05 листопада 2025 рокуСправа №160/10898/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/10898/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , позивач в періоди з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року безперервно виконував бойові завдання у складі Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю від 20.01.2025 року №11/368 та долученими до неї копіями витягів з бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 . З огляду на зазначене, позивач повинен був отримувати додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях, проте командуванням Військової частини НОМЕР_2 було виплачено лише 30 000,00 грн. за кожен місяць участі у бойових діях, а саме серпень, жовтень, листопад, грудень 2024 року. Вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, в розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10898/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
16.06.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач у зазначені ним періоди, а саме: серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався та у вказані позивачем періоди жодних дій перелічених пунктом 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року він не виконував. Вказує, що позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як оперативний черговий командного пункту військової частини НОМЕР_2 і у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. з урахуванням періодів, коли він залучався до виконання завдань з безпосередньої участі в бойових діях, а саме 83 870,97 грн. за серпень 2024 року та 100 000,00 грн. за грудень 2024 року та відповідно додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. в інші періоди, що позивач не заперечує.
20.06.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи в адміністративній справі № 160/10898/25, залучено до участі у справі № 160/10898/25, як другого відповідача Військову частину НОМЕР_1 .
06.08.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надано заяву на виконання ухвали суду та зазначено, що позивач у запитуваний судом період не приймав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Вказує, що позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як оперативний черговий командного пункту військової частини НОМЕР_2 і у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року йому було виплачено додаткову винагороду у відповідних розмірах, з урахуванням періодів, коли він залучався до виконання завдань з безпосередньої участі в бойових діях.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року замінено відповідача у справі № 160/10898/25 з Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 .
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та зокрема у період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно із наявними у матеріалах справи карткою рахунку військовослужбовця за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року, а також довідкою «про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 02/2024 01/2025», позивачу в межах цього періоду була нарахована та виплачена у вересні 2024 року додаткова винагорода у розмірі до 100000, 00 грн., а саме: в сумі 83870, 97 грн., а в інших місцях позивачу було нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000, 00 грн.
10.12.2024 року представником позивача на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит за вих. №1250 про надання інформації та документів.
20.01.2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 було надано відповідь на адвокатський запит за №11/368, в якій зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і переліченим у запитах військовослужбовцям, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року. Територія на якій військова частина НОМЕР_2 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій. Зазначено, що перелічені військовослужбовці в межах своїх функціональних обов?язків у відповідності до визначених їм бойових (спеціальних) завдань, були залучені до виконання завдань за призначенням, за виключенням періодів перебування у відпустці або у закладах охорони здоров?я.
Згідно картки особового рахунку за 08/2024-01/2025 та довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 02/2024-01/2025 позивачу нараховано винагороду додаткову 30 тисяч: за серпень - 30 000,00 грн., за вересень - 4838,71 грн., за жовтень - 30 000,00 грн., за листопад 30 000,00 грн., за грудень - 30 000,00 грн. Винагороду додаткову 100 тисяч, за вересень - 83 870,97 грн., за січень 2025 року- 100 000,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлюється, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
На виконання пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 року доповнено новим розділом Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХIV Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку №260 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
У пункті 4 Порядку №260 вказано, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З вищенаведених правових норм слідує, що в спірний період умовами виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. є: 1) період дії воєнного стану; 2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира Військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у межах до 30000,00 грн. або у межах до 100000,00 грн. є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на відповідь на адвокатський запит за №11/368, в якій зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і переліченим у запитах військовослужбовцям, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Разом з тим, із наданих позивачем копій бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року не вбачається безпосередня участь позивача, як оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 , у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Суд зазначає, що надані позивачем до суду документи не можуть бути підставою для нарахування і виплати позивачу передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн., оскільки підставою для виплати такої винагороди є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання.
При цьому, позивачем не надано й не повідомлено суд про існування рапортів про підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також інших доказів (бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій) на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує власні позовні вимоги, в межах спірних періодів.
Таким чином, для отримання підвищеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченою Постановою №168 військовослужбовцю, необхідно безпосередньо брати участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів та виконувати бойові (спеціальні) завдання визначені пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 з обов'язковим підтвердженням такої участі, бойовим наказом (розпорядженням), журналом бойових дій та рапортом командира підрозділу про участь в таких заходах.
Крім того, суд не ставить під сумнів, що територія, в зоні якої перебували у спірному періоді військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , відносилась до зони ведення воєнних (бойових) дій, проте перебування позивача у спірний період на військовій службі, виконання обов'язків, пов'язаних із її проходженням, не є автоматичною підставою для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 100000 грн. без дотримання умов, встановлених Постановою Кабінету Міністрів №168.
Отже матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Таким чином, відсутня протиправна бездіяльність відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди та додаткової винагорода за безпосередню участь в бойових діях.
Отже, є необґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем приписів Постанови №168 під час нарахування спірних сум грошового забезпечення.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська