05 листопада 2025 року Справа № 160/25347/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Скрипаченко С.В, Михайловська А.Р,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.09.2024 року:
№ 1976597-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 6387 грн.
№ 1976601-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 6 919,25 грн.
№ 1976605-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 7 132,15 грн.;
№ 1976648-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 22 074 грн.
№ 1976649-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 23 913,50 грн.
№ 1980039-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 24 649,30 грн.;
скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про застосування обтяження у виді податкової застави на рухоме майно та нерухоме майно згідно Акту опису майна від 21.03.2025 року № 547/1987524454/04-36-13-06-17/2.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування пенсіонери за віком мають пільгу з податку на нерухоме майно. Корівник не є об'єктом оподаткування в силу прямої вказівки під. «ж» під. 266.2.2 ст. 266 ПК України.
Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Позивач є власником двох об'єктів нерухомості: житловий будинок та корівник. Згідно норм ПК України позивач повинен сплачував податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Пільга, яка передбачена під. «ж» під. 266.2.2 ст. 266 ПК України, підлягає застосуванню лише за певних умов, які позивач не виконав. Позивач не надав суду доказів того, що він є пенсіонером за віком.
Ухвалою суду від 29.10.2025 року поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду.
Ухвалою суду від 05.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне
Позивач є власником двох об'єктів нерухомості: житловий будинок та корівник (спільна часткова власність; позивачу належить частка 50%), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка міститься у матеріалах справи.
Площа житлового будинку становить 332,90 кв.м., а загальна площа корівника - 1471,60 кв.м.
Позивачу призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого міститься у матеріалах справи, та не заперечується позивачем
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Судом встановлено, що у період 2021 рік діяло рішення Слобожанської селищної ради від 27.09.2019 року № 2034-38/VII «Про встановлення ставок податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Слобожанської селищної територіальної громади на 2020 рік», копія якого надано на вимогу суду Слобожанською селищною радою та яке міститься у матеріалах справи.
У період з 2022 та 2023 рік діяло рішення Слобожанської селищної ради від 29.06.2021 року № 788-8/VIIІ «Про встановлення податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Слобожанської громади», копія якого надано на вимогу суду Слобожанською селищною радою та яке міститься у матеріалах справи
Стосовно доводу позивача про те, що вказаними рішеннями Слобожанської селищної ради пенсіонери за віком звільнені від сплати податку на нерухоме майно відменне від земельної ділянки.
Додатком 2 рішення Слобожанської селищної ради від 27.06.2019 року № 2034-38/VII встановлена пільга для одиноких пенсіонерів під час сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 100%.
Додатком 2 рішення Слобожанської селищної ради від 29.06.2021 року № 788-8/VIIІ встановлена пільга для пенсіонерів за віком під час сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 100%.
Однак у п. 5.4 Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, на території Слобожанської територіальної громади, яке затверджено рішенням Слобожанської селищної ради від 27.09.2019 року № 2034-38/VII, вказано, що фізичним особа, визначеним у додатку 2 до цього Положення пільга надається за умови, що їх середньомісячний дохід (розмір пенсійних, соціальних та інших виплат) не перевищує 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.
Також у п.5.4 Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, на території Слобожанської громади, яке затверджено рішенням Слобожанської селищної ради від 29.06.2021 року № 788-8/VIIІ, вказано, що фізичним особа, визначеним у додатку 2 до цього Положення пільга надається за умови, що їх середньомісячний дохід (розмір пенсійних, соціальних та інших виплат) не перевищує 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.
Позивачу призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого міститься у матеріалах справи.
Позивач не надав доказів того, що він отримує пенсію за віком згідно чинного законодавства України; також позивачем не надав доказів того, що він є одиноким пенсіонером.
Суд зазначає, що пенсія за віком призначається за досягнення пенсійного віку та наявності страхового стажу, тоді як пенсія за вислугу років надається особам певних професій (військовим, педагогам, рятувальникам тощо) за тривалий спеціальний трудовий стаж, а не за віком. Різниця полягає в причині призначення: за віком - це загальна умова, за вислугу років - пільгова умова для певних професій, пов'язаних із ранньою втратою працездатності.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV особам, які мають право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за їх вибором.
Пенсіонер, який отримує пенсію за вислугу років, після досягнення ним віку, встановленого ст. 26 Закону України № 1058-IV, має право перейти на пенсію за віком.
Окрім того, дохід позивача у період 2021,2022 та 2023 рік перевищував 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, що підтверджується інформацією про доходи пенсіонера ОСОБА_1 , яка надана листом Головного управління ПФ України в Дніпропетровській області 14.10.2025 року № 0400-010408-7/193106, який надано на запит суду, при розмірі мінімальної заробітної плати на 01.01.2021 року - 6000 грн., на 01.01.2022 року - 6500 грн. та на 01.01.2023 року - 6700 грн., яка встановлено Законом України «Про Державний бюджет України» на 2021,2022 та 2023 роки.
За вказаних обставин, на позивача у 2021 - 2023 роках не поширювалась пільга зі сплати під час сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки 100%, оскільки його дохід перевищував 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, позивач не отримує пенсію за віком згідно чинного законодавства України; також позивач не є одиноким пенсіонером.
Таким чином, суд відхиляє даний довод позивача.
У даній справі спірним є також питання застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до об'єктів нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.
Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції до внесення змін) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.
Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства», який набрав чинності 16.03.2024 року, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Клас "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №500/2407/18 та від 11.04.2023 року у справі № 380/2434/20.
Водночас, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд повинен встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.
Суд враховує, що передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку. Надаючи пільгу з податку на нерухоме майно, законодавець визначив умовою для її застосування нездійснення передачі в оренду, позичку, лізинг будівлі в цілому.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23-а та у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 500/6132/23.
Разом з тим, як встановлено судом , позивачем не подано й матеріалами справи не підтверджено, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак не відповідає вимогам, які ставляться до суб'єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №500/2407/18 та від 11.04.2023 року у справі № 380/2434/20.
Посилання позивача на ту обставину, що рішеннями Слобожанської селищної ради від 27.09.2019 року № 2034-38/VII «Про встановлення ставок податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Слобожанської селищної територіальної громади на 2020 рік» та від 29.06.2021 року № 788-8/VIIІ «Про встановлення податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Слобожанської громади» встановлено ставку податку у розмірі 0% для будівель тваринництва суд відхиляє, оскільки у вказаних рішеннях селищної ради зроблено застереження про те, що об'єкти нерухомості, які класифікуються за цим підкласом, звільняються/можуть звільнятися повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач не виконав умову, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України для звільнення від оподаткування.
Щодо іншої заявленої позовної вимоги, то суд зазначає наступне.
Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг (п.1 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586).
За інформацією відповідача позивач має податковий борг у розмірі 92215,95 грн., який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача, а також податкового повідомлення - рішення від 04.09.2024 року № 1976599-2413-0417-UA12020010000033698 на суму 1140,75 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке не є предметом судового оскарження.
Судом також встановлено, що позивач сплатив суму податкового боргу у розмірі 1140,75 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 04.09.2024 року № 1976599-2413-0417-UA12020010000033698, що підтверджується копією квитанції, що містяться у матеріалах справи.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України.
Позивач у даній справі оскаржує податкові повідомлення - рішення, а тому в силу прямої вказівки п.56.18 ПК України грошове зобов'язання, яке визначене в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За вказаних обставин, оскільки позивач оскаржує у судовому порядку податкові повідомлення - рішення на загальну суму 91 075,20 грн., то у позивача не виник податковий борг на суму 91 075,20 грн.
Згідно п.59.1 ПК України податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Розмір податкового боргу згідно податкового повідомлення - рішення від 04.09.2024 року № 1976599-2413-0417-UA12020010000033698 не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки позивач не має податкового боргу на суму 91 075,20 грн., враховуючи те, що триває процедура адміністративного оскарження, а також те, що позивач сплатив суму податкового боргу у розмірі 1140,75 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 04.09.2024 року № 1976599-2413-0417-UA12020010000033698, приймаючи до уваги те, що згідно інформації відповідача позивач не має податкового боргу станом на день розгляду справи, то рішення про опис майна у податкову заставу від 18.02.2025 року № 0006184-1306-0436 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також через це є протиправним опис майна у податкову заставу, який оформлено Актом опису майна від 21.03.2025 року № 547/1987524454/04-36-1306-17/2.
Окрім того, суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 18.02.2025 року № 0006184-1306-0436, оскільки це є необхідним для захисту прав та законних інтересів позивача, про захист яких він просить, враховуючи те, що згідно інформації відповідача позивач не має податкового боргу станом на день розгляду справи, внаслідок оскарження податкових повідомлень - рішень у судовому порядку.
Також суд вважає за необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог у відповідності до ч.2 ст. 9 КАС України та визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 18.02.2025 року № 0006184-1306-0436, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.
Суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав та законних інтересів позивача зобов'язати відповідача скасувати обтяження у виді податкової застави на рухоме та нерухоме майно згідно Акту опису майна від 21.03.2025 року № 547/1987524454/04-36-13-06-17/2.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу згідно ч.3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.02.2025 року № 0006184-1306-0436.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 18.02.2025 року № 0006184-1306-0436.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати обтяження у виді податкової застави на рухоме та нерухоме майно згідно Акту опису майна від 21.03.2025 року № 547/1987524454/04-36-13-06-17/2.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 листопада 2025 року.
Суддя С.В. Златін