Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2025 року Справа№640/14512/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0225533308 від 28.04.2020 року, -
30 червня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0225533308 від 28.04.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням №0225533308 від 28.04.2020 року застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 277 470,96 (240 757,39 штраф, 36 713,57 пеня).
Позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 єдиний внесок за грудень місяць сточувався під час кожної виплати заробітної тати, грошового забезпечення (в грудні), а отже своєчасно та в повному обсязі був нарахований, обчислений та сплачений.
На думку позивача, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 зобов'язання виконане належним чином (своєчасно нараховано та сплачено єдиний внесок) - були відсутні підстави для застосування штрафу та нарахування пені, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
06 липня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.
26 травня 2025 року справу №640/14512/20 прийнято до провадження Донецького окружного адміністративного суду.
13 червня 2025 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу по платнику Військова частина НОМЕР_1 у період 2018-2020 по Головному управлінню ДПС у м. Києві обліковувалась заборгованість, а саме: зі сплати єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування код платежу 71010000) в сумі 1420160,28 грн, яка погашена 20.02.2020.
У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
23 червня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої останній зазначив, що ДПС України мала розглянути скаргу позивача на спірне рішення протягом 20 робочих днів з моменту її отримання, а в разі пропуску даного строку така скарга вважається повністю задоволеною.
Згідно рішення про результати розгляду скарги №12822/6/99-0008-06-01-06 від 01.06.2020, ДПС України отримав скаргу Позивача №607 від 06.05.2020 (про скасування пені та штрафних санкцій) 08.05.2020, яка була зареєстрована в ДПС України за вх. 177771/6.
Так, з 09.05.2020 розпочався 20-ти денний термін розгляду скарги Позивача №607 від 06.05.2020, та відповідно до вимого ст. 56.9. ПК України ДПС України мав надати вмотивоване рішення за скаргою платника податків не пізніше 28.05.2020.
З 29.05.2020 відповідно до вимого ст. 56.9. ПК України скарга Позивача №607 від 06.05.2020 мала б буди повністю задоволеною на користь платника податків, у зв'язку з пропуском строків її розгляду.
Представник позивача звертає увагу, що ДПС України всупереч вимог ст. 56.9. ПК України, прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги Позивача №607 від 06.05.2020, з пропуском строків її розгляду.
04 листопада 2025 року судом постановлена ухвала про заміну первісного відповідача Головного управління ДПС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Донецької області, задля збереження життя та здоров'я учасників справи, працівників суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи в дистанційному режимі.
З огляду на викладене, у встановлений КАС України строк рішення по справі з об'єктивних причин не було прийнято, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
28 квітня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №0225533308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 240 757,39 грн за період з 21.01.2020 року до 20.02.2020 року та пеню у розмірі 36713,57 грн (а.с. 20).
Позивачем оскаржено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 квітня 2020 року № 0225533308 до Державної податкової служби України (а.с.21-24).
Рішенням від 01 червня 2020 року №12822/6/99-0008-06-01-06 за результатами розгляду скарги, скаргу залишено без задоволення та рішення від 28 квітня 2020 року № 0225533308 без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції на момент прийняття спірного рішення) (далі - Закон № 2464 -VI).
За приписами пункту 1 частини другої статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення з платників єдиного внеску.
Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Вказане положення кореспондується з абзацом 1 підпункту 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449).
Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від податкового органу або в якому він подав звітність, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту (абзаци 2, 3 підпункту 3 пункту 2 розділу VІІ Інструкції № 449).
З огляду на зміст наведених норм для вирішення питання правомірності накладення штрафних санкцій підлягає встановленню факт того, що позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок.
Стаття 7 Закону № 2464-VІ визначає базу нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частини друга статті 9 Закону № 2464-VІ передбачає, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно частини 3 статті 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частина сьома статті 9 Закону № 2464-VІ встановлює, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абзац 1 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ).
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абзац 2 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ).
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VI).
Аналогічні правові норми закріплені в положеннях Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
В підпункті 2 пункті 2 розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Таким чином, законодавцем визначено порушення, за вчинення яких до порушника застосовуються штрафні санкції, зокрема, несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Належними та допустимими, достатніми доказами несвоєчасної сплати платником (позивачем) сум єдиного внеску є дані інтегрованої картки платника, які внесені до неї контролюючим органом в результаті подання платником звітних документів та сплати єдиного внеску (для нарахування штрафу), а також звіти платника щодо нарахування єдиного внеску (для нарахування пені).
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Тобто, відповідно до змісту наведеної норми, у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, контролюючий орган не лише має повноваження, але й зобов'язаний зараховувати сплачені таким платником суми єдиного внеску в рахунок сплати існуючої недоїмки (штрафів, пені) у порядку календарної черговості їх виникнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 1340/5764/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Разом з цим, відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано право платника податків на адміністративне досудове оскарження рішень контролюючого органу та вимоги про сплату недоїмки.
Разом з тим, зазначеному праву платника кореспондує обов'язок контролюючих органів розглянути відповідну скаргу з дотриманням законодавчо визначеної процедури та прийняти відповідне рішення у строки, передбачені законодавцем.
Наслідком недотримання відповідної процедури є автоматичне задоволення вимог скаржника.
Суд звертає увагу на те, що скарга на рішення №0225533308 від 28.04.2020 року була подана позивачем до органу вищого рівня - ДПС України і отримана вказаним органом 08.05.2020 року вх. №17771/6.
Тобто, останнім днем розгляду вказаної скарги, згідно зі ст. 56 ПК України був 28.05.2020 року.
Разом з цим, у вказані строки така скарга розглянута не була, рішення за результатами розгляду скарги було прийнято ДПС України лише 01.06.2020, тобто зі спливом 20-ти днів. Доказів щодо продовження строку її розгляду відповідачем відсутні.
З огляду на це, відповідно до вищенаведених законодавчих приписів скарга позивача вважається задоволеною з 20.05.2020, а оскаржуване рішення - скасованим.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №815/1701/17.
При цьому, суд звертає увагу що, оскаржуване рішення не скасовано та відкликано податковим органом та є чинним.
Таким чином, рішення №0225533308 від 28.04.2020 року підлягає скасуванню.
Суд вважає необхідним зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0225533308 від 28.04.2020 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення №0225533308 від 28.04.2020 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.04.2020 року №0225533308.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Військової частини НОМЕР_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв