрацездатність (№17522297-2032796889-1 Комунальне некомерційне підприємство "Інфекційна лікарня м.Костянтинівка»);
з 30.06.2025 по 14.07.2025 тимчасова непрацездатність (№17821412- 2033025835-1 Комунальне некомерційне підприємство Слов'янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська»);
з 15.07.2025 по 29.07.2025 тимчасова непрацездатність (№17821412- 2033298444-1 Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради).
При цьому кількість днів перебування на лікарняному відповідно вказаних листків тимчасової непрацездатності не є спірним між сторонами.
На виконання вимог наказу Державної податкової служби України від 18.04.2025 № 369 «Про внесення змін до наказу ДПС від 04.02.2022 № 91», у зв'язку із введенням в дію наказом ГУ ДПС від 21.05.2025 № 201 «Про зміни в організаційній структурі Головного управління ДПС у Донецькій області» змін до організаційної структури ГУ ДПС та наказом ГУ ДПС від 30.05.2025 № 22-ф «Про введення в дію штатного розпису» змін до штатного розпису ГУ ДПС, в організаційній структурі та штатному розписі ГУ ДПС ліквідовано відділ фактичних перевірок в складі управління податкового аудиту та скорочена посада начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту.
17 червня 2025 року ОСОБА_1 надісланий лист ГУ ДПС від 17.06.2025 № 10386/6/05-99-11-02-13 «Попередження про наступне вивільнення», з попередженням про скорочення посади, яку він обіймає, та наступне припинення державної служби та звільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889- VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ). Одночасно з попередженням ОСОБА_1 запропоновано посаду державної служби категорії «В» - головного державного інспектора відділу координації, звітності та аналізу, фактичних перевірок управління податкового аудиту. Заяви про переведення на зазначену посаду від ОСОБА_1 не надходило. Тобто, на дату звільнення ОСОБА_1 перебував поза штатом.
З 24 березня 2025 року по дату звільнення - 30 липня 2025 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці внаслідок тимчасової непрацездатності протягом 122 календарних днів: період тимчасової непрацездатності та кількість днів тимчасової непрацездатності: з 24.03.2025 по 28.03.2025 - 5, з 29.03.2025 по 02.04.2025 - 5, з 03.04.2025 по 08.04.2025 - 6, з 09.04.2025 по 11.04.2025 - 3, з 12.04.2025 по 14.04.2025 - 3, з 15.04.2025 по 28.04.2025 - 14, з 29.04.2025 по 08.05.2025 - 10, з 09.05.2025 по 09.05.2025 - 1, з 12.05.2025 по 30.05.2025 - 19, з 02.06.2025 по 16.06.2025 - 15, з 17.06.2025 по 27.06.2025 - 11, з 30.06.2025 по 14.07.2025 - 15, з 15.07.2025 по 29.07.2025 - 15. Всього днів - 122, що не є спірним між сторонами.
Наказом ГУ ДПС від 30.07.2025 № 170-о «Про звільнення ОСОБА_1 » 30 липня 2025 року ОСОБА_1 припинена державна служба та він звільнений з посади начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту у зв'язку з нез'явленням на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до частини другої статті 87 Закону № 889-VIII.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі -Закон №889-VIII).
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частини 1, 2 статті 3 Закону № 889-VIII).
Частинами 2, 3 статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 5 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Частиною другою статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов'язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Під працездатністю розуміється здатність працівника до праці, котра залежить від його стану здоров'я.
У постанові від 31.10.2018 у справі № 815/4343/17, аналізуючи положення частини другої статті 87 Закону № 889-VIII, Верховний Суд указав, що вказаною нормою закону передбачено дві підстави, які надають суб'єкту призначення право ініціювати припинення державної, а саме: перша - нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; друга - нез'явлення державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.
У цій постанові Верховний Суд роз'яснив як здійснюється облік часу нез'явлення на службі державного службовця за кожною з визначених підстав для цілей застосування частини другої статті 87 Закону № 889-VIII:
(1) більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез'явлення на службі здійснюється безперервно, починаючи з першого дня нез'явлення на службу через тимчасову непрацездатність, при цьому вихід державного службовця на службу до закінчення зазначеного періоду (120 календарних днів) хоча б на один день - перериває такий строк;
(2) більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез'явлення на службі здійснюється не підряд, а сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез'явлення на службу через тимчасову непрацездатність, при цьому вихід державного службовця на службу не є тією обставиною, яка перешкоджає суб'єкту призначення реалізувати його право на припинення державної служби за його ініціативою.
Суд зауважує, що в межах даної справи певні періоди не охоплюються лисками непрацездатності, проте ці періоди були вихідними днями, що не створювало обов*язку здійснювати функції за посадою.
У постановах від 31.10.2018 у справі № 815/4343/17, від 06.03.2019 у справі №815/3259/17, від 22.10.2019 у справі № 817/724/18, від 03.08.2023 у справі №420/7234/21та інших Верховний Суд роз'яснив порядок обрахунку календарних днів для цілей застосування норм частини другої статті 87 Закону № 889-VIII та указав, що календарний день - це будь який день у році, визначений числом та місяцем. Поняття календарні дні включає в себе поняття робочі дні, вихідні дні та святкові дні. Отже, при розрахунку періоду відсутності на роботі до уваги беруться всі календарні дні такої відсутності.
Для реалізації норми частини другої статті 87 Закону № 889-VIII в частині застосування підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності необхідна така сукупність обставин:
(1) державний службовець не з'являється на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
(2) працездатність втрачена не під час виконання посадових обов'язків;
(3) законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання (наприклад, статтею 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань» передбачено, що особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців).
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не з'являвся на службі більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, яка не пов'язана із виконанням посадових обов'язків (трудове каліцтво чи професійне захворювання), що і стало підставою для звільнення його з посади відповідно до частини другої статті 87 Закону № 889-VIII та пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України.
При цьому суд вважає, що наявність певних періодів, які не охоплюються листками тимчасової непрацездатності та є виключно вихідними днями, не спростовує тієї обставини, що позивач був відсутній на роботі більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, як передбачено п. 1.
Щодо позиції ОСОБА_1 з приводу невчинення відповідачем дій, обумовлених дією положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Відповідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
З жовтня 2021 року розпочався заключний етап переходу на електронні лікарняні згідно з Порядком видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.06.2021 № 1234, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 07.07.2021 за № 890/36512, зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2021 № 2086 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2021 за № 1277/36899. За цим Порядком паперові лікарняні не видаються, крім випадків обумовлених у пункті 8 наказу МОЗ України від 01.06.2021 № 1066, сформований е-лікарняний надходить роботодавцю автоматично через кабінет страхувальника на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua).
За змістом статей 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», статті 11 Закону України «Про інформацію» відомості про стан здоров'я людини відносяться до конфіденційної інформації, яка має обмежений доступ.
Частинами 1, 2 статті 32 Конституції України, передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З появою е-лікарняного в медичному законодавстві з'явилося нове поняття - категорія медичного висновку, яка є аналогом причини непрацездатності за паперовим листком непрацездатності. Підпунктом 9 пункту 1 розділу ІІ Порядку №1066 (із змінами згідно наказу МОЗ від 28.09.2021 № 2086) передбачено 10 категорій медичних висновків. Ці ж причини непрацездатності внесені до Порядку № 1234. Відповідно до цих норм в е-лікарняному зазначається причина тимчасової непрацездатності, від якої залежить фінансування підприємства-страхувальника для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам.
Згідно викопіювань з веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України листках тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 визначена категорія медичного висновку - «захворювання або травма загального характеру», що відповідає причині непрацездатності - «тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві».
Отже Головне управління ДПС у Донецькій області мало доступ до е-лікарняних позивача, та володіло інформацією щодо категорії медичного висновку та відповідній їй причині тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , жоден з яких не видавався строком до 10 місяців.
Своєю чергою судом не встановлено, що позивач мав захворювання, у зв'язку з яким законом встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) ніж це передбачено частиною другою статті 87 Закону № 889-VIII.
Не посилається на такі обставини і позивач серед підстав позову.
Щодо позиції ОСОБА_1 про необґрунтованість відповідачем необхідності звільнення позивача та недоведеність того, що відсутність цього державного службовця шкодить інтересам державної служби з покликанням на висновки Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 за наслідками касаційного перегляду справи № 1.380.2019.000967, суд зазначає, що за обставинами указаної справи державний службовець оскаржував звільнення з державної служби з підстав нез'явлення останнього на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.
Ключовим у вирішенні справи № 1.380.2019.000967 став той факт, що митний орган, звільняючи позивача з підстав нез'явлення останнього на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, мав у розпорядженні листки непрацездатності, які підтверджували відсутність державного службовця на службі внаслідок тимчасової непрацездатності протягом 149 календарних днів, а тому Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстави для звільнення позивача за частиною другою статті 87 Закону № 889-VIII. У цьому випадку не виникли обставини, які надали б суб'єкту призначення можливість реалізувати право на звільнення державного службовця на підставі частини другої статті 87 Закону № 889-VIII. Тож, логічно, що в такому випадку і виправдати звільнення державного службовця шкодою інтересам державної служби цей суб'єкт призначення не міг.
Висновків про припинення державної служби з підстав нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №1.380.2019.000967 не містить.
Нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності створює самостійну законну підставу для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення за частиною другою статті 87 Закону № 889-VIII, диспозиція якої не вимагає від суб'єкта призначення пов'язувати можливість припинення державної служби такому державному службовцю із шкодою інтересам державної служби.
До того ж суж наголошує, що застосування частини другої статті 87 Закону № 889-VIII не вимагає від роботодавця дотримання обов'язку перевести позивача у процедурі зміни структури та її штатного розпису на посаду, на яку він надав згоду.
Диспозиція частини другої статті 87 Закону № 889-VIII також не вимагає від суб'єкта призначення пов'язувати можливість припинення державної служби державному службовцю, який не з'являвся на службу більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, із оцінкою його роботи на посаді державного службовця та його кваліфікаційних характеристик.
Резюмуючи вказані обставини, спираючись на наведені норми законодавства та беручи до уваги позицію суду касаційної інстанції по справі № 380/6996/22, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача на підставі частини другої статті 87 Закону № 889-VIII є правомірним, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Наказу № 170-о від 30.07.2025 про звільнення ОСОБА_1 30 липня 2025 року з посади начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту; поновлення ОСОБА_1 з 30.07.2025 на займаній до звільнення посаді начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30.07.2025 по дату постановлення судового рішення задоволенню не підлягають як похідні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя О.О. Галатіна