Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2025 року Справа№640/22444/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дії щодо відмови у надати статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення згідно пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання надати статус інваліда війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія А) та особою з інвалідністю 2 групи. Підстава: захворювання, пов'язане з виконанням робіт про ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
13.01.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй статусу про видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 9 ч.1 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом від 19.04.2021 № 01-08/2232 відповідач відмовив позивачу у видачі посвідчення у зв'язку із відсутністю законних підстав.
Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку із чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року справу передано на розгляд судді Олішевській В.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII, необхідною є одночасна наявність обставин: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Для правильного розуміння та застосування цієї норми визначальне значення має намір законодавця, законодавча історія вказаної норми, сутність і призначення Закону.
Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 3078 від 06.02.2003 про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (щодо осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони), який був прийнятий як Закон №1770-IV і набув чинності 08.07.2004 та яким, власне, і було доповнено ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ пунктом 9, що з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення.
На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Перелік робіт, як зазначено у Пояснювальній записці, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань.
Зазначається також у пояснювальній записці, що проте, при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, осіб з інвалідністю з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до осіб з інвалідністю війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пояснити це можна лише тим, зазначається законодавцем, що на час прийняття спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства оборони України 1 грудня 1997 року про прирівняння осіб з інвалідністю-ліквідаторів з числа призваних через військкомати до осіб з інвалідністю в наслідок війни загони Цивільної оборони вже були виведені зі складу Міністерства оборони і випали з поля зору законотворців.
Законодавець також зазначає у пояснювальній записці, що за час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є особами із інвалідністю. Для цих двохсот ще живих осіб із інвалідністю прирівняна у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.
З наведеного вбачається чіткий, недвозначний і зрозумілий намір законодавця щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни конкретній незначній групі осіб, а не широкому колу осіб з числа осіб з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У даному випадку, до заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів його залучення до безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.
У той же час, в межах спірних правовідносин, має бути підтверджена належними та допустимими доказами залучення саме позивача до ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.
Варто зазначити, що документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої управлінню, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах, проте належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Дана обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. п. 1 частина перша стаття 9 Закону №796-ХІІ).
У задоволенні позову просив відмовити.
Третя особа надала пояснення, у яких виклала позицію, аналогічну викладеній позивачем у відзиві на позовну заяву.
Крім того, суд зауважує наступне.
Позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва надавалась відповідь на відзив, у якій вона підтримала позовні вимоги у повному обсязі та вказала щодо достатності наданих документів.
Третя особа у поясненнях, наданих до Окружного адміністративного суду міста Києва позов підтримала та вказала на достатніть доказів участі позивача у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі підрозділів Цивільної оборони.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 .
Позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що встановлена безстроково та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0085280.
Позивач працювала у якості паспортистки у Поліському РВВС у період з 20.09.1977 по 01.01.1988, що підтверджено наданою позивачем копією протоколу.
Відповідно до довідки ГУ МВС України у Київській області від 14.07.2021 № В-718, позивач приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 15,08.1986, 16.08.1986, 22.08.1986, 25.08.1986, 26.08.1986, 28.08.1986.
Відповідно до маршрутного листа від 18.08.1993 № 20/Д-204, підписаного начальником ОВМР и ГО Управління внутрішніх справ у Київській області позивач за участі у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС знаходилась у 30-кілометровій зоні: з 15,08.1986 по 16.08.1986 (н.п. Ковшиловка), 22.08.1986 (н.п. Луб'янка), 25.08.1986 (н.п. Луб'янка), 26.08.1986 (н.п. Весняне), 28.08.1986 (н.п. Бобер).
Відповідно до листа Департаменту з цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.08.2020 № 01.1-14/1434, факт залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підтверджено маршрутним листом від 18.08.1993 № 20/Д-204, який підписано начальником Цивільної оборони УВС Київської області.
08.04.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою (вх. № 01-08/6361 від 13.04.2021) із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Відповідач відмовив у наданні такого статусу у зв'язку із відсутністю законних підстав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Приписи ст. 18 вказаного Закону визначають, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 року № 302 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
В абз. 2 п. 7 Положення №302 закріплено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Пунктом 10 Положення №302 передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, є наявність в особи сукупності таких обов'язкових умов: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 27.02.2019 року у справі №818/26/18 та № 149/3307/16-а, від 20.02.2019 року у справі № 817/237/18, від 13.02.2019 року у справі № 676/1827/17, від 26.02.2020 року у справі № 377/196/17, від 27.04.2020 року у справі № 826/15761/17, від 14.05.2020 року у справі № 686/20301/16-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Водночас, згідно усталеної позиції Верховного Суду, викладеної також й у постановах від 06.05.2020 року у справі №751/1484/17, від 10.10.2019 року у справі № 810/4584/18, від 19.09.2019 року у справі №756/8323/16, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до маршрутного листа УВС України Київської області від 18.08.1993 № 20-Д-204 ОСОБА_1 за участі у заходах щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС знаходилась у 30-кілометровій зоні (зоні відселення) з 15.08.1986 по 16.08.1986 - 022 Ковшилівка; 22.08.1986 - 009 Луб'янка, 250.08.1986 - 009 Луб'янка, 26.08.1986 - 039 - Весняне, 28.08.1986- 105 Бобер.
Відповідно до листа Департаменту з цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.08.2020 № 01.1-14/1434, факт залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підтверджено маршрутним листом від 18.08.1993 № 20/Д-204, який підписано начальником Цивільної оборони УВС Київської області.
Також у вказаному листі зазначено, що в архіві департаменту під грифом «Таємно» наявні Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26 квітня 1986 року.
Зазначені розпорядчі документи Начальника ЦО Київської області не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств чи окремих громадян.
Відповідно до довідки ГУ МВС України у Київській області від 14.07.2021 № В-718, відповідно до наказу УВС Київського облвиконкому про виплату кратних окладів особовому складу, який брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, колишній працівник Поліського РВВС УВС Київського облвиконкому ОСОБА_1 залучався до зазначених заходів у такі періоди: 15,08.1986, 16.08.1986 (с. Ковшилівка), 22.08.1986, 25.08.1986 (с. Луб'янка), 26.08.1986 (с. Весняне), 28.08.1986 (с. Бобер) підстава - наказ УВС від 04.10.1986 № 088.
Суд зазначає, що відмова відповідача у встановленні статусу інваліда війни не відповідає положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 якого до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Вказане положення Закону, на думку суду, не розрізняє та не визначає, до складу яких саме формувань Цивільної оборони повинна бути залучена особа під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, воєнізованих чи невоєнізованих.
Отже положення пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не підлягають звуженому тлумаченню, адже єдиною передумовою участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон в даному випадку визначає сам факт залучення особи до складу формувань Цивільної оборони.
При цьому суд зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не встановлює, в складі яких саме формувань Цивільної оборони участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може бути передумовою для подальшого встановлення статусу інваліда війни. Не визначає Закон ані форм такої участі, ані порядку її оформлення.
За таких умов, на думку суду, участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у будь-яких формуваннях Цивільної оборони є передумовою для встановлення статусу інваліда війни.
Чинними за часів Радянського Союзу нормативно-правовими актами з Цивільної оборони, які діяли на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказом заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі, розпорядженням ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), визначено, що цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.
Суду не відомі інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств, тому направлення позивача для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є формою залучення позивача до складу формувань цивільної оборони.
Отже, чинне на момент аварії на Чорнобильській катастрофі законодавство визначало порядок організації за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства формувань цивільної оборони, до складу невоєнізованих формувань якої зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.
Суд зауважує, що жоден нормативно-правовий акт з питань цивільної оборони станом на момент аварії на ЧАЕС не містив однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони, а всі доводи щодо не підтвердження такої участі не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, отже втручання у права позивача не було здійснено згідно з законом і саме втручання не відповідало законній (легітимній) меті через невизначеність законодавством чіткого порядку залучення працівників підприємств до складу формувань Цивільної оборони, що свідчить про те, що таке втручання не було необхідним в демократичному суспільстві.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у ОСОБА_1 надати статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення згідно пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд.176- Г, код ЄДРПОУ 37447984) надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) статус інваліда війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська