Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2025 року Справа№200/6493/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення від 20.07.2025 року №056550006895 та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення від 20.07.2025 року №056550006895 та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач 03.07.2025 року подала заяву про призначення пенсії за віком до Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг та її заяву було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач). В свою чергу, відповідач своїм рішенням від 10.07.2025 № 056550006895 відмовив позивачу в призначені пенсії за віком та зазначив, що не зараховано стаж за записами трудової книжки від 01.08.1985 року НОМЕР_1 , так як на титульній сторінці не має печатки. Позивач вважає дії відповідача неправомірними.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору задоволено. Ухвалено відстрочити сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. за подання даного адміністративного позову до винесення рішення по даній справі. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копію пенсійної справи; копію довідки форми РС-право ППВП ПФУ та довідки форми ОК-5.
Про відкриття провадження у справі представник позивача - адвокат Єфімік Олена Олександрівна та відповідач були повідомлені належним чином, відповідно до наявності у них реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 01.09.2025 року.
З урахуванням вищенаведеного відповідач був належним чином обізнаний про наявність позовної заяви на розгляді в Донецькому окружному адміністративному суді.
Станом на час розгляду даної справи по суті спірних правовідносин від відповідача на адресу суду не було надано ані відзиву на позовну заяву разом із доказами на підтвердження зазначеного у ньому, ані будь-якої заяви, клопотання тощо.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 та ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В свою чергу, приписами ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Варто зауважити, що приписами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід констатувати той факт, що у відповідача, який отримав копію процесуального документу про відкриття провадження по справі №200/6493/25 - 01.09.2025 року, було вдосталь часу для надання на адресу суду своїх заперечень із відповідними доказами на підтвердження своєї позиції по справі, але враховуючи відсутність взагалі будь-яких заяв по суті, суд вирішив розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту серії НОМЕР_3 виданого Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області від 22.12.2000 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, (ЄДРПОУ: 21318350), в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, позивач звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення їй пенсії за віком від 03.07.2025 року у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявною в матеріалах справи позовною заявою та спірним рішенням.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було розглянуто заяву позивача від 03.07.2025 року за принципом екстериторіальності та 10.07.2025 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №056550006895.
В вищенаведеному рішенні відповідача було зазначено наступне: - «Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 03.07.2025. Вік заявниці 63 роки 2 місяці 10 днів. Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу - не менше 22 роки. Відповідно до статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, шо діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Крім періодів роботи, до страхового стажу зараховується навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, період догляду за дитиною до 3 річного віку та періоди отримання допомоги в центрі зайнятості. Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №1622 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я по батькові (повністю, без скорочення або заміні імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Страховий стаж особи становить 19 років 1 місяць 7 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Для зарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 НОМЕР_1 , необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідку з центру зайнятості про період отримання допомоги по безробіттю застрахованої особи. Додатковий коментар: періоди роботи починаючи з 1998 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу. Не працює. Відмовити у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 23.04.2027. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».
Отже, спірним питанням в даній справі є не зарахування позивачу періодів її роботи згідно трудової книжки від 01.08.1985 НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно із преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 2 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зауважує, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
Суд зауважує, що на час заповнення трудової книжки в частині спірного періоду діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) (далі Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців».
Згідно положень пункту 1,13,18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (із змінами, далі Постанова № 656), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», трудові книжки раніше встановленого зразка обмінові не підлягають (пункт 1); відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
Як вбачається із оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.07.2025 №056550006895 до страхового стажу позивача не зараховано взагалі періоди роботи згідно трудової книжки від 01.08.1985 року НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Для зарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 НОМЕР_1 , необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідку з центру зайнятості про період отримання допомоги по безробіттю застрахованої особи.
Варто зауважити, що відповідач у своєму спірному рішенні зазначив: - «Страховий стаж особи становить 19 років 1 місяць 7 днів. […]. Додатковий коментар: періоди роботи починаючи з 1998 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу».
В свою чергу, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить суд, зокрема: - «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 року про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу за записами трудової книжки від 01.08.1985 року НОМЕР_1 .», тобто не відокремлює періоди, які були їй зараховані відповідачем, а які навпаки ні.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право складеної по позивачу станом на 02.07.2025 року, відповідачем були зараховані наступні періоди: - з 01.09.1979 по 28.06.1985 року (навчання у вищих/сердн.НЗ); з 01.08.1985 по 24.06.1986 - навчання у вищих/середн. НЗ; з 17.05.1989 по 20.10.1993 року - догляд за дитиною до 3 років; періоди роботи: 23.02.1999 по 23.03.1999 року; з 01.04.2000 по 07.04.2000 року; з 01.01.2001 по 14.01.2001 року; з 01.02.2001 по 28.03.2001 року; з 01.04.2001 по 28.04.2001 року; з 01.01.2003 по 11.01.2003 року; з 01.02.2003 по 15.05.2003 року; з 01.04.2006 по 30.04.2006 року; з 17.05.2006 по 12.08.2006 року; з 01.04.2010 по 02.12.2011 року; з 16.03.2016 по 29.04.2021 року, що загалом становить 19 років 1 місяць 7 днів.
Судом встановлено, що згідно із записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1985 року (дата заповнення) виданої на ім'я « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), позивач у відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого від 21.05.1962; відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого від 18.08.1988 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 18.08.1988 року; у трудовій книжці є відповідний запис де прізвище позивача зазначене « ОСОБА_4 » да на титульній сторінці в наявності печатка прямокутної форми із зазначенням прізвища та дати номеру свідоцтва про укладення шлюбу.
Отже сумніву щодо належності трудової книжки позивачу у суду не виникає, з урахуванням наведеного судом встановлено, що у спірний період позивач працювала:
- Міська лікарня №4 м. Жданова:
- з 01.08.1985 по 29.07.1986 року - прийнята на посаду лікаря-інтерна з хірургії та звільнена у зв'язку із закінченням інтернатури та направлена у розпорядження ЦРБ Тельманівського району, номера записів 1,2 в трудовій книжці;
- з 05.08.1986 по 22.06.1985 року - прийнята на посаду лікаря хірурга стаціонару Тельманівської ЦРБ, номера записів 3,4 в трудовій книжці;
- з 23.02.1999 по 23.04.1999 року - прийнята викладачем номера записів 5, 6 в трудовій книжці;
- з 11.06.1999 по 29.11.1999 року - Тельманівський центр зайнятості призначена виплата допомоги по безробіттю, номер запису 7 в трудовій книжці;
- 30.11.1999 року - відкладена допомога по безробіттю, номер запису 8 в трудовій книжці;
- з 19.01.2000 по 07.04.2000 року - ПТУ №149, прийнята викладачем, номера записів 9, 10 в трудовій книжці;
- з 24.07.2000 по 17.01.2001 року - Тельманівський районний центр зайнятості - призначена допомога по безробіттю, номера записів 11, 12 в трудовій книжці;
- з 18.01.2001 по 28.04.2001 - ПТУ №149 прийнята викладачем, номера записів 13 ,14 в трудовій книжці;
- з 21.01.2003 по 17.05.2003 року - прийнята тимчасово прибиральницею, номера записів 15, 16 в трудовій книжці;
- ВАТ «ММК ім. Ілліча» Агроцех №35: - з 17.05.2006 по 12.08.2006 року - прийнята працівником на сілгосп працю, номера записів 17, 18 в трудовій книжці;
- з 01.04.2010 по 02.12.2011 рок - прийнята по трудовому договору до приватного підприємця ОСОБА_5 , номера записів 19, 20 в трудовій книжці;
- з 16.03.2016 по 29.04.2021 року - прийнята робітником з комплексного обслуговування с/г виробництва до Сільськогосподарського приватного підприємства «Андрєєв», номера записів 21 та 22 в трудовій книжці.
Суд проаналізувавши трудову книжку позивача, дійшов висновку, що вона містить належним чином відображені записи про роботу позивача при цьому записи в трудовій книжці ніким не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.
В свою чергу, проаналізувавши наявні записи у трудовій книжці та довідку форми РС-право по позивачу, суд встановив, що відповідач зарахував позивачу наступні періоди: навчання з 01.09.1979 по 28.06.1985 року; навчання з 01.08.1985 по 24.06.1986 року (не зарахований період з 25.06.1986 по 29.07.1986 року записи 1,2 в трудовій книжці); догляд за дитиною з 17.05.1989 по 20.10.1993 року (не зарахований період роботи з 05.08.1986 по 16.05.1989 року та з 21.10.1993 по 22.06.1995 року, записи 3,4 в трудовій книжці); з 23.02.1999 по 23.04.1999 року (не зарахований період з 24.03.1999 по 23.04.1999 року, номера записів 5,6 в трудовій книжці); не зарахований період з 11.06.1999 по 29.11.1999 року (номера записів 7, 8 в трудовій книжці); з 01.04.2000 по 07.04.2000 року (не зарахований період з 19.01.2000 по 31.03.2000 року, номера записів 9, 10 в трудовій книжці); з 01.01.2001 по 14.01.2001 року (не зарахований період з 24.07.2000 по 31.12.2000 року, номера записів 11,12 в трудовій книжці); з 01.02.2001 по 28.03.2001 року та з 01.04.2001 по 28.04.2001 року (не зарахований період з 18.01.2001 по 31.01.2001 та з 29.03.2001 по 31.03.2001 року, номера записів в трудовій 13,14); з 01.01.2003 по 11.01.2003 року та з 01.02.2003 по 15.05.2003 (не зарахований період з 21.01.2003 по 31.01.2003 року та з 16.05.2003 по 17.05.2003 року (включно), номера записів 15,16 в трудовій); з 01.04.2006 по 30.04.2006 та з 17.05.2006 по 12.08.2006 року; з 01.04.2010 по 02.12.2011 року та з 16.03.2016 по 29.04.2021 року.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, відповідачем позивачу не були зараховані наступні періоди позивачу до її страхового стажу: - з 25.06.1986 по 29.07.1986 року; з 05.08.1986 по 16.05.1989 року; з 21.10.1993 по 22.06.1995 року; з 24.03.1999 по 23.04.1999 року; з 11.06.1999 по 29.11.1999 року; з 19.01.2000 по 31.03.2000 року; з 24.07.2000 по 31.12.2000 року; з 18.01.2001 по 31.01.2001; з 29.03.2001 по 31.03.2001 року; з 21.01.2003 по 31.01.2003 року та з 16.05.2003 по 17.05.2003 року (включно).
Суд вже зазначав по справі, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка встановлює виключний пріоритет перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 01.08.1985 року містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача, тому зазначене відповідачем у його спірному рішенні про: - «[…]. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Для зарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 НОМЕР_1 , необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідку з центру зайнятості про період отримання допомоги по безробіттю застрахованої особи.», не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні наведеного спірного періоду її трудової діяльності.
Відповідно до частини другої статті 44 Закону №1058-ІV, призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Доказів того, що відповідач повідомив позивача про необхідність подання додаткових відомостей після розгляду його заяви та відповідно відмови у призначенні пенсії, матеріали справи не містять.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Відповідно до приписів ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, оскільки трудова книжка позивача містить належним чином відображені записи про її трудову діяльність у незараховані у відповідності до наявних записів в трудовій книжці позивача періодів, а саме: з 25.06.1986 по 29.07.1986 року; з 05.08.1986 по 16.05.1989 року; з 21.10.1993 по 22.06.1995 року; з 24.03.1999 по 23.04.1999 року; з 11.06.1999 по 29.11.1999 року; з 19.01.2000 по 31.03.2000 року; з 24.07.2000 по 31.12.2000 року; з 18.01.2001 по 31.01.2001; з 29.03.2001 по 31.03.2001 року; з 21.01.2003 по 31.01.2003 року та з 16.05.2003 по 17.05.2003 року (включно), що належним чином відображено у її трудовій книжці, доказів протилежного відповідачем по цій справі до суду не надано, а також наявні заперечення відповідача про те, що періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, оскільки вона не заповнювала дану трудову книжку, суд вважає задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до її загального страхового стажу вищезазначені періоди роботи.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача від 10.07.2025 №056550006895 та як наслідок скасувати це рішення, враховуючи, що воно прийнято не на підставі Конституції та законодавства України.
З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заяви є зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення відповідача від 10.07.2025 №056550006895 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, та як похідна вимога, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 03.07.2025 року із зарахуванням до її загального страхового стажу наступні періоди роботи: з 25.06.1986 по 29.07.1986 року; з 05.08.1986 по 16.05.1989 року; з 21.10.1993 по 22.06.1995 року; з 24.03.1999 по 23.04.1999 року; з 19.01.2000 по 31.03.2000 року; з 18.01.2001 по 31.01.2001; з 29.03.2001 по 31.03.2001 року; з 21.01.2003 по 31.01.2003 року та з 16.05.2003 по 17.05.2003 року (включно); та перебування у центрі зайнятості: з 11.06.1999 по 29.11.1999 року; з 24.07.2000 по 31.12.2000 року, з урахуванням висновків суду по цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено та ухвалено відстрочити позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по цій справі.
Враховуючи, що позовна заява була надіслана на адресу суду представником позивача засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд» за подання даної заяви слід було сплатити 968,96 грн. судового збору.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір за подання даного адміністративного позову у сумі 968,96 грн. за реквізитами Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795, адреса:01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд.10 ЄДРПОУ: 21318350) про визнання протиправним, скасування рішення від 20.07.2025 року №056550006895 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ: 21318350) від 10.07.2025 №056550006895 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ: 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 03.07.2025 року із зарахуванням до її загального страхового стажу наступні періоди роботи: з 25.06.1986 по 29.07.1986 року; з 05.08.1986 по 16.05.1989 року; з 21.10.1993 по 22.06.1995 року; з 24.03.1999 по 23.04.1999 року; з 19.01.2000 по 31.03.2000 року; з 18.01.2001 по 31.01.2001; з 29.03.2001 по 31.03.2001 року; з 21.01.2003 по 31.01.2003 року та з 16.05.2003 по 17.05.2003 року (включно); та перебування у центрі зайнятості: з 11.06.1999 по 29.11.1999 року; з 24.07.2000 по 31.12.2000 року, з урахуванням висновків суду по цій справі.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд.10, ЄДРПОУ: 21318350) судові витрати у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок за наступними реквізитами - Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795, адреса:01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець