05 листопада 2025 року Справа 160/31473/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.10.2025 року (28.10.2025 року направлено засобами поштового зв'язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії по втраті годувальника за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV із застосуванням індексації до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, за 2019-2021 роки на коефіцієнти збільшення 1,197 x 1,0796 x 1,115 починаючи з 10.03.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , провівши індексацію показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки, який враховувався для обрахування пенсії годувальника ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на коефіцієнти збільшення 1,197 x 1,0796 x 1,115 починаючи з 10.03.2025 року та провести виплату пенсії із урахуванням раніше виплачених сум.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що індексація пенсії по втраті годувальника з 01.03.2025 року мала бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (10846,37 грн.) на коефіцієнт збільшення 1,115, який передбачений пунктом 1 постанови КМУ №209, з урахуванням попередніх індексацій на коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку (індексації) пенсії по втраті годувальника з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,046, що встановлений підпунктом 6 пункту 2 постанови КМУ №209, є протиправними.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 03.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя установив, що цей спір стосується індексації пенсії позивача з 01.03.2024 року.
Так, у поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що синові позивача, ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , була призначена 21.09.2024 року пенсія по втраті годувальника ОСОБА_3 у відповідності до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до рішення №047250024450 від 10.03.2025 року про перерахунок пенсії розмір пенсійної виплати на утриманця складає 7493,07 грн. Із засобів масової інформації в травні місяці 2025 року позивачу стало відомо, що ПФУ України проводить щорічні індексації пенсії з порушенням норм Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З метою перевірки отриманої інформації 19.05.2025 року позивач звернулася до ВОГ №17 ПФУ в м. Нікополь та отримала рішення №047250024450 від 10.03.2025 року про перерахунок пенсії за пенсійною справою та рішення №047250015283 від 03.04.2024 року про перерахунок пенсії. За результатами вивчення наданих рішень позивачем було встановлено, що при проведенні перерахунку з 01.03.2025 року посадові особи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не провели індексацію пенсії годувальника ОСОБА_3 за періоди з 01.03.2023 року по 01.03.2025 року на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно до ч.2. ст.42 Закону України №1058-ІV, а натомість були встановлені надбавки до пенсії відповідно у 100 грн з 01.03.2023 року та у 100 грн. з 01.03.2024 року, що відображено у рішенні №047250015283 від 03.04.2024 року про перерахунок пенсії. З метою досудового врегулювання спору 02.09.2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою за вхідним номером 36647/В-0400-25, в якій довела до відома посадових осіб ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правову позицію сформульовану у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 та вимагала здійснити індексацію в 2025 році показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який повинен враховуватися для обчислення пенсії годувальника в 2025 році у розмірі 10 846,37 грн. у відповідності до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV на коефіцієнти збільшення показника ЗП розмірами 1,197 х 1,0796 x 1,115. Листом від 01.10.2025 року №48666-36647/В-01/8-0400/25 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області серед іншого повідомило позивачу, що на аркуші 8 про наступне: «...Заробіток для обчислення пенсії розрахований за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.08.2024. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 2,46824. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески обчисленої як середній показник за 2019,2020, 2021 роки, із застосуванням коефіцієнту збільшення складає 28002,92 гри (10846,37 х 1,046 = 11345,30 х 2,46824). У наданій відповіді посадовою особою Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області підтверджено: а) що пенсію обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; б) що, чинним законодавством передбачено застосування середньої заробітної плати за попередні три роки, виключно при зверненні за призначенням пенсії, в) те, що для розрахунку пенсії середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки у розмірі 10846,37 грн.; г) те, що з 01.03.2023 року замість індексації встановлено надбавку у розмірі 100 грн. замість індексації; д) те, що з 01.03.20234 року встановлено надбавку у розмірі 100 грн. замість індексації; е) те, що з 01.03.2025 п.1 Постанови 209 КМУ встановлено, що індексація проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115; ж) те, що з 01.03.2025 року проведено індексацію показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії розміром 10 846,37 грн. на коефіцієнт збільшення 1,046 замість коефіцієнта збільшення 1,115. Таким чином, дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області які полягають у не проведенні індексації пенсії годувальника ОСОБА_3 на коефіцієнти збільшення у 2023 році розміром 1,197, у 2024 році розміром 1,0796 та у 2025 році розміром, 115 у відповідності до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV при перерахунку пенсії 10.03.2025 року по втраті годувальника ОСОБА_2 є протиправними.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 зауважив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отож, оскільки пенсія є щомісячним платежем, суд дійшов висновку, що про порушення свого права на отримання пенсії у належному розмірі ОСОБА_1 мала довідатись після одержання пенсійної виплати за місяць, в якому мало бути проведено індексацію пенсії, тобто березень календарного року.
А тому, звернувшись до суду з цим позовом 28.10.2025 року (позовну заяву направлено засобами поштового зв'язку), позивач пропустив визначений КАС України шестимісячний строк звернення до суду в частині вимог за період з 10.03.2025 року по 28.04.2025 року.
При цьому, суд зазначає, що строк позивачем за період з 29.04.2025 року не пропущено.
До того ж, суд зазначає, що також правова позиція щодо дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду із позовом в аналогічних справах вже неодноразово висловлювалось Верховним Судом у постановах від 17.04.2025 року у справах №560/10041/24; №260/3887/24; №620/8092/24; №580/5666/24; №420/12605/24; №420/18974/24; у постановах від 30.04.2025 року у справах №200/2460/24; №440/9779/24; № 620/8465/24; №520/16669/24; №280/5126/24; №400/4908/24; №280/3812/24; №280/3565/24 та в багатьох інших постановах Верховного Суду.
Отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.10.2025 року №48666-36647/В-01/8-0400/25 у відповідь на звернення від 02.09.2025 року не змінює момент, з якого ОСОБА_1 довідалась про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли остання почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23.
До того ж, на дату постановлення цієї ухвали чіткою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування шестимісячного строку звернення у судових справах про індексацію пенсій (зокрема, постанови від 27.01.2025 у справах №№ 200/422/24, 620/7211/24, від 28.01.2025 у справах №№ 120/1483/24, 400/4663/24, від 11.02.2025 у справах №№ 160/6064/24, 280/3620/24, від 13.02.2025 у справі №200/2123/24).
Водночас позовна заява та додані до неї документи наразі не містять доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 10.03.2025 року по 28.04.2025 року.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так само у силу частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 10.03.2025 року по 28.04.2025 року та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 10.03.2025 року по 28.04.2025 року та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник