05 листопада 2025 р.Справа №160/31697/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.10.2025р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виключенні позивача з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати відповідача виключити позивача з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення позивача з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки та їх посадовим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з заходами призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач оголосив його у розшук у зв'язку із не прибуттям за повісткою до ТЦК та СП, при цьому, позивач жодної повістки не отримував; враховуючи відсутність даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку, а також наявний розшук, відповідач має право призвати позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, після чого він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на виключення з військового обліку та виконання рішення суду за результатами поданої позовної заяви; існує очевидна небезпека заподіяння позивачу відповідачем такої шкоди як протиправне позбавлення його можливості реалізації права на виключення з військового обліку; існує об'єктивна перешкода в судовому порядку захистити право позивача на відстрочку та оскаржити такий наказ, оскільки подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень (можливого наказу відповідача, що може бути виданий у день відправки), якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, а тому заявник просить застосувати заходи забезпечення позову на підставі ст.ст.150-154 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на постанову Верховного Суду від 05.02.2025р. у справі №160/2592/23.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження існування обставин вжиття заходів, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, а доводи заявника щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.
Слід зазначити, що сама «можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18 та є обов'язковою для врахування адміністративним судом згідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку, слід врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
При цьому, щодо посилання заявника на постанову Верховного Суду від 05.02.2025р. у справі №160/2592/23, то суд не находить обґрунтованих правових підстав для її врахуванням при вирішенні заяви позивача про забезпечення позову у даній справі, оскільки, по-перше, спірні правовідносини у такій справі не є релевантними до правовідносин, що є спірними у цій справі; по-друге, наведена постанова не стосується розгляду заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/31697/25 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва